Справа № 2-549/13 Головуючий у І інстанції Скарлат О.І.
Провадження № 22-ц/780/3965/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.
Категорія 56 19.07.2013
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
18 липня 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,
при секретарі Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2 про зняття арешту із заставленого майна,-
в с т а н о в и л а:
У січні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору Вишгородський районний суд Київської області рішенням від 25 жовтня 2011 року задоволив позов ПриватБанку до ОСОБА_2 та в рахунок погашення боргу в сумі 58072,43 грн. звернув стягнення на заставлене майно у вигляді автомобіля НОМЕР_1, належний ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля ПриватБанком з укладанням від імені власниці договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України та наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Вказував, що згодом з'ясувалося, що постановою відділу ДВС Вишгородського РУЮ Київській області від 25 липня 2012 року на виконання наказу Вишгородського районного суду №2н-111/2012 про стягнення із ОСОБА_2 коштів в розмірі 14547,36 грн. на користь Димерського комбінату комунальних підприємств накладено арешт на все майно ОСОБА_2 Посилаючись на те, що накладення арешту на автомобіль порушує права банку, бо перешкоджає виконанню банком рішення суду про звернення стягнення на майно та його реалізації, просив скасувати постанову ВДВС Вишгородського РУЮ від 7 вересня 2012 року в частині накладення арешту на автомобіль «ВАЗ-21104», належний ОСОБА_2 та зобов'язати ВДВС зняти арешт із вказаного автомобіля.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 13 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його позовні вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2011 року задоволено позов ПриватБанку до ОСОБА_2 Ухвалено в рахунок погашення боргу в розмірі 58072,43 грн. за кредитним договором від 20 лютого 2007 року звернути стягнення на предмет застави у вигляді автомобіля «ВАЗ-21104» 2006 року випуску р.н. НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені власниці договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також надання банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (а.с.6-7).
Також судом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі ДВС Вишгородського РУЮ Київської області перебуває судовий наказ Вишгородського районного суду від 7 березня 2012 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь Димерського комбінату комунальних підприємств боргу в розмірі 10785,47 грн., у зв'язку з чим постановою державного виконавця від 7 вересня 2012 року накладено арешт на належній боржниці автомобіль «ВАЗ-21104» р.н.НОМЕР_2 (а.с.8-10).
Вкзані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачем не доведено порушення Вишгородським ВДВС права банку на задоволення вимог за рахунок предмета застави-автомобіля ВАЗ. При цьому суд виходив з того, що позивач не пов'язує звернення до суду із порушенням його прав як стягувача під час виконавчих дій, а вказує на порушення його прав наявністю арешту.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.
Відмовляючи у позові з підстав недоведеності порушення прав позивача накладенням арешту, суд залишив поза увагою зміст рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2011 року, яким не тільки звернуто стягнення на заставлений автомобіль «ВАЗ-21104», а й визначено спосіб стягнення - шляхом його продажу ПриватБанком, тобто ініціатором продажу згідно судового рішення є банк, який і буде підшукувати покупців та укладати з ними договір купівлі-продажу від імені ОСОБА_2 Для укладення договору купівлі-продажу атомобіль необхідно зняти з реєстрації в органах ДАІ, чого банк позбавлений у зв'язку із накладенням арешту ВДВС.
Отже висновки суду про відсутність порушення прав банку як заставодержателя є хибними.
Крім того, суд не врахував, що згідно положень ст.572 ЦК України, ст.1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Дані вимоги кореспондуються із приписами ст.54 Закону України «Про виконавче првадження», згідно якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Згідно ч.ч.3-4 ст.54 цього Закону для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
За змістом наведених норм банк як заставодержатель належного боржниці ОСОБА_2 автомобіля має право одержати задоволення за його рахунок переважно перед іншими кредиторами, а у випадку накладення арешту на заставлене майно, банк згідно ч.4 чт.54 Закону України «Про виконавче провадження» має право звернутися до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Дане право заставодержателя на звернення до суду з позовом про зняття арешту не обумовлюється порушенням його прав, а підставою такого позову є лише факт накладення арешту на заставлене майно.
Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Вирішуючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк» в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до положень ст.572 ЦК України, ст.1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Судом встановлено, що ПриватБанк є заставодержателем належного боржниці ОСОБА_2 автомобіля «ВАЗ-21104» і відповідно має право одержати задоволення за його рахунок переважно перед іншими кредиторами шляхом його реалізації.
З огляду на те, що постанова державного виконавця відділу ДВС Вишгородського РУЮ Київської області від 7 вересня 2012 року про накладення арешту на спірний автомобіль унеможливлює виконання умов кредитного договору та договору застави шляхом звернення стягнення на заставлене майно та позбавляє банк права на продаж заставленого майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором згідно рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2011 року, то колегія суддів вважає за необхідне задоволити позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 травня 2013 року скасувати і ухвалити нове, яким позов задоволити. Постанову Відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області від 7 вересня 2012 року про накладення арешту у виконавчому провадженні № 333545398 в частині накладення арешту на автомобіль «ВАЗ-21104», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_2, скасувати. Зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області зняти арешт з автомобіля «ВАЗ-21104», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Стягнути із Відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп. з кожного.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ __________________