Справа № 2-162\07
РІШЕННЯ
Іменем України
01 лютого 2007 року
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
У складі:
головуючого - судді Заполовського В.Й.
при секретарі Ситайло М.Г.
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Євтушок В.П., Микитюк В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Новоград-Волинський справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Меркурій» про стягнення заборгованості по заробітній платі, страхових виплатах, пов'язаних з тимчасовою непрацездатністю, компенсації за невикористану відпустку, перерахунку податку з фізичних осіб, середнього заробітку за час затримкам остаточного розрахунку та індексації грошових доходів,
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду та просив постановити рішення суду яким стягнути з ТзОВ «Меркурій» на його користь 120 грн. 60 коп. заборгованості по заробітній платі, 90 грн. 10 коп. заборгованості по страховим виплатам, 28 грн.53 коп. компенсації за невикористану відпустку, 51 грн. 24 коп. переплату сплаченого податку з доходів фізичних осіб, 1 232 грн. 32 коп. вихідної допомоги, а також середній заробіток за час затримки розрахунку по день винесення рішення суду.
Вказує, що зазначені виплати йому не виплачені відповідачем в зв'язку з допущеними порушеннями трудового законодавства в зв'язку із зміною існуючих умов праці, в період його роботи на посаді головного бухгалтера у відповідача та при звільненні з роботи.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, просить задовольнити їх в повному обсязі.
Представники відповідача позов не визнали, вважають позов необгрунтованим, і просять відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків ОСОБА_2, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позову і задовольняє його частково зі слідуючих підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 - позивач по справі, з 05.05.2005 року перебував у трудових відносинах з ТзОВ «Меркурій" і виконував обов'язки головного бухгалтера зазначеного підприємства.
20.02.2006 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням за ст.. 38 КЗпП України, хоча ОСОБА_1 подав заяву про звільнення його з роботи за частиною 3 ст. 38 КЗпП України, тобто за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавства про працю.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 05.09.2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено і зобов'язано відповідача змінити формулювання причини його звільнення і вчинити в його трудовій книжці запис про звільнення за частиною 3 ст. 38 КЗпП України.
Зазначеним рішенням суду визнано незаконність встановлення розміру окладу згідно штатного розкладу оплати праці ОСОБА_1 в сторону його зменшення з 801 грн. до 600 грн. в період з 01.01.2006 року до його звільнення з роботи 20.02.2006 року.
Розрахунок належних виплат при звільненні з роботи ОСОБА_1 проведені відповідачем із розрахунку встановленого, після 01.01.2006 року нового розміру посадового окладу 600 грн., а тому відповідачем не донараховано позивачу ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.01.2006 року по день звільнення у розмірі 120 грн. 60 коп., 90 грн. 10 коп. страхової виплати, пов'язаною з тимчасовою непрацездатністю за період з 07.02.2006 року по 20.02.2006 року, 28 грн. 53 коп. компенсації за невикористану відпустку, 51 грн. 24 коп. перерахунку сплаченого податку з доходів фізичних осіб, а всього 290 грн. 47 коп., що слідує із наданого суду розрахунку позивачем, який досліджено в судовому засіданні, правильність якого не оскаржувалась представниками відповідача (аа.с 17-22).
Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що оскільки при зміні систем та розмірів оплати праці у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (ч.3 ст.32 КЗпП України) введені нових або зміні діючих умов оплати праці у бік погіршення (ст.. 103 КЗпП України) роботодавець повинен повідомити про це працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження, порушення цього строку може бути підставою для задоволення вимог працівника про оплату праці згідно з попередніми умовами за період, на який було скорочено зазначений строк попередження.
Враховуючи наведене, суд визнає, що позов про стягнення з відповідача на користь позивача 290 грн. 47 коп. ненарахованих йому та невиплачених при звільненні з роботи, підлягає задоволенню.
Крім цього відповідно до вимог ст.. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, позивачу ОСОБА_1. повинна бути виплачена відповідачем вихідна допомога у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку, що становить 1 232 грн. 13 коп. враховуючи його середній заробіток 410 грн. 71 коп., а тому і ці вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.. 117 КЗпП України передбачена відповідальність власника або уповноваженого ним органу за затримку розрахунку при звільненні з роботи.
Вирішуючи зазначені вимоги позивача, суд виходить із наступного.
Після звільнення позивача з роботи відповідачем з ним було проведено розрахунок належних йому виплат із розрахунку посадового окладу, зміненого після 01.01.2006 року, у розмірі 600 грн. хоча розрахунок повинен був проводитись у розмірі посадового окладу 801 грн., як-то доведено рішенням апеляційного суду від 05.09.2006 року.
Позивач ОСОБА_1, з врахуванням рішення апеляційного суду Житомирської області від 05.09.2006 року, 27.09.2006 року із відповідною заявою звернувся до відповідача про виплату йому недоплаченої суми належних йому виплат в зв'язку з цим, тобто в зв'язку з невірним визначенням суми проведеного розрахунку, але відповідач, одержавши зазначену заяву ОСОБА_1 30.09.2006 року, не провів перерахунок належних виплат при звільненні з роботи ОСОБА_1 і не виплатив зазначені кошти, тому суд визнає, що відповідальність за невиплату в повному обсязі належних сум при звільненні ОСОБА_1 з роботи, відповідач повинен нести за період з моменту одержання заяви ОСОБА_1, тобто з 30.09.2006 року до дня його звернення до суду, тобто до 03.11.2006 року, і зазначений розмір середнього заробітку становить 475 грн. (19 грн. х 25 днів = 475 грн.) - де 19 грн. -середній заробіток ОСОБА_1 в день (410:22=19), 25 - кількість днів затримки проведення повного розрахунку з вини відповідача.
З врахуванням наведеного, суд зазначені вимоги позивача задовольняє частково.
Також в зв'язку з підвищенням рівня споживчих цін, позивач має право на передбачену Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індексацію вказаних доходів, розмір якої буде становити 170 грн. 41 коп., як-то визначено розрахунком, наданим суду позивачем, правильність якого не оспорювалась представниками відповідача в судовому засіданні (а.с.23).
На підставі викладеного суд задовольняє позов частково.
Керуючись ст..ст. 3, 57, 208, 212 - 215, 79, 88 ЦПК України, ст..ст. 44, 83, 103, 115, 116,117, 232 КЗпП України, суд, -
Вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТзОВ «Меркурій» м. Новоград-Волинський, вулиця Шевченко, 71, на користь ОСОБА_1: заборгованість по заробітній платі за січень - лютий 2006 року в розмірі 120 грн. 60 коп.; заборгованість по страховим виплатам, пов'язаних з тимчасовою непрацездатністю за період з 07.02.2006 року по 20.02.2006 року в сумі 90 грн. 10 коп.; заборгованість по компенсації за невикористану відпустку в розмірі 28 грн. 53 коп.; переплату сплаченого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 51 грн. 24 коп.; вихідну допомогу в сумі 1 232 грн. 13 коп.; індексацію грошових доходів в розмірі 170 грн. 41 коп. та 475 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, а всього стягнути - 2 168 грн. 01 коп..
Стягнути з ТзОВ «Меркурій» 51 грн. судового збору на користь держави та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, заяву про що може бути подано протягом 10 днів після його оголошення, апеляційну скаргу протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.