УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/908/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.
"10" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіКустової І.В.,
СуддівПритуленко О.В., Ломанової Л.О.
При секретаріМартиненко М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми авансу та штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа -Державний нотаріус Судацької державної нотаріальної контори ОСОБА_9, про стягнення збитків, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 29 травня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 з вимогами про стягнення авансу за попереднім договором в розмірі 79930,00 грн., що еквівалентно 10000,00 доларів США, та трьох процентів річних від цієї суми за час користування грошима.
Позов мотивований тим, що 20 квітня 2012 року між сторонами укладений попередній договір купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 352000,00 грн. та ОСОБА_6 передано відповідачу аванс у сумі 80000,00 грн. (еквівалент 10000 доларів США) з зобов'язанням сплатити решту суми до 30 вересня 2012 року; відповідач зобов'язалася до цього часу оформити документацію на нерухоме майно для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. В обумовлений строк договір купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки укладено не було, аванс відповідач повернути відмовляється, тому позивач просить задовольнити її вимоги та стягнути з останньої на її користь суму авансу 79930,00 грн. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1336,53 грн.
Відповідач подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_6 про відшкодування збитків, мотивуючи тим, що основний договір не укладено з вини покупця, яка в односторонньому порядку відмовилася від виконання своїх попередніх зобов'язань, внаслідок чого ОСОБА_7 вимушено продала спірне майно новому покупцю за значно нижчу ціну, ніж визначено попереднім договором, що завдало їй збитків (упущену вигоду) у сумі 118800,00 грн.
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 29 травня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено: стягнуто з ОСОБА_7 на її користь суму авансу 79930,00 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1336,53 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
На зазначене рішення відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 та про задоволення зустрічного позову.
Апелянт посилається на відсутність доказів отримання нею від позивача авансового платежу відповідно до умов попереднього договору та на неправильне застосування судом положень частини 2 статті 635 ЦК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2012 року між сторонами укладений попередній договір купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 352000,00 грн., який посвідчено державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори АР Крим ОСОБА_9 Строк укладення основного договору визначений сторонами до 30 вересня 2012 року (пункт 1). Відповідно до пункту 2.4 цього договору ОСОБА_6 сплачено відповідачу авансовий внесок у сумі 80000,00 грн., що еквівалентно 10000 доларів США, з зобов'язанням сплатити решту суми до 30 вересня 2012 року. Відповідно до пункту 2.5 цього договору ОСОБА_10 зобов'язалася в строк до укладення основного договору оформити документацію на нерухоме майно для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (а.с. 4-5).
Основний договір купівлі-продажу сторонами не укладено у зв'язку з відсутністю у покупця ОСОБА_6 можливості здійснити повний розрахунок (а.с. 52).
Задовольняючи вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, керуючись вимогами частини 2 статті 570 ЦК України, визнав грошову суму, яку остання передала продавцю під час укладення попереднього договору, авансом та стягнув її на користь позивача. При цьому суд виходив з доведеності факту передачі суми предоплати продавцю.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки за укладеним між сторонами договором обов'язок продавця повернути передоплату є безумовним і не ставиться в залежність від обставин, внаслідок яких не укладено основний договір.
Безгрошовість договору може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами. Відповідно до вимог статті 57 ЦПК України такими доказами, зокрема, можуть бути письмові докази (різного роду документи, акти, листування службового або особистого характеру) і речові докази (зокрема звуко- та відеозаписи), висновки експертів, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду доказів, які мають підтвердити безгрошовість попереднього договору. Цей договір продавцем не оспорений, а заперечувати отримання грошей продавець почала тільки після пред'явлення позову про повернення цієї суми.
Отже, вказаний договір суд першої інстанції обґрунтовано визнав належним та допустимим доказом передачі грошової суми (статті 58,59 ЦПК України).
Довід апеляційної скарги про недоведеність факту отримання продавцем суми авансу, на думку колегії суддів, на увагу не заслуговує, оскільки під час укладення попереднього договору дотримані вимоги статей 209, 635, частини 3 статті 640, статті 657 ЦК України, а також вимоги глави 6 та пункту 3 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 щодо установлення нотаріусом волевиявлення, дійсних намірів сторін та ознайомлення їх зі змістом правочину.
Суд першої інстанції також дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення на її користь штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання на підставі положень частини 2 статті 625 ЦК України.
Звертаючи увагу на те, що по закінченню строку попереднього договору, продавець відмовилася повернути авансовий платіж, безпідставно заперечуючи отримання цих грошей від покупця, та враховуючи, що достатньою підставою для застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України є наявність факту прострочення грошового зобов'язання, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду у цій частині.
Відмовляючи у задоволені зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності вимог ОСОБА_7
Предметом зустрічного позову є вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, які складаються з втрати продавцем певної грошової суми.
Частиною 2 статті 635 ЦК України встановлено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 цього Кодексу збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За вимогами статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Умовами відповідальності у вигляді відшкодування збитків є встановлення факту їх наявності, порушення стороною зобов'язання та причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і завданими збитками. При цьому на кредитора покладається обов'язок доведення факту порушення зобов'язання, наявності збитків і їх розміру та причинно-наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язання й понесеними збитками.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наявності умов для покладення на покупця обов'язку відшкодування збитків за заявленими вимогами судом першої інстанції не встановлено.
Різницю між ціною продажу спірного майна та ціною, оговореною при укладенні попереднього договору, не можна визнати збитками, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень частини 2 статті 635 ЦК України, оскільки вона не пов'язана з простроченням зобов'язання, як це передбачено нормами наведеної статті, а також враховуючи те, що продавець вільно розпорядилася своїм правом на реалізацію власного майна визначеній нею особі та на визначених нею умовах.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції у цій частині не спростовують, а тому на увагу колегії суддів не заслуговують.
Таким чином, відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає відхиленню, а рішення Судацького міського суду АР Крим від 29 травня 2013 року - залишенню без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 29 травня 2013 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В.Кустова Л.О.Ломанової О.В.Притуленко