Головуючий у 1 інстанції Чернецький В.А.
Доповідач Соломаха Л.І.
Категорія 30
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.
при секретарі Стрижак О.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 (третя особа - Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника» Костянтинівської міської ради) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2013 року, -
В С Т А Н О В И В:
18 січня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.
Посилаючись на те, що:
- вона є власницею квартири АДРЕСА_1, відповідачі проживають поверхом вище в квартирі № 127;
- в ніч з 06 на 07 грудня 2012 року її квартиру було залито з вини відповідачів, в квартирі яких зірвало нижню пробку радіатору;
- внаслідок залиття її квартира потребує ремонту, приблизна вартість якого складає 7 000 грн.;
- внаслідок залиття квартири у неї трапився нервовий зрив, вона потрапила до лікарні, перебувала на стаціонарному лікуванні з 18 по 26 грудня 2012 року, що спричинило їй додаткові витрати та шкоду здоров'ю
просила стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на її користь на відшкодування завданої їй матеріальної шкоди 7 000 грн., на відшкодування моральної шкоди - 2 000 грн. та понесені судові витрати в сумі 229,40 грн. (а.с. 2).
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 6 927,50 грн., на відшкодування моральної шкоди - 1 500 грн., на відшкодування понесених судових витрат - 229,40 грн., всього 8 656,90 грн. (а.с. 92).
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (а.с. 94-95).
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 03 червня 2013 року (а.с. 127-128), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_4, представник третьої особи - КП «Служба єдиного замовника» Костянтинівської міської ради (далі КП «СЄЗ») у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм відповідно 9 липня 2013 року та 10 липня 2013 року повісток про явку до суду 16 липня 2013 року (форма № 119 (а.с. 123 а.с. 126), надали заяви про розгляд справи у їх відсутність (а.с. 129, а.с. 130).
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, її представника - адвоката ОСОБА_3, позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копіями договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 23 червня 2003 року державним нотаріусом Костянтинівської державної нотаріальної контори Волобуєвою Т.В., договору дарування квартири, посвідченого 15 лютого 2007 року приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 11-15).
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 зареєстровані та проживають в АДРЕСА_3 (а.с. 16-17), яка розташована поверхом вище над квартирою позивача.
07 грудня 2012 року комісією у складі працівників КП «СЄЗ» - майстрів ОСОБА_7, ОСОБА_8, слюсаря ОСОБА_9 був складений акт про обстеження квартири АДРЕСА_1, згідно якого при обстеженні квартири встановлено факт її залиття з вище розташованої квартири № 127 в ніч з 6 на 7 грудня 2012 року через те, що прийшла в непридатність нижня пробка радіатора. В квартирі залито: зал - стеля площа 10 кв.м (шпалери), стіни - 15 кв.м, на полу - покриття (ковролин); в спальні - кут стіни та стелі площею 3 кв.м (шпалери); в кухні - стеля площею 2 кв.м, стіни - 4 кв.м (шпалери), в 1-му коридорі - стеля 3 кв.м (шпалери), в 2-му коридорі - стеля 2 кв.м (шпалери), стіни - 4 кв.м (шпалери) (а.с. 3).
Згідно висновку фахівця - суб'єкта оцінної діяльності ОСОБА_10 загальна вартість ремонтно-відновлювальних робіт житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок залиття квартири станом на 05 квітня 2013 року складає 6 927,50 грн. (а.с. 45-63).
Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що залиття квартири позивача сталося внаслідок неналежного ставлення відповідачів до стану розташованих у їх квартирі приладів центрального опалення, тобто внаслідок їх неправомірної бездіяльності. Вартість ремонтно-відновлюваних робіт у квартирі позивача складає 6 927,50 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача солідарно. Внаслідок пошкодження квартири позивачу були завдані моральні страждання, які суд оцінив у 1 500 грн.
Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 1166, ст. 1167 ЦК України.
Відповідно до частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що факт залиття квартири ОСОБА_1 є недоведеним, є необгрунтованими.
По-перше, згідно технічного запису судового засідання відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції 08 квітня 2013 року визнавала той факт, що в ніч з 6 на 7 грудня 2012 року в квартирі № 127, в якій вона проживає разом з чоловіком ОСОБА_4, зірвало нижню пробку на радіаторі центрального опалення, внаслідок чого було залито квартиру позивача, яка розташована під її квартирою.
По-друге, допитані в судовому засіданні 08 квітня 2013 року судом першої інстанції свідки з боку саме відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 підтвердили той факт, що в ніч з 6 на 7 грудня 2012 року в квартирі відповідачів сталася аварія - в радіаторі центрального опалення стався прорив гарячої води. При цьому свідки ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_13 підтвердили, що вони допомагали збирати гарячу воду у квартирі відповідачів. Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_14 підтвердили, що вони разом з ОСОБА_2 заходили в квартиру позивача та бачили, що в квартирі були залиті стіна та стеля у залі, трохи був залитий ковролин, в спальні - був залитий кут, в коридорі з розетки текла вода, що спростовує пояснення відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду про те, що ніяких аварій в її квартирі в ніч з 6 на 7 грудня 2012 року не було, квартиру позивача вони не заливали.
Факт залиття квартири позивача підтверджується і актом від 07 грудня 2012 року, складеним представниками КП «СЄЗ», яке є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1. Згідно зазначеного акту при обстеженні квартири встановлено факт її залиття в ніч з 06 на 07 грудня 2012 року з квартири № 127, що розташована поверхом вище, через те, що прийшла в непридатність нижня пробка радіатора. В квартирі залито зал - стеля площа 10 кв.м (шпалери), стіни - 15 кв.м, на полу - покриття (ковролин); в спальні - кут стіни та стелі площею 3 кв.м (шпалери); в кухні - стеля площею 2 кв.м, стіни - 4 кв.м (шпалери), в 1 коридорі - стеля 3 кв.м (шпалери), в 2-му коридорі - стеля 2 кв.м (шпалери), стіни - 4 кв.м (шпалери) (а.с. 3), що повністю узгоджується з показаннями допитаних судом першої інстанції свідків з боку відповідачів - ОСОБА_11, ОСОБА_14.
Відомості викладені в акті про залиття квартири від 07 грудня 2012 року підтверджуються і висновком фахівця - суб'єкта оціночної діяльності від 05 квітня 2013 року, згідно якого в квартирі позивача залито: коридор - стеля (шпалери) площею 3 кв.м, у другому коридорі - стеля 2 кв.м та стіни 4 кв.м (шпалери), в спальній кімнаті - правий кут стіни та стелі площею 3 кв.м, в кухні - стіни 4 кв.м (шпалери), зал - стіни площа 17 кв.м, забруднено килимове покриття 40% (а.с. 45-63), що узгоджується з показаннями допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_11, ОСОБА_14
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що акт від 07 грудня 2012 року не є належним доказом по справі, оскільки складений з порушенням наказу КП «СЄЗ» від 11 січня 2011 року за № 4, який передбачає, що всі документи, в тому числі акти, що складені структурними підрозділами КП «СЄЗ», повинні бути завізовані начальником виробничого відділу КП «СЄЗ» з проставленням печатки КП «СЄЗ», в разі недотримання цього порядку - вони вважаються недійсними, є необґрунтованими.
З акту не вбачається, що він складений саме структурним підрозділом КП «СЄЗ», в ньому зазначено, що він складений майстрами ОСОБА_7, ОСОБА_8, слюсарем ОСОБА_9, підписи яких на акті скріплені печаткою саме юридичної особи - КП «СЄЗ», яке є балансоутримувачем будинку, в якому розташовані квартири позивача та відповідачів.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що вона є неналежним відповідачем по справі, оскільки власником квартири АДРЕСА_3 є лише її чоловік ОСОБА_4, апеляційний суд виходить з наступного:
Відповідач ОСОБА_2 визнає, що квартира АДРЕСА_3, в якій вона мешкає разом з чоловіком ОСОБА_4 з 1990 року, приватизована. На підтвердження цієї обставини надала лише розпорядження № 922 від 03 листопада 2006 року відділу приватизації при міському комунальному підприємстві «ЖЄУ», згідно якого за клопотанням наймача ОСОБА_4 квартира АДРЕСА_3 передана в приватну власність (а.с. 140). Посилається, що решта документів ними втрачена.
На виконання вимог частини 4 ст. 10 ЦПК України апеляційним судом відповідачу ОСОБА_2 було роз'яснено її право заявити клопотання про витребування судом з Реєстраційної служби Костянтинівського міськрайронного управління юстиції та з бюро технічної інвентаризації м. Костянтинівка відомості щодо власника квартири АДРЕСА_3. Проте як відповідач ОСОБА_2, так і її представник - адвокат ОСОБА_3 відмовилися надавати суду будь-які інші докази щодо права власності на квартиру АДРЕСА_3, а тому апеляційний суд згідно принципу диспозитивності виходить з наявних у справі доказів, згідно яких квартира АДРЕСА_3 є приватизованою за заявою відповідача ОСОБА_4, право власності якого на цю квартиру визнає відповідач ОСОБА_2, яка згідно її паспорту зареєстрована в цій квартирі з 27 січня 1990 року (а.с. 132-134) та визнає, що в ній мешкає з 1990 року та є членом сім'ї власника квартири ОСОБА_4
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до п. 7, п. 12 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний: дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; проводити за власні кошти ремонт квартири (наймач (орендар) - згідно з договором найму (оренди); забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.
Балансоутримувач житлового будинку або уповноважена ним особа несе відповідальність перед власником, наймачем (орендарем) приміщення житлового будинку в разі ненадання або надання не в повному обсязі послуг, що призвело до збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю, - шляхом відшкодування збитків;
Відповідно до частини 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Відповідно до частини 3 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.
Тобто, відповідальність за належний стан санітарно-технічного обладнання в квартирі, в якій мешкають відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_4, несуть її власник ОСОБА_4 та член його сім'ї, яка постійно мешкає в цій квартирі, - дружина ОСОБА_2.
Відповідач ОСОБА_4, як власник квартири, а відповідач ОСОБА_2, як повнолітній член його сім'ї, зобов'язані були контролювати стан радіаторів центрального опалення та приєднаних до них труб центрального опалення, які знаходяться в квартирі, в якій вони мешкають, та докладати зусиль для того, щоб не порушити права інших осіб, не завдати їм шкоди, що витікає з вимог ст. 13 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції 08 квітня 2013 року визнавала, що на місці приєднання радіатора до труби центрального опалення, де в ніч з 6 на 7 грудня 2013 року зірвало нижню пробку радіатора, мало місце невелике підтікання - були сліди іржи, проте доказів того, що відповідачі приймали заходи щодо приведення у належний стан радіаторів, зверталися з цього приводу до балансоутримувача будинку - КП «СЄЗ», відповідачами суду не надано.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що залиття квартири ОСОБА_1 в ніч з 6 на 7 грудня 2012 року сталося саме з вини відповідачів, яка полягала в неналежному утриманні квартири, в непроведенні ними своєчасно профілактичного огляду системи центрального опалення в квартирі, а в разі необхідності - і своєчасної заміни нижньої пробки радіатора. Та обставина що відповідачі, як вони посилаються, страждають на тяжкі захворювання та є особами похилого віку, не є підставою для їх звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдану ними шкоду.
Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що причиною залиття квартири стало те, що позивач в 2008 році міняла у себе в квартирі стояки центрального опалення на пластикові, які були виведені у квартиру відповідачів та саме на місці приєднання пластикових труб центрального опалення до радіатора і стався порив, тобто з вини позивача, є недоведеними. На протязі більш, ніж 4 років будь-яких зауважень до позивача з боку відповідача ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_4 щодо неякісного приєднання пластикових труб центрального опалення до старого металевого радіатора, що знаходиться в залі в квартирі відповідачів, не було.
Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що вона не згодна з оцінкою вартості відновлювального ремонту квартири позивача, не спростовують висновків суду.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (із змінами і доповненнями) при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Відповідально до частин 3, 4 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди позивачем надано:
- накладну від 12 січня 2013 року про придбання будівельних матеріалів, в тому числі шпалер, клею для шпалер, шпаклівки, антисептика, грунту будівельного, багетів для стелі, ковроліну на загальну суму 1 187,65 грн. (а.с. 6);
- висновок фахівця - суб'єкта оціночної діяльності від 05 квітня 2013 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 внаслідок її залиття станом на 05 квітня 2013 року складає 6 927,50 грн. (а.с. 45-63).
Заперечуючи проти розміру завданої позивачу внаслідок залиття квартири шкоди, відповідач ОСОБА_2 будь-яких доказів щодо іншого розміру шкоди, який доведений позивачем не надала.
На виконання вимог частини 4 ст. 10 ЦПК України в судовому засіданні 08 квітня 2013 року судом першої інстанції було роз'яснено відповідачу ОСОБА_2 її право заявити клопотання про призначення по справі будівельно-технічної експертизи з метою з'ясування вартості ремонтних робіт, що потрібні в квартирі позивача внаслідок її залиття в ніч з 6 на 7 грудня 2013 року. Проте ні відповідач ОСОБА_2, ні її представник - адвокат ОСОБА_16, який також брав участь у цьому судовому засіданні, таке клопотання не заявили.
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства суд не має права збирати докази за власною ініціативою.
Тобто після виконання судом вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України доказів на підтвердження своїх заперечень, які б спростовували розмір матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири позивача, який визначений висновком фахівця від 05 квітня 2013 року, відповідачем ОСОБА_2 суду не надано, відповідач у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України ухилився від доведення обставин, на які посилався, а тому суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів та виходив з висновку фахівця від 05 квітня 2013 року (а.с. 45-63).
Доводи відповідача про те, що з цим висновком фахівця вона не знайома і звідкіля він взявся їй не відомо, є необґрунтованими. З технічного запису судового засідання від 08 квітня 2013 року встановлено, що клопотання про долучення цього висновку до матеріалів справи було заявлено позивачем в судовому засіданні 08 квітня 2013 року до початку розгляду справи по суті, тобто з дотриманням вимог частини 2 ст. 27 ЦПК України. У зв'язку з задоволенням такого клопотання позивача за клопотанням вже представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_16 суд оголосив у судовому засіданні перерву та надав час відповідачу та її представнику ознайомитися з цим висновком фахівця, після чого продовжив розгляд справи.
Згідно висновку фахівця - суб'єкта оціночної діяльності від 05 квітня 2013 року вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 внаслідок її залиття станом на 05 квітня 2013 року складає 6 927,50 грн., з яких вартість робіт - 6 167,00 грн., вартість матеріалів - 686,50 грн. з урахуванням їх зношеності (шпаклівка, шпалери флізелинові, ґрунтовка, плінтус для стелі), вартість витратного інструменту - 74,0 грн. (а.с. 45-63), тобто вартість ковроліну, проти якого категорично заперечує відповідач в апеляційній скарзі, у суму відшкодування матеріальної шкоди судом взагалі не врахована, а вартість придбаних позивачем згідно накладної від 12 січня 2013 року матеріалів врахована в меншому розмірі - лише за висновком фахівця.
Згідно висновку фахівця від 05 квітня 2013 року ковролін потребує хімчистки, вартість якої складає 250 грн., яка увійшла до вартості робіт 6 167 грн.
Доводи відповідача про те, що ковролін не був пошкоджений під час залиття квартири позивача в ніч з 6 на 7 грудня 2012 року, є необгрунтованими. Факт залиття ковроліну підтвердила у судовому засіданні суду першої інстанції 08 квітня 2013 року навіть свідок з боку відповідачів - ОСОБА_11, що узгоджується з актом від 07 грудня 2012 року, в якому також зазначено, що в залі на підлозі залито ковролін (а.с. 25).
Доводи відповідача щодо ліноліума, не заслуговують на увагу, оскільки вартість такого до завданої позивачу шкоди згідно висновку фахівця від 05 квітня 2013 року, з якої виходив суд першої інстанції, не входить.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували розмір матеріальної шкоди - 6 927 грн., є необгрунтованими. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з вини відповідачів позивачу внаслідок залиття квартири заподіяна матеріальна шкода на суму 6 927,50 грн., яка підлягає ними відшкодуванню солідарно.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до частини 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Враховуючи ці вимоги закону та доведеність факту пошкодження внаслідок її залиття квартири, що належить позивачу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок залиття квартири позивача їй завдана моральна шкода, оскільки було пошкоджено належне позивачу майно, що потребувало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а саме, ремонту квартири, звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер винних дій відповідачів, характер та обсяг душевних страждань позивача, їх тривалість, ту обставину, що внаслідок перенесеного стресу через залиття квартири позивач вимушена була проходити лікування в кардіологічному відділенні міської лікарні, врахував матеріальний стан відповідачів, які є пенсіонерами, хворіють, та оцінив моральні страждання позивача в 1 500 грн.
Згідно матеріалів справи, а саме, виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 4275/1167, позивач ОСОБА_1 дійсно в період з 18 по 26 грудня 2012 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні ЦРЛ м. Костянтинівки з діагнозом - НЦД по гіпертонічному типу (а.с. 4-5). Проте, як обґрунтовано зазначає відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, висновок суду про те, що це лікування було наслідком стресу через залиття квартири, є недоведеним, що відповідно до п. 2 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в частині задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу внаслідок залиття квартири моральної шкоди, апеляційний суд враховує характер винних дій відповідачів, а саме, їх недбалість, характер та обсяг душевних страждань позивача, їх тривалість, той факт, що залиття квартири сталося саме в день народження позивача, що завдавало їй додаткових страждань, враховує матеріальний стан відповідачів, які є пенсіонерами, та виходячи з засад розумності та справедливості, моральні страждання позивача оцінює в 1 000 грн., які підлягають стягненню з кожного з відповідачів в рівних частках, тобто по 500 грн.
Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що судом порушено вимоги ст. 169 ЦПК України, 23 травня 2013 року справа судом була розглянута у її відсутність, також є необгрунтованими.
Згідно журналу судового засідання від 23 травня 2013 року (а.с. 90) відповідач ОСОБА_2 брала участь у судовому засіданні 23 травня 2013 року і відповідно до ст. 199 ЦПК України письмові зауваження щодо неправильності запису в журналі судового засідання не подавала.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, в частині задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 229,40 грн. (а.с. 1).
Відповідно до частини 3 ст. 6 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до ст. 2, п/п 1, 2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у разі подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, а у разі подання заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ст. 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2013 року складає 1 147 грн.
Тобто, з позовної заяви ОСОБА_1 судовий збір сплачено лише з позовних вимог майнового характеру.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, понесені нею судові витрати в розмірі 229.40 грн. підлягають відшкодуванню відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України за рахунок відповідачів в рівних частках - по 114,70 грн. з кожного.
З задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди судовий збір підлягає стягненню на користь держави в розмірі 114,70 грн. з відповідача ОСОБА_4, оскільки відповідач ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи і відповідно до п. 9 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2013 року змінити в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Дзержинська Донецька область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець села Виролюбівка Костянтинівського району Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м. Костянтинівка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на відшкодування моральної шкоди, завданої залиттям квартири, по 500 (п'ятсот) гривень з кожного, на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору по 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп. з кожного.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп. (за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050"(ознака 80)), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, пункт 1.8; розрахунковий рахунок 31212206780004; одержувач - державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район; ЄДРПОУ - 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Т.І. Биліна