ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року Справа № 5017/3761/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М.,

за участю представників: позивача - Поліщука Я.П.

відповідача - Блонського О.Ю.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Одеської області від 9 квітня 2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача про стягнення 48138730,02 грн. заборгованості за договором №14/2185/11 від 30.09.2011 року купівлі-продажу природного газу, з якої 42493374,70 грн. сума основного боргу за поставлений природний газ, 4301423,10 грн. пені, 303725,53 грн. інфляційних, 1040206,69 грн. 3% річних.

Поданою до суду заявою від 7 березня 2013 року про уточнення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 8569775,02 грн., з якої 2842500,20 грн. сума основного боргу, 303725,53 грн. інфляційні витрати, 1122126,19 грн. 3% річних, 4301423,10 грн. пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 9 квітня 2013 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 2842500,20 грн. за поставлений природний газ, 43014,23 грн. пені, 3% річних в сумі 1122126,19 грн., 303725,53 грн. збитків від інфляції, судовий збір.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2013 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати в частині зменшення суми пені, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір №14/2185/11 на купівлю-продаж природного газу, згідно умов якого позивач зобов'язався поставити покупцеві (відповідачу) у четвертому кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти від продавця та оплатити природний газ в порядку та на умовах даного договору.

Відповідно до п.11.1 укладеного договору, він набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Також, 30 серпня 2011 року між сторонами у справі було укладені Додаткові угоди № №1, 2, 3, 4 до вказаного договору, умовами яких сторонами узгоджувались ціни на газ у відповідні періоди (т.1, а.с.11-14).

На виконання умов укладеного договору позивач протягом жовтня 2011 року-березня 2012 року поставив покупцю (відповідачу) природний газ в обсязі 103333,25 тис. куб. м на загальну суму 127925509,35 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами прийому-передачі природного газу (т.1, а.с.15-20).

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, покупець (відповідач) в порушення умов укладеного договору, у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу виконав частково, сплативши за період з 31.10.2011 року по 17.10.2012 року борг в розмірі 85432134,70 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за використаний ним природний газ в сумі 42493374,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (т.1, а.с.25-28).

Крім того, на виконання умов укладеного договору та Додаткових угод до нього відповідачем платіжними дорученнями від 07.12.2012 року, від 21.12.2012 року та від 22.11.2012 року було сплачено позивачеві 39536713,25 грн. основного боргу за отриманий природний газ (т.1, а.с.74, 79, 85, 90, 96, 102, 114, 126).

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно стягнув з відповідача на користь позивача решту частину основного боргу в сумі 2842500,20 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 303725,53 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 1122126,19 грн.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.7.2 укладеного договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача пені від належної до стягнення її суми та стягнув з відповідача на користь позивача 43014,23 грн. пені.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та стягнення з відповідача на користь позивача 43014,23 грн. пені, місцевий господарський суд в резолютивній частині оскаржуваного рішення не вирішив питання про відмову в задоволенні решти частини стягуваної суми пені.

Апеляційний господарський суд на вказані порушення уваги не звернув, що визнати обгрунтованим не можна.

Тому, судова колегія вважає за необхідне доповнити резолютивну частину оскаржуваного рішення місцевого господарського суду реченням про відмову в задоволенні решти частини позовних вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Резолютивну частину рішення господарського суду Одеської області від 9 квітня 2013 року доповнити реченням такого змісту: "В задоволенні решти частини позову відмовити".

В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 9 квітня 2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2013 року залишити без змін.

Головуючий, суддя Дерепа В.І.

Судді Бондар С.В.

Грек Б.М.