Головуючий у 1 інстанції Профатило П.І.
Доповідач Соломаха Л.І.
Категорія 27
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.
при секретарі Стрижак О.В.
за участю:
представника позивача Чумак С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу позивача - публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2013 року публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за пропуском строку позовної давності (а.с. 53-54).
В апеляційній скарзі позивач - ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 56-60).
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача - ПАТ КБ «ПриватБанк» Чумак С.О., який діє на підставі довіреності цієї юридичної особи від 06 квітня 2012 року за № 1181-О (а.с. 36), доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засіданні апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки у судове засідання не повідомив і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - ПАТ КБ «ПриватБанк», дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача - ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає з наступних підстав:
З матеріалів справи встановлено, що 26 лютого 2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № DNH4KP82040117, який складається з Заяви позичальника ОСОБА_3 та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (далі Умови) (а.с. 4, а.с. 5-8).
Відповідно до Заяви позичальника відповідачу був наданий кредит у сумі 3 364,40 грн. на придбання телевізора та домашнього кінотеатру на строк 18 місяців по 24 серпня 2007 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період 10 числа кожного місяця, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 226,77 грн. для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов (а.с. 4).
В заяві зазначено, що згідно п. 4.2 Умов при порушенні Позичальником зобов'язань із погашення Кредиту Позичальник сплачує Банку відсотки за користування Кредитом в розмірі 6,00% на місяць розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом (а.с. 4).
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість Позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором № DNH4KP82040117 від 26 лютого 2006 року станом на 28 січня 2013 року складає 43 421,53 грн., з яких заборгованість за кредитом - 2 991,79 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 13 827,34 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 24 054,52 грн., всього заборгованість за кредитом - 40 877,65 грн. та штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов: 500 грн. штраф (фіксована частина) та 2 043,88 грн. штраф (процентна складова) (а.с. 3).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договром, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу встановленого кредитним договором строку позовної давності у 5 років, про застосування якого просив відповідач, а саме: право вимоги у позивача виникло 03 травня 2006 року (останній платіж за договором), до суду позивач звернувся 29 січня 2013 року, тобто через 6 років 11 місяців та майже через шість років з кінцевого терміну повернення кредиту, тобто з 24 серпня 2007 року.
Зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно частини 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Зазначене правило стосується і спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки, яка встановлена п. 1 частини 2 ст. 258 ЦК України.
Закон України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону України від 01 грудня 2005 року № 3161-IV) будь-яких обмежень щодо застосування вимог ст. 259 ЦК України до споживчих кредитів не містить.
Згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а.с. 8).
Згідно Заяви Позичальника ОСОБА_3 від 26 лютого 2006 року він ознайомився та згоден із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) і згоден, що ця Заява разом з запропонованими Банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам , Тарифами складає між ним та Банком кредитно-заставний договір (а.с. 4 зв).
Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно Заяви позичальника вона підписана відповідачем ОСОБА_3 26 лютого 2006 року і відповідно до ст. 638, ст. 640 ЦК України договір вважається укладеним з цієї дати.
Відповідно до частин 1, 5 ст. 267 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно Заяви позичальника ОСОБА_3 зобов'язаний був повернути кредит в строк по 24 серпня 2007 року (а.с. 4зв).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором останній платіж Позичальник за цим кредитним договором здійснив 03 травня 2006 року (а.с. 3), тобто до 24 серпня 2007 року, а тому виходячи з вимог частин 1 та 5 ст. 267 ЦК України перебіг строку позовної давності по цій справі почався відповідно до ст. 253 ЦК України з 24 серпня 2007 року та сплинув відповідно до частини 1 ст. 254 ЦК України 24 серпня 2012 року. В цей період відповідач ОСОБА_3 будь-яких дій, що свідчать про визнання ним боргу, не вчинював.
До суду з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся 07 лютого 2013 року, тобто поза межами п'ятирічного строку позовної давності, встановленого за домовленістю сторін. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не застосував до спірних правовідносин норму частини 1 ст. 259 ЦК України щодо збільшення за домовленістю сторін строку позовної давності до 5 років, є необгрунтованими. Саме із строку позовної давності, який визначений п. 5.5. Умов, і виходив суд, відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог.
Доводи позивача про те, що суд з власної ініціативи застосував позовну давність до вимог про стягнення споживчого кредиту, також є необґрунтованими.
За загальним правилом, яке передбачено частиною 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до п. 7 частини 11 ст. 11 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону України від 1.12.2005 року № 3161-IV) кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Відповідно до п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» враховуючи положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Незважаючи на наявність спеціального правила щодо застосування позовної давності щодо споживчих кредитів, про застосування строку позовної давності відповідачем ОСОБА_3 було заявлено як під час судового розгляду справи, так і в письмових запереченнях на позовну заяву від 17 травня 2013 року (а.с. 37).
Висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності відповідає вимогам ст. 259, ст. 267 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та умовам укладеного між сторонами кредитного договору, а саме, п. 5.5 Умов. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що він звернувся до суду в межах строку позовної давності, є необґрунтованими.
Відповідно до частини 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу позивача - публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» відхилити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Т.І. Биліна