Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року справа №805/3279/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Білак С.В., Карпушової О.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року у справі № 805/3279/13-а за позовом Приватного підприємства «НКП «Бетослав» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року позов Приватного підприємства «НКП «Бетослав» (далі ПП «НКП «Бетослав») до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі Слов'янська ОДПІ) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2012 року № 0003391540, № 0003341542 задоволено у повному обсязі, а саме: скасовано у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Слов'янської ОДПІ від 03.01.2013 року № 0003391540, № 0003341542. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «НКП «Бетослав» судовий збір у розмірі 264,00 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунку Слов'янської ОДПІ (а. с. 224-230).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовну у повному обсязі. Зокрема вказав, що суд безпідставно не прийняв до уваги ст.138, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, статті 2, пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України (а. с. 234, 235).

Сторони не прибули в судове засідання про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України здійснений в письмовому провадженні за наявними матеріалами у справі.

Колегія суддів, заслухала суддю-доповідача, вивчила матеріали справи за доводами апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ПП «НПК «Бетослав» - є юридичною особою зареєстрований платником податку на додану вартість (а. с. 25).

Слов'янською ОДПІ Донецької області, за наслідками проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань дослідження господарських відносин, з питань повноти нарахування та сплати в бюджет податків по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Костарика-10» (код за ЄДРПОУ 37365226) (далі ТОВ «Костарика-10») у серпні 2011 року, встановлені порушення та складено акт № 4031/15-2-36209043 від 10.09.2012 року (далі за текстом - акт перевірки, а. с. 49 - 84).

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.10.2012 року № 0003391540, № 0003341542 щодо грошових зобов'язань ПП «НКП «Бетослав», які є предметом оскарження (далі - спірні рішення).

Спірним рішенням від 03.10.2012 року № 0003391540 за порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 , п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України ( далі ПКУ) ПП «НКП «Бетослав» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 12650,00 гривень, з якої основний платіж 12650,00 гривень (а. с. 45).

Спірним рішенням від 03.10.2012 року № 0003341542 за порушення п. 198.1 п. а), п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПКУ ПП «НКП «Бетослав» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11000,00 гривень, штрафні санкції 2750,00 гривень, всього 13775,00грн. (а. с. 47).

Спірні рішення за наслідками адміністративного оскарження залишені без змін (а. с. 103-111, 119-123).

В висновках акту перевірки зазначені наступні порушення, допущені ТОВ «НПК «Бетослав» :

п. 198.1 п. а), п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПКУ, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 11000,00 гривень, а також до заниження податку на додану вартість у серпні 2011 року на суму 11000,00 гривень, по взаємовідносинам з ТОВ «Костарика-10» у серпні 2011 року відповідно до укладеної угоди між підприємствами.

п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 , п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 ПКУ, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 55000 гривень, а також заниження податку на прибуток за період 2-4 квартал 2011 року на загальну суму 12650,00 гривень по взаємовідносинам з ТОВ «Костарика-10» у серпні 2011 року відповідно до укладеної угоди між підприємствами (а. с. 82-83).

Податковий орган дійшов до таких висновків, оскільки в обґрунтуванні акту навів обставини, які на його думку, підтверджують відсутність реального здійснення фінансово - господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Костарика-10» (код за ЄДРПОУ 37365226), в межах укладеної угоди між підприємствами № КП 02/11-01 від 02.08.2011 року щодо постачання комплектуючих частин для бетонозмішувальних вузлів, виробляємих ПП «НПК «Бетослав».

Суд першої інстанції не прийняв до уваги обґрунтування вищенаведених висновків акту перевірки щодо відсутності реального характеру здійснення ТОВ «Костарика-10», встановленої актом від 31.10.2011 року № 802/23-104/37365226 ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, оскільки така позиція суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання. Відповідач не надав доказів прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками акта перевірки контрагента позивача. Інформація, яка міститься у акті перевірки контрагента не є належним доказом при формуванні висновків акту перевірки, за наслідками якого прийняті спірні рішення, оскільки він не відноситься до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку платника податків суб'єкта контролю. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Крім того висновки, викладені в акту перевірки є суперечливими.

Відповідно до змісту описової частини акту перевірки податковим органом не встановлено взаємовідносини суб'єкта господарювання, що перевіряється, з платниками, установчі документи свідоцтва про державну реєстрацію, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними.

Суд першої інстанції вірно встановив неспроможність висновків податкового органу щодо порушень з боку позивача, сформованих за рахунок розбіжностей відповідно даних з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за серпень 2011 року за взаємовідносинами з ТОВ «Костарика-10», оскільки відповідно до акту перевірки зазначені розбіжності виникли за рахунок зменшення податкових зобов'язань контрагента-постачальника ТОВ «Костарика-10», і виявлених спеціалістами ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова.

Суд першої інстанції обґрунтовано, з огляду на нижченаведені нормативно-правові акти, спростував доводи відповідача про те, що наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим документом, що підтверджує факт надання транспортних послуг.

Типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТН затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 року.

Відповідно до пп. б) п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ № 731 від 28.12.1992 року, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 року не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тому його дія не розповсюджується на підприємства, що не входять в сферу управління Міністерства транспорту України.

Позивач і сторона, з якою укладений договір, не входять до сфери управління Міністерства транспорту України, застосування товарно-транспортної накладної за формою №1-ТН для підприємства не є обов'язковим.

Крім того, до переліку підтверджуючих документів, установленому п. 44.1 ПКУ, на підставі яких платник податків повинен вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування, ТТН не включено.

Керівником підприємства позивача надані суду письмові пояснення від 25.05.2013 року, в яких зазначено, що ТМЦ, які мають відношення до спірних правовідносин), придбано від контрагента ТОВ «Костарика-10» і отримано на підставі довіреності № 30 від 19.08.2011 року у м Харкові за адресою знаходження ТОВ «Костарика-10». Також зазначив, що відправлення товару у місто Дніпропетровськ здійснено легковим автомобілем «Ніссан Прем'єра», який був найнятий ТОВ «Костарика-10». При відправці товару він поставив підпис у товарно-транспортній накладній, яку підготувало ТОВ «Костарика-10». У місті Дніпропетровську товар був отриманий керівником РБУ, що будується.

Згідно п.п. 16.1.5. п. 16.1 ст. 16 ПКУ платник податків зобов'язаний, зокрема подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно п. 44.6. ст. 44 ПКУ у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно п. 44.2 ст. 44 ПКУ для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які згідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно п. 138.2. ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Матеріалами справи підтверджено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, фактично здійснені, і підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Отже, показники податкової звітності позивача, на підставі даних, підтверджених документами, що відображають реальність господарської операції, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Та обставина, що податковому органу не було надано весь обсяг витребуваних документів не є підставою для формування висновків акту перевірки щодо наявності порушень з боку позивача, оскільки відсутність документів, не є підставою для не включення витрат з придбання товару до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат, оскільки включення витрат з придбання товару до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат здійснено на підставі інших документів, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають її вимогам і підтверджують правомірність цього включення.

З аналогічних підстав суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправильність позиції відповідача стосовно ненадання документів щодо визначення собівартості реалізованої продукції, в частині придбання саме від ТОВ «Костарика-10» ТМЦ а також ненадання технічного паспорта. Податковий орган у акті перевірки не навів норм чинного законодавства, які б зобов'язували позивача складати документи про відсутність яких йдеться у акті перевірки на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового і кредиту.

Згідно п.п. 2, 4, 5 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів, також для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, в тому числі самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства, підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно, до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Згідно вимог ч.1, 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити

їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704,- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників ( п. 2.15 зазначеного Положення)..

Відповідно до п. 2.16 цього ж положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п. 186.1. ст. 186 ПКУ місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а хтя операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, підстави виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту визначаються вичерпним переліком приписів ПКУ, зокрема наведених ст. 198 ПКУ.

Реальність господарських операцій в межах спірних правовідносин, а також дотримання вимог законодавства з питань оподаткування, у вигляді правомірності формування податкового кредиту та формування валових витрат підтверджується наданими до суду: податковими деклараціями із додатками 5, договором № КП 02/11-01 від 02.08.2011 року із додатком № 1 від 02.08.2011 року, накладною № 580, податковою накладною, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, виписками банку, договором № 21 від 21.10.2010 року із додатком № 3 від 21.10.2010 року, накладною вимогою на відпуск матеріалів від 11.11.2011 року, довіреністю № 30 від 19.08.2011 року, паспорт на ТМЦ, товарно-транспортну накладною, договором № 11 від 04.11.2010 року із додатковою угодою та специфікацією, накладною № 29 від 24.11.2011 року, довіреністю № 958 від 01.11.2011 року (а. с. 124-152), журналом реєстрації виданих довіреностей, наказом № 19/к від 15.08.2011 року.

Вказані первинні документи містять усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", відповідають приписам ст.ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.4, п.п. 2.15 п. 2.16 Положення про документальне підтвердження записів у бухгалтерському обліку, затв. Наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88, у тому числі зазначено назву документа, назву підприємства, найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що підлягають оплаті, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Подальша реалізація придбаних у ході спірних правовідносин ТМЦ підтверджується наданими у судовому засіданні договорами із відповідними специфікаціями, виданими податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому матеріалів та ін.

Надані позивачем та досліджені судом первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Проведеною перевіркою податкового органу встановлені обставини складання відповідних первинних документів на поставлені контрагентом товари, та не встановлено обставин невідповідності цих накладних поставленим товарам.

Правильність заповнення податкових накладних та форма податкових накладних відповідачем у суді заперечувалася.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат правомірно включені витрати, які були предметом дослідження в межах спірних правовідносин. Обставини встановлені судом не відповідають обставинам, викладеним у акті перевірки, внаслідок чого висновки податкового органу є документально необґрунтованими, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі таких висновків підлягають скасуванню.

Також є безпідставними доводи апеляційної скарги про порушенням судом першої інстанції норм матеріального права щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судових витрат (судового збору) шляхом їх безспірного списання з рахунку відповідача.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції повно встановив та всебічно дослідив обставини справи, вирішив справу з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року у справі № 805/3279/13-а за позовом Приватного підприємства «НКП «Бетослав» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.А. Василенко

Суддя С.В. Білак

О.В.Карпушова