Справа № 1003/13155/12 Головуючий у І інстанції Бондаренко О.В.
Провадження № 22-ц/780/3929/13 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.
Категорія 36 18.07.2013
УХВАЛА
Іменем України
17 липня 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: Приходька К.П.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
при секретарі: Бобку О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, тлумачення заповіту та визнання права на спадкове майно,-
встановила:
у серпні 2012 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_5. В передбачений законом строк позивач звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщина і дізналась, що існує заповіт на ім»я ОСОБА_3
Відповідач безпідставно претендує на майно ОСОБА_5 оскільки батько був інвалідом 2 групи внаслідок отримання черепно-мозкової травми, при посвідченні заповіту від 05.08.2008 року нотаріус порушила вимоги Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Закон України «Про нотаріат», ЦК України, а саме: не витребувала у спадкодавця паспорт та довідку від лікаря, щоб унеможливити незрозумілості та суперечки після відкриття спадщини.
З урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсним заповіт від 05.08.2008 року, здійснити тлумачення вказаного заповіту, та заповіту від 27.11.2009 року на підставі ст.ст.213,1256 ЦК України та визнати за нею, право на спадкове майно за законом, а саме: АДРЕСА_1 та зобов»язати Другу Білоцерківську міську державну нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину за законом на АДРЕСА_1
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до іншого суду.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_1. помер ОСОБА_5, (а.с.98). 14.01.2010 відкрито спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_5 (а.с.84-134).
Згідно ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
До нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 звернулись: 18.12.2009 - ОСОБА_6, 14.01.2010 - ОСОБА_2, 06.05.2010 - ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с.86,91,96,97).
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно заповіту посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Магдич Т.І. 05.08.2008 та зареєстрованого в реєстрі № 1-4071, на випадок своєї смерті ОСОБА_5 зробив наступне розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, та на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_3, даний заповіт зареєстровано в алфавітній книзі обліку заповітів внесено запис до реєстру нотаріальних дій згідно якого вбачається, що особу заповідача ідентифіковано за паспортом, а до справи приєднано копію пенсійного посвідчення та копію ідентифікаційного номера (а.с.92,135,138,139,140 -142).
Також, згідно заповіту посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 27.11.2009 та зареєстрованого в реєстрі за №1517, на випадок своєї смерті ОСОБА_5 заповів житловий АДРЕСА_1 (а.с.87).
Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт або внести до заповіту зміни.
Встановлено, що ОСОБА_5 не подавав до нотаріальної контори заяви про скасування заповітів чи їх зміни, тобто заповіти від 05.08.2008 року та від 27.11.2009 є виявом волі спадкодавця.
Згідно ч.2 ст.1254 ЦК України, заповідач має право у будь - який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Тобто, заповіт від 27.11.2009 складений пізніше за заповіт від 05.08.2008 року, тому він скасовує попередній лише в частині зазначеного майна, а саме: АДРЕСА_1 все інше майно спадкується за попереднім заповітом.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
26.05.2010 позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особи: Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу, про визнання правочинів (заповітів) недійсними в порядку ст.1257 ЦК України, а саме: що заповіти посвідчено з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Закону України «Про нотаріат».
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 25.05.2012 року в задоволенні позову було відмовлено, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11.07.2012 року рішення залишено без змін. Даними рішеннями встановлено, що всі вимоги закону при посвідченні заповіту від 05.08.2008 року були дотримані, особа, яку зазначено спадкоємцем визначена, підстав для визнання заповіту недійсним немає. Рішення набрали законної сили (а.с.26,27-29).
Зазначені обставини спростовуються матеріалами спадкової справи та оглянутими оригіналами документів: алфавітною книгою обліку заповітів за період з 04.01.2003 року по 27.12.2008 рік, реєстром для реєстрації нотаріальних дій за 2008 рік (а.с.84-134).
Тому, заповіт від 05.08.2008 року є чинними, згідно якого ОСОБА_3, має право на все спадкове майно після смерті ОСОБА_5, крім АДРЕСА_1
Відповідно до ст.1257 ЦК України недійсним може бути не весь заповіт, а лише окрема його частина, якщо заповітом обійдено осіб, які мають право на обов»язкову частку у спадщині, заповіт є нікчемним лише у тій частині, яка суперечить ст.1241 ЦК України.
Таким чином, після смерті ОСОБА_5 спадкодавцями є ОСОБА_6 та ОСОБА_3, а підстав для визнання за позивачкою права на спадкове майно за законом відсутні.
Отже, суд першої інстанції правильно прийшов до правильного висновку, що скільки позивач не являється спадкоємцем за законом, між спадкоємцями за заповітами спір відсутній, заповіти від 05.08.2008 року та від 27.11.2009 року є дійсними, вимоги позивача щодо тлумачення заповітів є безпідставними.
Решту позовних вимог, суд вважає безпідставними, оскільки заповіти є чинними, а в діях нотаріуса неправомірних дій щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадкове майно ОСОБА_2 не вбачається.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.
Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді