АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Ященка М.А.,

суддів - Журавля О.О., Тютюн Т.М.,

за участю секретаря - Пазюка Є.С.

прокурора - Гуменюк Л.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Щасної А.Е. на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:

01 березня 2010 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі. Звільнений 02 грудня 2011 року по відбуттю покарання, -

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 2 місяці позбавлення волі. Судом вирішено питання про речові докази по справі.

Згідно з вироком суду, 13 лютого 2013 року близько 18-10 год., ОСОБА_1 зайшов до салону маршрутного таксі № 33, яке рухалося по маршруту від Ленінградської площі в напрямку вул. Празької в м. Києві, та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, розстібнув блискавку сумки ОСОБА_2 та повторно таємно викрав чуже майно загальною вартістю 210,00 грн., яке належить останній, а саме шкіряний гаманець червоного кольору, вартістю 60,00 грн. з грошовими коштами в сумі 150,00 грн., котрий він поклав до правої нагрудної кишені своєї куртки і вийшов із маршрутного таксі на зупинці громадського транспорту, яка розташована по вул. Празькій, 2, в м. Києві, та в подальшому був затриманий працівниками міліції.

В поданій апеляційній скарзі прокурор Щасна А.Е., не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, просить вирок суду скасувати в частині призначеного ОСОБА_1 покарання у зв'язку із його невідповідністю ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Як зазначає апелянт, призначене ОСОБА_1 покарання є явно несправедливим, недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень через м'якість, так як при призначенні покарання судом недостатньо враховано ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії середньої тяжкості, котре ОСОБА_1 вчинив, маючи непогашену судимість за аналогічний злочин, на момент скоєння якого обвинувачений офіційно не працював, не мав постійного джерела доходів, що вказує на його схильність до вчинення корисливих злочинів та небажання ставати на шлях виправлення та перевиховання.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який не підтримав подану апеляційну скаргу, засудженого, котрий заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, провівши судові дебатита надавши обвинувачуваному останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом першої інстанції визнано недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого та дослідження матеріалів, які характеризують його особу і в силу положень ч. 3 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції обмежений оцінкою цих же доказів.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, є вірною і ніким не ставиться під сумнів.

Покарання обвинуваченому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, при цьому судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії середньої тяжкості, та обставини його скоєння, відомості про особу обвинуваченого, котрий неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та на момент вчинення злочину мав непогашену судимість, характеристику Київського міського центру соціально-психологічної допомоги, визнання вини та думку потерпілої. Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, судом визнано щире каяття та сприяння розкриттю злочину, обставин, які його обтяжують судом не встановлено.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання, дотримався вимог кримінального закону, врахувавши всі передбачені ним обставини в їх сукупності, в тому числі й ті, на які посилається прокурор у своїй апеляційній скарзі та прийшов до вірних висновків, що виправлення, перевиховання ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів неможливе без його ізоляції від суспільства, і обґрунтовано обрав останньому за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі, визначивши його строк відповідно до санкції вищезазначеної норми кримінального закону, і таке покарання, на думку колегії суддів, не є явно несправедливим через м'якість

Виходячи з викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для обтяження призначеного ОСОБА_1 покарання шляхом ухвалення нового вироку, як про те просить прокурор, а тому його апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 405, ч. 1 ст. 407 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Щасної А.Е. - без задоволення.

Судді:

_______________ _______________ _______________

М.А. Ященко  О.О. Журавель Т.М. Тютюн

Справа № 11-кп/796/255/2013

Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України

Головуючий у суді першої інстанції - Чаус М.О.

Доповідач - Ященко М.А.