Головуючий у 1 інстанції Грицаюк Н.М.

Доповідач Жданова В.С.

категорія 24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 р. м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Жданова В.С.

суддів : Тимченко О.О., Принцевської В.П.

при секретарі Маханько В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 квітня 2013 року задоволені позовні вимоги ПАТ «Горлівськтепломережа», з відповідача ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 456,53 грн., 3% річних у розмірі 140,39 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1,56 грн., а всього 598,48 грн., вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що борг сплатила у 2002 році, свої зобов'язання перед позивачем виконала у повному обсязі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі.

Представник позивача заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 вересня 2001 року з ОСОБА_1 була стягнута заборгованість за спожиту теплову енергію, яка утворилась станом на 14.06.2001 року у розмірі 1153,60 грн., стягувалась за виконавчим листом у примусовому порядку. Оскільки відповідачка продовжувала несвоєчасно сплачувати послуги з теплопостачання, утворилась заборгованість за період з червня 2001 року по липень 2002 року у розмірі 612,25 грн. Заборгованість за вказаний період відповідачка визнавала, в травні 2010 року і в листопаді 2010 року проводила часткове погашення заборгованості, яка утворилась станом на 01.10.2009 року, про що свідчать платіжні квитанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази по справі і дійшов до обґрунтованого висновку про безпідставність заперечень відповідачки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 є власником вказаної квартири, послуги з теплопостачання квартири надавав позивач. Оскільки відповідачка не проводила оплату за надані послуги, суд стягнув заборгованість у визначеному розмірі.

Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи і вимогам діючого цивільного законодавства.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В частині 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» зазначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 24.01.2006 р.№45, власник та наймач / орендар/ квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З наданих документів вбачається, що відповідачці ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2. За період з червня 2001 року по липень 2002 нарахована заборгованість, яку власник ОСОБА_1 не сплачує.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачка ОСОБА_1 як власник квартири користується послугами теплопостачання, які надаються ПАТ «Горлівськтепломережа» , тому повинна оплачувати надані послуги.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що відповідачкою погашена заборгованість за 2002 рік у повному обсязі є неспроможними. Вбачається, що рішенням Центрально-міського районного суду м. Горлівки від 10.09.2001 р. з відповідачки стягнуто заборгованість, яка утворилась по червень 2001 року / а.с. 53/. На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист, який перебував на виконання у ВДВС Центрально-міського району м. Горлівки. 08.08.2002 р. складено акт опису та арешту майна відповідачки після чого нею проведено погашення заборгованості за період по 14.06.2001 року включно. Вбачається, що відповідачкою у листопаді 2002 року була погашена минула заборгованість, визначена рішенням суду від 10.09.2001 року, поточні платежі нею не вносились, що вбачається із наданого розрахунку.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування позовної давності, оскільки відповідачка вчиняла дії, які свідчать про визнання нею свого боргу та переривають позовну давність, про що зазначено у ст.. 264 ЦК України. Згідно означеної норми цивільного закону перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого зобов»язання. Вбачається, що відповідачкою у травні 2010 року та у листопаді 2010 року внесено на ЗАО «Горловсктеплосеть» у погашення заборгованості, яка утворилась на 01.10.2010 рік по 20 грн. / а.с. 33 /. У квитанціях на сплату зазначено прізвище, адресу, номер особового рахунку та зазначено вид платежу «борг за теплопостачання за період до 01.10.2010».

Висновок суду про переривання перебігу позовної давності є обгрунтованим та перебуває у відповідності до вимог ст.. 264 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді :