АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Єдиний унікальний номер 1-237-127/2013 Головуючий у 1-ій інст.: Клікунової А.С.
Номер провадження 11/775/1705/13 Доповідач: Демяносов О.В.
Категорія: ч.2 ст.121КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2013 року місто Донецьк
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Демяносова О.В.
суддів Шигірта Ф.С., Расуждая В.Я.
за участю прокурора Красної К.О.
засудженого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку апеляційні скарги прокурора Мар'їнської міжрайонної прокуратури, засудженого ОСОБА_2 на вирок Мар'їнського районного суду Донецької області від 18 березня 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красногоровка Мар'їнського району Донецької області, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
засуджено за ч.2 ст.121 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі, -
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 27 грудня 2011 року приблизно о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_2, будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_2, прослідував до будинку, де в ході раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_3, діючи умисно з метою заподіяння їй тілесних ушкоджень, наніс не менше чотирьох ударів кулаками рук в область голови, від чого потерпіла ОСОБА_3 впала на підлогу, після чого ОСОБА_2 наніс їй ряд ударів ногами взутими у взуття, а саме: не менше одного удару в область шиї, не менше трьох ударів в область тулубу, не менше чотирьох ударів в область рук, не менше двох ударів в область ніг, в результаті чого заподіяв потерпілій тілесні ушкодження, які відповідно до акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 19 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, після чого з місця злочину зник.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року у хірургічному відділені Мар'їнської ЦРЛ ОСОБА_3 померла.
Причиною смерті ОСОБА_3 стала комбінована травма тіла, тупа травма голови із забитою раною завушної області праворуч, множинні поширені синці обличчя, шиї, тулубу і кінцівок, крововиливи під тверду і м'які оболонки головного мозку, перелом кісток носу, тупа травма грудної клітини з двобічними переломами ребер, що ускладнилася розвитком сепсису легень і головного мозку.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду першої інстанції скасувати, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.121 КК України на ст.123 КК України, призначивши покарання відповідно до санкції статті. Вказує, що як під час досудового розслідування справи за його обвинуваченням, так і під час судового слідства, було порушено його процесуальні права, зокрема, право на захист, оскільки йому неодноразово було відмовлено у залучені захисника, який би надавав кваліфіковану правову допомогу. Крім того, пояснює, що скоїв злочин у стані сильного душевного хвилювання, з місця злочину не приховувався, викликав швидку медичну допомогу для потерпілої, сприяв розкриттю злочину, надавав допомогу слідству, не приховувався від правосуддя, не вводив суд і слідство в оману.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок суду залишити без змін, так як вирок суду законний та обґрунтований, засудженого ОСОБА_2, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.121 КК України на ст.123 КК України, перевіривши матеріали кримінальної справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги засудженого, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а вирок Мар'їнського районного суду Донецької області від 18 березня 2013 року щодо ОСОБА_2 повинен бути залишений без змін, за наступних підстав:
Доводи засудженого ОСОБА_2 щодо перекваліфікації його дій з ч.2 ст.121 КК України на ст. 123 КК України, у зв'язку із тим, що злочин він скоїв у стані сильного душевного хвилювання є невмотивованими та необґрунтованими, з огляду на наступне:
З протоколу допиту ОСОБА_2 у якості обвинуваченого від 10 лютого 2012 року вбачається, що він вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України визнав повністю, пояснюючи, що 27 грудня 2011 року приблизно о17 годині 30 хвилин він прийшов у двір будинку № 53 по вул. Некрасова у м. Красногоровка, де мешкала ОСОБА_3 разом із його колишньою дружиною - ОСОБА_4, за документами. ОСОБА_3 була вдома одна і відмовилась йому віддавати документи. На цьому ґрунті між ними виникла сварка, у ході якої ОСОБА_3 стала виштовхувати його за поріг будинку. Розізлившись на неї, він наніс їй 3-4 удари кулаком правої руки в область обличчя. Від даних ударів ОСОБА_3 впала на асфальт і почала стогнати. У цей момент він продовжив наносити їй удари ногою. В цілому наніс їй біля 3-4 ударів в область голови і 3-4 удари в область тулубу. На її обличчі з'явилась кров і він перестав її бити. Злякавшись скоєного, він пішов до ОСОБА_5, яку попросив одягнути ОСОБА_3 Коли повернувся, то потерпіла вже стояла біля вікна будинку. Після у двір прийшов ОСОБА_6 і прогнав його з двору (а.с.102-103).
У судовому засіданні суду першої інстанції засуджений ОСОБА_2 змінив свою позицію і заперечував факт нанесення ряду ударів потерпілій ОСОБА_3, наполягаючи на тому, що наніс потерпілій 2-3 удари долонею правої руки. Від одного з цих ударів вона впала на металеві відра зі сміттям, які стояли у дворі будинку і більше він ударів не наносив, оскільки вона почала кричати. Після він попросив ОСОБА_6 викликати швидку медичну допомогу, а сам пішов додому (а.с.187-188). У подальшому, звертаючись до суду з останнім словом, він визнав свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України і просив суд його суворо не карати (а.с.211-212).
У зв'язку із викладеним вище, від прокурора надійшло клопотання про необхідність дослідження доказів у справі у повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що не дивлячись на прийняту засудженим неоднозначну позицію, його винність в скоєнні умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої у повному обсязі підтверджується зібраними і дослідженими у справі доказами: протоколом відтворення обстановки і обставин події із застосуванням фотозйомки від 08 лютого 2012 року за участю засудженого ОСОБА_2, під час проведення якої останній підтвердив показання, дані ним в ході досудового слідства (а.с.70-79); протоколом допиту потерпілої ОСОБА_4 від 15 лютого 2012 року (а.с.121-122); протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 04 лютого 2012 року (а.с.47-48); протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 04 лютого 2012 року (а.с.50-51); протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_6 та засудженим ОСОБА_2 від 14 лютого 2012 року (а.с.116-117); протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_8 та засудженим ОСОБА_2 від 14 лютого 2012 року (а.с.112-113); показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, даними ними та оголошеними у судовому засіданні.
Крім показань засудженого, потерпілої, свідків, протоколів очних ставок і відтворення обстановки та обставин події, вина засудженого ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України підтверджується наступними доказами: висновком судово-медичної експертизи № 5/19 від 14 лютого 2012 року (а.с.83-84); висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 224 від 17 лютого 2012 року (а.с.93-94); протоколом огляду місця події від 04 лютого 2012 року (а.с.37-45).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що дії засудженого ОСОБА_2 підпадають під ознаки кримінального закону, який передбачає відповідальність за дії, що виразилися в умисному противоправному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_3, тобто його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.121 КК України.
Доводи засудженого ОСОБА_2 стосовно того, що його було позбавлено права на захист є необґрунтованими та спростовуються матеріалами кримінальної справи.
Зокрема, ОСОБА_2 було подано клопотання про призначення йому захисника на стадії досудового слідства (а.с.125), згідно з яким було призначено захисника ОСОБА_13 (а.с.126-130).
Крім того, відповідно до протоколу допиту ОСОБА_2 у якості обвинуваченого від 25 лютого 2012 року (а.с.135-136) та протоколу оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства від 25 лютого 2012 року (а.с.148), відповідні процесуальні дії проводилися за участю захисника ОСОБА_13, який діяв у інтересах ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги прокурора стосовно невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого ОСОБА_2 колегія суддів розцінює, як невмотивовані та такі, що не можуть буті взяті до уваги.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції при призначенні покарання, відповідно до ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, призначивши необхідне, і справедливе покарання засудженому ОСОБА_2 за скоєний злочин, передбачений ч.2 ст.121 КК України, у межах санкції вказаної статті.
Даних, які можуть бути підставами для скасування чи зміни вироку, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а вирок Мар'їнського районного суду Донецької області від 18 березня 2013 року щодо ОСОБА_2 повинен бути залишений без змін.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Мар'їнського районного суду Донецької області від 18 березня 2013 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.121 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі, залишити без змін.
СУДДІ