АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 10/793/129/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : ст.236-1 КПК України Орендарчук М.П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Тапал Г. К.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоТапала Г.К.

суддівШкреби Р.Д., Суходольського М.І.

з участю прокурораДемиденка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси апеляцію ОСОБА_6 на постанову судді Христинівського районного суду Черкаської області від 3 травня 2013 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 про визнання незаконними дій прокурора Христинівського району в частині відмови у розгляді заяви від 28.03.2012 року та стягнення судових витрат, -

в с т а н о в и л а :

28 квітня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із скаргою, просив визнати незаконними дії прокурора Христинівського району в частині відмови у розгляді заяви від 28.03.2012 року, зобов'язати прокурора розглянути заяву та стягнути судові витрати в сумі 37 грн.

Він посилався на те, що заступник прокурора Черкаської області ОСОБА_7, в тому числі і працюючи на посаді прокурора Христинівського району Черкаської області, на протязі тривалого часу не вживає заходів щодо надання фальшивих доказів в цивільні справи.

У зв'язку з цим заявою від 28.03.2012 року він звернувся до Черкаської обласної прокуратури та Генеральної прокуратури України, вбачаючи в діях прокурора ОСОБА_7 ознаки злочину, передбаченого ст.ст.364, 266, 267 КК України.

На це отримав відповідь з прокуратури Христинівського району за підписом прокурора Менчинського С.В., що його заяву розглянуто як звернення громадян, підстав для проведення перевірки заяви в порядку ст.97 КПК України не вбачається.

Постановою Христинівського районного суду від 3 травня 2013 року у задоволенні скарги ОСОБА_6 відмовлено.

Приймаючи рішення, суд керувався ст.ст.236-1, 236-2 КПК України (1960 р.) та вказав, що ОСОБА_6 звернувся із заявою про корумповані та кримінальні злочини заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_7 у тексті якої містяться образливі висловлювання щодо працівників прокуратури і відсутні фактичні дані про злочин. Прокуратурою заява була розглянута відповідно до вимог ст.26 ЗУ «Про звернення громадян».

ОСОБА_6 23.05.2013 року подав заяву про поновлення апеляційного строку та апеляцію, просить постанову суду скасувати, справу направити на новий розгляд, поновити строк на оскарження, т.я. постанова була проголошена за його відсутності, копію постанови суду він отримав 30.04.2013 року.

Апелянт вказує на те, що суд послався на закон, який не підлягав застосуванню по даній справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Демиденка П.В., який вважав, що підстав для скасування судового рішення немає, перевіривши справу, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції.

Відповідно до ст.19 Конституції України орган судової влади (суд) діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 положення ст.97 КПК (1960 року) в системному зв'язку з положеннями ч.2 ст.55 Конституції України, ч.3 ст.110, ч.5 ст.234, ч.2 ст.236 КПК України (1960 року), ч.2 ст.2, п.2 ч.3 ст.17 КАС України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлені злочини суди повинні вирішувати у кримінальному судочинстві.

Аналіз норм КПК України дає підстави для висновку, що лише заяви або повідомлення про злочин, подані відповідно до ст.95 КПК України (1960 року), тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст.97 КПК України (1960 року) та прийняти одне з передбачених даною статтею рішень. Такі заяви мають бути відібрані з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та повинні містити достовірні відомості, що вказують на об'єктивні ознаки злочину або підготовки до нього.

Таким чином, предметом оскарження в порядку кримінального судочинства є дії або бездіяльність прокурора щодо заяв або повідомлень про злочини, поданих відповідно до вимог ст.95 КПК України (1960 року).

Як убачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_6 хоч і названа ним як «заява про злочин», остання за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочин, оскільки не містить жодних даних про вчинення прокурором ОСОБА_7 злочинів, за викладених заявником обставин.

Заява не відповідала вимогам ст.95 КПК України (1960 року), оскільки не містила даних, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), тому обґрунтовано була розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Питання відшкодування моральної і матеріальної шкоди, про що просив ОСОБА_6, не підлягають розгляду по даній справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляція задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 362, 382 КПК України (1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 3 травня 2013 року залишити без змін.

Головуючий - підпис

Судді - підписи

З оригіналом згідно:

Суддя Г.К. Тапал