АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-580/11

Номер провадження 22-ц/786/2710/2013 Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В.

Доповідач Антонов В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Антонова В.М.,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.,

при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2012 року

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2010 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 Через уступку прав та обов'язків кредитора за договором факторингу, позивача було замінено правонаступником ТОВ «ОТП Факторинг Україна», після чого суд просили стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CNL-D00/018/2007 від 19 березня 2007 року - 1 942 259,83 грн., та судові витрати у розмірі 1 820,00 грн.; звернути стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат на предмет іпотеки за договором іпотеки наступної черги №Р CNL-D00/018/2007 від 19 березня 2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 березня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем укладено кредитний договір, грошові зобов'язання останнього за яким забезпечено майновою порукою. Оскільки боржник не виконував умов кредитного договору щодо його повернення спочатку у банку, а потім у його правонаступника виникло право вимагати стягнення заборгованості та звернення її на предмет іпотеки у судовому порядку.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CNL-D00/018/2007 від 19 березня 2007 року - 1 942 259,83 грн., що складається: борг по поверненню кредиту - 1 587184,66 грн., еквівалент в доларах по курсу НБУ (26.02.2010 року - 7,99 грн./1,0 дол. США) - 198 646,39 доларів США; проценти - 116 047,88 грн., еквівалент в доларах - 14 524,14 доларів США; пеня - 238 402,29 грн., штраф - 625,0 грн., а також стягнуто судові витрати - 1 820,00 грн., в тому числі судовий збір - 1 700,00 грн., витрати по оплаті ІТЗ - 120,0 грн.

Звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором №CNL-D00/018/2007 від 19 березня 2007 року на суму - 1 942 259,83 грн. і судових витрат - 1 820,00 грн., а всього на загальну суму - 1 944 079,83 грн. на предмет іпотеки за договором іпотеки наступної черги №PCNL-D00/018/2007 від 19 березня 2007 року, що укладений із ОСОБА_1, з наданням позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі-покупцеві, отримання коштів від продажу нерухомого майна відповідно зазначеного договору іпотеки наступної черги, а саме - житлового будинку і земельної ділянки загальною площею 0,0774 га за адресою: м. Полтава, пров. Бумажний, буд.7, а також з наданням права отримання всіх необхідних документів для оформлення продажу цього нерухомого майна, витягів у ПП ПБТІ «Інвентаризатор» (м. Полтава, пров. Піонерський,4), права підпису договорів купівлі-продажу цього майна.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_1, який, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та задовольнити його зустрічний позов.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно проведено заочний розгляд справи, тоді як його належним чином не було повідомлено про час та місце розгляду справи.

Посилається на те, що до суми його заборгованості за кредитним договором безпідставно включено пеню в розмірі 87 798,59 грн. за період з 07 травня 2009 року по 14 жовтня 2009 року. Також посилається на те, що в погашення його боргу АТ СК «АХА Страхування» перерахувала належне йому страхове відшкодування у розмірі 33 248,28 грн., однак вказана обставина не знайшла свого відображення у розрахунку заборгованості. Крім того, вважає незаконними дії ПАТ «ОТП Банк» щодо збільшення в односторонньому порядку відсоткової ставки на 4% та перерахування заборгованості за відсотками за період з 22 серпня 2009 року по 25 січня 2010 року.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні належно завірена копія акту приймання-передачі кредитного портфелю від банку до ПАТ «ОТП Факторинг Україна», документальне підтвердження наявності у правонаступника позивача права займатися факторинговими операціями, ліцензія на право фактора здійснювати валютні операції, розрахунок суми заборгованості щодо основного боргу, відсотків пені, штрафів з визначенням періоду, підстав та способів нарахування.

Вказує, що районний суд не залучив до участі у справі ОСОБА_2, з якою він проживав однією сім'єю, та яка відповідно має майнові права на предмет іпотеки.

Вважає, що конструкція резолютивної частини оскаржуваного рішення фактично обумовлює настання для нього подвійної цивільно-правової відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 березня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», укладено кредитний договір №CNL-D00/018/2007, за яким позичальнику надано грошові кошти у розмірі 248 950,00 доларів США із фіксованою процентною ставкою за користування кредитом - 12,49% річних для ремонту нерухомого майна. Розмір щомісячного платежу (повернення кредиту і процентів) визначено графіком, дата щомісячного платежу - 20-го числа кожного календарного місяця, дата остаточного повернення кредиту - 19 березня 2013 року /а.с.19-22 Т.1/.

Відповідно до п.1.7.2 кредитного договору банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно із кредитною заявкою позичальника.

Встановлено, що на підставі кредитних заявок ОСОБА_1 банк надав йому п'ять траншів кредиту на загальну суму 242 000,00 доларів США шляхом зарахування кредитних коштів на його поточний рахунок №НОМЕР_1

Положення договору, викладене у пункті 1.4. ч.№2, визначає, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.4.1.1 ст.4 ч.№2 кредитного договору за порушення зобов'язань ОСОБА_1 повинен сплатити кредитору пеню в розмірі 1,0% від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Пунктом 4.1.2 ст.4 ч.№2 договору передбачено, що за прострочення зобов'язання понад 15 календарних днів боржник додатково сплачує штраф у розмірі 1,0% від суми прострочених зобов'язань, але не менш ніж 25,00 грн.

За умовами п.4.1.3 ст.4 ч.№2 кредитного договору передбачено також, що за прострочення зобов'язань понад 30 календарних днів ОСОБА_1 крім пені та штрафу додатково сплачує штраф у розмірі 0,02% від суми прострочених зобов'язань , але не менше ніж 50,00 грн.

Для забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки наступної черги №РCNL-D00/018/2007 від 19 березня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зареєстрований за реєстровим №1823,1824 /а.с.36-39 Т.1/.

За умовами вказаного договору для забезпечення виконання зобов'язань по поверненню кредиту ОСОБА_1 передано в іпотеку банку нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0,0774 га.

Встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконав обов'язків щодо повернення кредитних ресурсів та сплати відсотків.

Згідно розрахунків, наданих позивачем, станом на 25 січня 2010 року розмір заборгованості за кредитним договором №CNL-D00/018/2007 від 19 березня 2007 року склав 213 170,53 доларів США, що в еквіваленті в національну валюту становить 1 942 259,83 грн. з яких:

- борг по поверненню кредиту - 1 587 184,66 грн. (еквівалент - 198 646,39 доларів США);

- проценти - 116 047,88 грн. (еквівалент - - 14 524,14 доларів США);

- пеня - 238 402,29 грн.;

- штраф - 625,00 грн. /а.с.10 Т.1/.

З матеріалів справи вбачається, що кредитор неодноразово повідомляв боржника про необхідність погашення кредитної заборгованості, та попереджав про майбутню реалізацію права на звернення стягнення на заставне майно /а.с. 49-52 Т.1/.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі й на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 7 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до п.6.2. іпотечного договору іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки фактичні вимоги негайно пістля виникнення будь-якої із таких обставин: несплати іпотекодавцем іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, утакий строк, утакому порядку, як встановлено у кредитному догвоорі; порушення іпотекодавцем будь-якого із його зобов'язань за ст.5 цього договру; інших обставин, передбачених чинним законодавством України.

У відповідності до положень ст. 38 Закону України "Про іпотеку", Іпотекодавець має право на продаж предмета іпотеки у випадку наявності рішення суду про продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Також встановлено, що згідно з умовами купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 березня 2011 року та договору відступлення права вимоги від 18 березня 2011 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторигн Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №CNL-D00/018/2007 від 19 березня 2007 року і договром іпотеки №Р№CNL-D00/018/2007 від 19 березня 2007 року, укладеними між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 /а.с. 178-189 Т.1/.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок надання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно зі ст.514 цього кодексу донового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всяі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права заявлення вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договром №CNL-D00/018/2007 від 19 березня 2007 року і договром іпотеки №Р№CNL-D00/018/2007 від 19 березня 2007 року.

З урахуванням встановлених обставин та цитованих норм, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем допущено порушення кредитних зобов'язань щодо повернення боргу та сплати відсотків, тому у позивача, як нового кредитора, є право на стягнення відповідних коштів та їх звернення на предмет іпотеки, а отже позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, фактично направлені на переоцінку доказів та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм права.

Вимога ОСОБА_1 задовольнити його зустрічний позов взагалі не ґрунтується на законі, оскільки ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним залишено без розгляду. Вказана ухвала оскаржена не була, має законну силу та є загальнообов'язковою.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність у матеріалах справи доказів наявності у правонаступника позивача права займатися факторинговими операціями, ліцензії на право фактора здійснювати валютні операції, розрахунку суми заборгованості щодо основного боргу, відсотків пені, штрафів з визначенням періоду, підстав та способів нарахування, - є неспроможними.

У матеріалах справи наявний пакет документів, що підтверджує матеріально-правову підставу правонаступництва у спірних правовідносинах, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором, належність якого в силу диспозитивності цивільного судочинства відповідачем не спростована.

Судження про незаконне підвищення банком процентної ставки за користування кредитними коштами є безпідставним.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Сторони підтвердили, що у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань, встановлених будь-яким з підпунктів п.1.2.1.5. чи/та п.1.3.2.3. цього договору фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток (в залежності від виду процентної ставки, що затверджується цим договором) підвищується на 4% річних за кожні 12 місяців невиконання чи неналежного виконання будь-якого з підпунктів 2.3.7, чи/та п.1.3.1.5., чи/та п.1.3.2.3. цього договору. Сторони розуміють, що таке підвищення процентної ставки буде здійснено в силу настання вищевказаних умов та не потребує будь-якого додаткового договору до цього договору, та сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми кредиту (п.п.1.4.1.5, 1.4.1.5.1. ч.№2).

Розмір підвищення процентної ставки та порядок її застосування обумовлений договором, та не є зміною розміру процентної ставки за кредитом, тобто зміною умов договору, а тому не вимагає від кредитора обов'язку повідомити позичальника про застосування підвищеної процентної ставки у разі прострочення терміну сплати щомісячного платежу в порядку та розмірі визначеному кредитним договором.

Також матеріалами справи підтверджено перерахування коштів у сумі 33 248,28 грн. на сплату процентів, та врахування цієї суми при проведенні розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Доводи про безпідставне нарахування пені за період з 07 травня 2009 року по 14 жовтня 2009 року є необґрунтованими, оскільки вказані нарахування здійснено підставно, а вимога про їх стягнення подана до суду у межах строку позовної давності.

Доводи щодо необхідності залучити до участі у справі фактичну дружину відповідача також не мають правового підґрунтя.

Відповідно до вимог ст.35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступати у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення у справі може вплинути на їх права чи обов'язки щодо однієї із сторін.

При цьому апеляційний суд відповідно до засадницьких принципів цивільного процесу не має права залучати осіб до участі у справі.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У відповідності до роз'яснень, викладених у п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

З урахуванням цитованого положення закону та роз'яснення вищої судової інстанції, структура резолютивної частини оскаржуваного рішення жодним чином не обумовлює настання для відповідача подвійної цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, колегія суддів, в силу норми ч.3 ст.303 ЦПК України, приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції та доповнення його відомостями щодо початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, поміж іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Частиною 5 ст.38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Судом першої інстанції під час винесення судового рішення не було враховано наведені норми права та в резолютивній частині рішення не зазначена початкова ціна предмета іпотеки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції та доповнити його резолютивну частину, вказавши початкову ціну предмета іпотеки, в іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2012 року -- змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення суду, надавши Товаристу з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» право продажу предмета іпотеки за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ В.М. Антонов

СУДДІ: /підпис/ О.Ю. Кузнєцова

/підпис/ С.Ю. Мартєв

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області В.М. Антонов