Справа №:2-131/12Головуючий суду першої інстанції:Докучаєва В.Ю.

№ провадження:22-ц/190/3578/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Онищенко Т.С.,

суддів:Даніла Н.М., Куриленка О.С.

при секретарі:Кутелія Я.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі Кримського відділення до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 в особі представника - ОСОБА_8 на заочне рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 13.08.2012, -

в с т а н о в и л а :

Позивач - ПАТ «Сведбанк» в особі Кримського відділення в серпні 2010 року звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок невиконання відповідачами умов кредитного договору №1101/0308/71/064 від 27.03.2008, забезпеченого договорами поруки та іпотеки, станом на 21.07.2010 виникла заборгованість в розмірі 87 327,50 доларів США, що еквівалентно 689 001,77 грн., яку відповідачі (позичальник-іпотекодавець ОСОБА_6 і поручитель ОСОБА_7.) у добровільному порядку не сплачують /т. 1, арк. с. 1-2/.

До початку розгляду справи по суті позивач в особі представника уточнив заявлені вимоги, збільшивши розмір заборгованості станом на 02.04.2012 до 119 809,52 доларів США, що еквівалентно 957 026,46 грн., про що надав відповідну письмову заяву /т. 1, арк. с. 98-99/.

Заочним рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 13.08.2012 даний позов задоволено частково /т. 1, арк. с. 147-150/, а саме:

- стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі Кримського відділення заборгованість за кредитним договором №1101/0308/71/064 від 27.03.2008 (станом на 02.04.2012) в розмірі 957 026,46 грн., що еквівалентно 119 809,52 доларів США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: будинок з господарськими і побутовими будівлями та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27.03.2008 та зареєстрованого в реєстрі за №2144 приватним нотаріусом Сімферопольського районного нотаріального округу АР Крим ОСОБА_9, який передано 27.03.2008 за Іпотечним договором (реєстр за №2164) Публічному акціонерному товариству «Сведбанк» в іпотеку за визначеною вартість 620 891,00 грн. на забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з кредитного договору №1101/0308/71/064 від 27.03.2008, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною не нижче ринкової вартості нерухомого майна, визначеною попередньо незалежним експертом - суб'єктом оціночної діяльності;

- відмовлено в задоволенні решти частини позовних вимог;

- стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі Кримського відділення судові витрати в розмірі 910 грн.;

- стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі Кримського відділення судові витрати в розмірі 910 грн.

Ухвалою Сімферопольського районного суду АР Крим від 12.04.2013 заява представника ОСОБА_7 про перегляд заочного рішення від 13.08.2012 залишена без задоволення /т. 2, арк. с. 35/.

Статтею 231 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Не погодившись з даним заочним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_7 в особі представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 13.08.2012 та ухвалити нове рішення по справі про відмову ПАТ «Сведбанк» в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування і недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права /т. 2, арк. с. 38-47/.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача-апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених вимог.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» і ОСОБА_6 укладено кредитний договір №1101/0308/71/064, відповідно до умов якого банк (ВАТ «Сведбанк») зобов'язався надати позичальнику (ОСОБА_6.) грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 87 000 доларів США на строк з 27.03.2008 по 26.03.2033 включно зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 11,9% річних та неустойки у разі порушення зобов'язань /т. 1, арк. с. 9-11, 173-178/.

Додатком №1 до цього кредитного договору передбачено графік рівномірного погашення боргу /т. 1, арк. с. 12, 179-184/.

Для забезпечення виконання вказаного кредитного договору 27.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» і ОСОБА_6 укладено нотаріально посвідчений (за реєстровим №2164) Іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавцем (ОСОБА_6.) передано іпотекодержателю (ВАТ «Сведбанк») в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки): будинок з господарськими та побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 81,6 кв. м., житловою площею 43,5 кв. м., що складається з: під літ. А - основне, А1 - прибудова, а - навіс, К - навіс, Б - лазня-котельня, В - сарай, Г - сарай, Ж - навіс, Е - сарай, И - сарай, З - літній душ, Д - вбиральня, 1-4,І - споруди. Вартість предмету іпотеки за згодою сторін визначена в розмірі 524 778 грн., що еквівалентно 103 916,43 доларів США /т. 1, арк. с. 13-14, 170-172/.

Також, для забезпечення виконання вказаного кредитного договору 27.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», ОСОБА_6 і ОСОБА_7 укладено договір поруки №1101/0308/71/064-Р-1, за умовами якого поручитель (ОСОБА_7.) зобов'язався відповідати перед банком (ВАТ «Сведбанк») солідарно разом з позичальником (ОСОБА_6.) за виконання зобов'язань за кредитним договором №1101/0308/71/064 від 27.03.2008 /т. 1, арк. с. 15/.

Рішенням позачергових загальних зборів від 30.04.2009 Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк». Згідно зі статутом Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» є правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» /т. 1, арк. с. 22/.

Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору №1101/0308/71/064 від 27.03.2008 станом на 02.04.2012 виникла заборгованість на загальну суму 957 026,46 грн. (що еквівалентно 119 809,52 доларів США), що складається з: заборгованості за кредитом в сумі 655 137,76 грн. (що еквівалентно 82 016,27 доларів США), заборгованості за процентами в сумі 178 362,61 грн. (що еквівалентно 22 329,10 доларів США), пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 103 138,73 грн. (що еквівалентно 12 911,87 доларів США), пені за несвоєчасне погашення процентів в сумі 20 387,36 грн. (що еквівалентно 2 552,28 доларів США) /т. 1, арк. с. 104-108/.

Відповідно положень Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525). Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк - термін (стаття 530). За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором (стаття 536).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, заставою (стаття 546). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (стаття 549). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (стаття 553). У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником /заставодавцем/ зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом /право застави/ (стаття 572). Застава виникає на підставі договору. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (статті 574-575). Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 577). Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення (стаття 585).

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (стаття 589). Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 590).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (стаття 1054).

Законом України «Про заставу» №2654 від 02.10.1992 встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття 1). Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту тощо (стаття 3). Предметом застави можуть бути майно та майнові права (стаття 4). Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава (стаття 11). Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів (стаття 13). Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору (стаття 16). За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку). Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, якщо інше не передбачене законом або договором застави (статті 19-20).

Положеннями Закону України «Про іпотеку» №898 від 05.06.2003 передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням. Боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання (стаття 1).

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (стаття 3).

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (стаття 33).

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишиться без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (стаття 35).

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (стаття 39).

Вимоги позивача про стягнення виниклої станом на 02.04.2012 заборгованості за кредитним договором №1101/0308/71/064 від 27.03.2008 на загальну суму 957 026,46 грн. в солідарному порядку з відповідачів (позичальника-іпотекодавця і поручителя) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - будинок з господарськими та побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, є обґрунтованими і такими, що засновані на законі.

Згідно зі статею 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем по справі надані усі передбачені законом належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених вимог в цій частині, а відповідачами у свою чергу не надано жодних належних доказів щодо виконання належним чином своїх зобов'язань.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно розміру стягнутої заборгованості з наступних підстав.

Позивачем у підтвердження розміру заявлених вимог надано детальних розрахунок виниклої заборгованості, який не викликає сумнівів.

Апелянтом не надано жодних належних і допустимих доказів, яки б спростували правильність і обґрунтованість такого розрахунку.

Колегія суддів відхиляє додаткові пояснення представника апелянта з посиланням на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, оскільки зазначені судові рішення ухвалені по спорах між іншими сторонами і не мають преюдиціального значення для цієї справи.

Колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання представника апелянта про витребування оригіналів документів з наступних підстав.

Відповідно до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

Представник апелянта не надав відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто ОСОБА_7 або іншою особою, яка бере участь у справі.

Як вбачається з доданих до клопотання документів, заяви про надання розрахунків, витягов тощо направлені ОСОБА_7 на адресу банку 12.07.2013, тобто за 4 дня до судового засідання апеляційної інстанції, а відмова банку від надання таких документів на адресу апелянта відсутня.

При оскаржені судового рішення ОСОБА_7 до апеляційної скарги не додавалося жодних клопотань, в т.ч. аналогічного характеру.

Посилання апелянта на неправомірність зміни процентної ставки є безпідставними, оскільки умовами кредитного договору передбачена зміна умов договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника, в т.ч. зміни процентної ставки, та відповідних прав банка без укладення будь-якої додаткової угоди, а ОСОБА_7 у свою чергу, укладаючи договір поруки, погодився з такими умовами кредитного договору та зобов'язався відповідати перед банком солідарно разом з позичальником за виконання зобов'язань за кредитним договором №1101/0308/71/064 від 27.03.2008.

Доводи апелянта на неналежне повідомлення про час і місце розгляду справи спростовуються матеріалами цивільної справи.

Доводи апелянта про неможливість реалізувати свої процесуальні права є неспроможними, оскільки дана справа розглядалася судом першої інстанції тривалий час (2 роки), протягом якого ОСОБА_7 належним чином повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 /т. 1, арк. с. 27-28, 37, 79, 87, 94, 116, 141/, однак жодного разу не з'явився до суду та не надав будь-яких заперечень проти пред'явленого позову або клопотань чи про витребування доказів чи про призначення експертизи.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки з цього приводу вимог не заявлялося, у зв'язку з чим вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, які полягають в тому, що позивач у порушення вимог Закону України «Про іпотеку» не звертався до відповідачів з вимогою про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі, укладаючи договори (кредитний договір, іпотечний договір, договір поруки) зазначили своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2

Відповідач ОСОБА_6, укладаючи кредитний договір, зобов'язалася повідомляти банк про зміну свого місця проживання (пункт 5.1.6).

Відповідач ОСОБА_7, укладаючи договір поруки, також зобов'язався повідомляти банк про зміну свого місця проживання (пункт 9).

14.01.2010 відповідачі змінили своє місце проживання і зареєструвалися за адресою: АДРЕСА_1.

Апелянтом не надано і матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів у підтвердження виконання відповідачами своїх зобов'язань щодо повідомлення банку про зміну їх місця проживання.

Банком 01.06.2010 направлялися на адресу відповідачів повідомлення з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, виконання якого забезпечено іпотекою і порукою /т. 1, арк. с. 7-8/, такі повідомлення направлялися банком за останньої відомою адресою місця проживання відповідачів - АДРЕСА_2

Вищий спеціалізований суд України з розгляду з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 в пункті 37 зазначив, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, як вже зазначалося, дана справа розглядалася судом першої інстанції тривалий час, однак відповідачі так і не усунули порушення своїх зобов'язань.

Посилання апелянта на те, що предмет іпотеки - будинок з господарськими та побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя (його і ОСОБА_6.), а він свою згоду на передачу цього будинку в іпотеку не надавав, спростовуються іпотечним договором, в якому зазначено, що згода чоловіка іпотекодавця на укладення цього договору висловлена в його заяві, яка зберігається у нотаріуса.

Посилання апелянта на положення Законів України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» і «Про охорону дитинства» є безпідставними, оскільки норми даних законів передбачають захист прав та інтересів дітей під час вчинення правочинів щодо житлових приміщень, а на час укладення іоптечного договору ані дитина, ані батьки дитини (відповідачі по справі) не були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (були зареєстровані зовсім за іншою адресою: АДРЕСА_2

В будинку, що є предметом іпотеки, відповідачі зареєструвалися вже після укладення іпотечного договору (в січні 2010 року).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 в пункті 44 зазначив, що згідно зі статтею 32 Цивільного кодексу України, статтею 177 Сімейного кодексу України та статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-IIІ від 26.04.2001, батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

В цій частині заочне рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 13.08.2012 підлягає залишенню без змін, оскільки в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі Кримського відділення заборгованості за кредитним договором №1101/0308/71/064 від 27.03.2008 (станом на 02.04.2012) в розмірі 957 026,46 грн., що еквівалентно 119 809,52 доларів США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - будинок з господарськими і побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27.03.2008 та зареєстрованого в реєстрі за №2144 приватним нотаріусом Сімферопольського районного нотаріального округу АР Крим ОСОБА_9, який передано 27.03.2008 за Іпотечним договором (реєстр за №2164) Публічному акціонерному товариству «Сведбанк» в іпотеку за визначеною вартість 620 891,00 грн. на забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з кредитного договору №1101/0308/71/064 від 27.03.2008, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною не нижче ринкової вартості нерухомого майна, визначеною попередньо незалежним експертом - суб'єктом оціночної діяльності, оскаржуване рішення постановлено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, разом з тим, частково погоджується з доводами апелянта щодо невідповідності резолютивної частини оскаржуваного рішення суду вимогам частини 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, положеннями частини 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 в пункті 42 зазначив, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам, як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Резолютивна частина оскаржуваного рішення суду містить: загальний розмір вимог (957 026,46 грн.), спосіб реалізації предмета іпотеки (шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах), початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації (за початковою ціною не нижче ринкової вартості нерухомого майна, визначеною попередньо незалежним експертом - суб'єктом оціночної діяльності).

Судом першої інстанції у резолютивній частині рішення не зазначені заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, оскільки позивачем не заявлялося про їх необхідність.

Судом першої інстанції у резолютивній частині рішення не зазначені пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, у зв'язку з їх відсутністю.

Однак, у порушення вищезгаданих вимог, резолютивна частина оскаржуваного рішення суду не містить: всіх складових частин загального розміру заборгованості в сумі 957 026,46 грн. і опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя.

Також, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо необгрунтованості зверення стягнення на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з іпотечного договору (реєстровий №2164), предметом іпотеки є будинок з господарськими та побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 81,6 кв. м., житловою площею 43,5 кв. м., що складається з: під літ. А - основне, А1 - прибудова, а - навіс, К - навіс, Б - лазня-котельня, В - сарай, Г - сарай, Ж - навіс, Е - сарай, И - сарай, З - літній душ, Д - вбиральня, 1-4,І - споруди.

Позивачем не надано і матеріали цивільної справи не містять нотаріально посвідчених договорів іпотеки, укладених між сторонами у забезпечення виконання кредитного договору №1101/0308/71/064 від 27.03.2008, в яких би предметом іпотеки була вказана земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповдно до статей 307, 309 Цивільного процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; змінити рішення.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, заочне рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 13.08.2012 підлягає зміні шляхом доповнення резолютивної частини (абзац №2) зазначенням всіх складових частин загального розміру заборгованості в сумі 957 026,46 грн. (що еквівалентно 119 809,52 доларів США), що підлягають сплаті іпотекодержателю (ПАТ «Сведбанк») з вартості предмета іпотеки: заборгованість за кредитом в сумі 655 137,76 грн. (що еквівалентно 82 016,27 доларів США), заборгованість за процентами в сумі 178 362,61 грн. (що еквівалентно 22 329,10 доларів США), пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 103 138,73 грн. (що еквівалентно 12 911,87 доларів США), пеня за несвоєчасне погашення процентів в сумі 20 387,36 грн. (що еквівалентно 2 552,28 доларів США), та опису нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя: будинок з господарськими та побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 81,6 кв. м., житловою площею 43,5 кв. м., що складається з: під літ. А - основне, А1 - прибудова, а - навіс, К - навіс, Б - лазня-котельня, В - сарай, Г - сарай, Ж - навіс, Е - сарай, И - сарай, З - літній душ, Д - вбиральня, 1-4,І - споруди.

В частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі Кримського відділення до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на земельну ділянку підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення - про відмову Публічному акціонерному товариству «Сведбанк» в особі Кримського відділення у задоволені позову до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_6.

Судові витрати апелянтові відшкодуванню не підлягають у зв'язку з залишенням без змін судового рішення в частині стягнення виниклої за кредитним договором заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - будинок з господарськими і побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 303, 307-309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 в особі представника - ОСОБА_8 задовольнити частково.

Заочне рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 13.08.2012 змінити, доповнивши резолютивну частину (абзац №2) судового рішення зазначенням всіх складових частини загального розміру заборгованості в сумі 957 026,46 грн. (що еквівалентно 119 809,52 доларів США), що підлягають сплаті іпотекодержателю (ПАТ «Сведбанк») з вартості предмета іпотеки: заборгованість за кредитом в сумі 655 137,76 грн. (що еквівалентно 82 016,27 доларів США), заборгованість за процентами в сумі 178 362,61 грн. (що еквівалентно 22 329,10 доларів США), пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 103 138,73 грн. (що еквівалентно 12 911,87 доларів США), пеня за несвоєчасне погашення процентів в сумі 20 387,36 грн. (що еквівалентно 2 552,28 доларів США), та опису нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя: будинок з господарськими та побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 81,6 кв. м., житловою площею 43,5 кв. м., що складається з: під літ. А - основне, А1 - прибудова, а - навіс, К - навіс, Б - лазня-котельня, В - сарай, Г - сарай, Ж - навіс, Е - сарай, И - сарай, З - літній душ, Д - вбиральня, 1-4,І - споруди.

Заочне рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 13.08.2012 скасувати в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі Кримського відділення до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на земельну ділянку.

Ухвалити в цій частині по даній справі нове рішення - про відмову Публічному акціонерному товариству «Сведбанк» в особі Кримського відділення у задоволені позову до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_6.

В решті заочне рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 13.08.2012 залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді