Справа № 22-ц-4916/2007 р. Головуючий І інст.: Черних Є.А.
Категорія: про відшкодування шкоди Суддя-доповідач: Солодков А.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2007 року м. Харків
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Солодкова А.А.,
суддів колегії - Малінської С.М., Кіся П.В.,
при секретарі - Каплоух Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Барвінківському районі Харківської області
на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 22 серпня 2007 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Барвінківському районі Харківської області (далі Відділення) про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відділення про відшкодування шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 1 серпня 2003 року він у відповідності з трудовим договором був прийнятий на роботу суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 в якості тракториста. 1 червня 2004 року при виконанні трудових обов'язків в робочий час при керуванні трактором, який належав роботодавцю, трактор перевернувся. В результаті нещасного випадку він отримав тілесні ушкодження. При цьому було складено Акт № 1 форми Н - 1 про нещасний випадок на виробництві та рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 16.11.2004 року встановлено той факт, що нещасний випадок є страховим. Згідно з висновком МСЕК від 24 лютого 2005 року позивачеві було встановлена 3 група інвалідності та встановлено, що він втратив професійну працездатність на 30 % на строк до 1 березня 2006 року. Вказував, що роботодавець ОСОБА_2 оформила справу та передала всі необхідні документи відповідачеві по справі. ОСОБА_1 було призначено страхові виплати, з сумою яких він не згоден. Постановою Відділення від 16 травня 2005 року позивачеві з 24 лютого 2005 року по 1 березня 2006 ріку було призначено грошову щомісячну допомогу в сумі 68.91 грн. Позивач вважав це неправильним, оскільки його середньомісячний заробіток складав суму 240 грн. При втраті працездатності 30 % щомісячна доплата повинна складати 72 грн., а не 68.91 грн., що за 12 міс. складає суму заборгованості 37.08 грн. Крім того згідно з розпорядженням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України, з 1 березня 2005 року проводилося перерахування сум відшкодування виплат на коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати у галузях економіки у 2004 році, який склав за даними Державного Комітету статистики України 1.238.. тому щорічні виплати позивача повинні становити з 1 березня 2005 року на суму 89.13 грн. щомісяця, тобто за 12 міс. ця сума склала 242.64 грн. Також, відповідачем виплачено одноразову допомогу у розмірі 50 % визначеної законом суми - 3445 грн., тоді як повинно було виплачено 7200 грн. Тобто недоплата склала 3755 грн.. Разом з тим, відповідачем не виплачена моральна шкода, суму якої позивач вважав як 10 000 грн. в зв'язку із спричиненням йому ушкодження здоров'я. В зв'язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 4034.70 грн. суми матеріальної шкоди, 10 000 грн. суми моральної шкоди та 400 грн. суми витрат на оплату послуг адвоката, а всього 14434.70 грн..
У судовому засіданні, неодноразово змінюючи та уточнюючи позовні вимоги, позивач просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що розрахунок страхових виплат ОСОБА_1 проведено згідно із законодавством України.
Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 22 серпня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Стягнуто з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Барвінківському районі Харківської області на користь ОСОБА_1 3755 грн. одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого, 104 грн. судових витрат, а всього 3859 грн..
Не погоджуючись з рішенням суду, сторони у справі подали апеляційні скарги.
ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., посилаючись на не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Вказує, що суд проігнорував норми матеріального закону, а саме: положення ст.23,ч.2 ст. 1167, ст.1168 ЦК України про право особи на відшкодування моральної шкоди, нанесеної в результаті порушень його прав, пошкодження здоров'я, ст.ст.28,31,34 Закону України „Про обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності. В рішенні суду не має жодної норми матеріального закону, в силу якої йому відмовлено в установленні факту нанесення моральної шкоди, що недопустимо відповідно з п.4 ст.214, п.3 ст.215 ЦПК України.
Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на порушенням судом норм матеріального права в частині стягнення одноразової допомоги та судових витрат.
Обґрунтовуючи скаргу, відповідач вказує, що одноразова допомога ОСОБА_1 виплачена відділенням у відповідності до вимог ч.2 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " від 23.09.1999 року № 1105-ХІУ та п.3.3.1 Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) затвердженого постановою правління Фонду від 31.01.2002 року № 7 (діяв на момент виплати, далі Порядок).
При цьому, згідно з ч.2 ст.34 Закону № 1105-ХІУ та п.3.З.6. Порядку якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50%. Згідно з п. 10 акту Н-1 комісією з розслідування встановлені особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_1 Даний факт встановлений комісійно саме в акті Н-1, який на даний час є дійсним, його дію не оскаржено та не відмінено.
Вважає, що судом неправомірно стягнуто з відділення 104 грн. судових витрат, оскільки відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21.01.1993 р. № 7-93, органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань звільнені від сплати судових витрат.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов в частині стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги, суд виходив з того, що транспортний засіб, яким керував позивач не проходив чергового технічного огляду, що є порушенням власником вимог п. 6.1.8 "Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями". Таким чином експлуатація самохідного навантажувача, яким керував ОСОБА_1, була заборонена, а тому останньому безпідставно встановлено 50 % вини.
Судова колегія вважає, що висновок районного суду не відповідає обставинам справи і вказане порушення призвело до неправильного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції на підставі п.3 ч. 1 ст.309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, сторони по справі цього не заперечують, що 1 червня 2004 року при виконанні трудових обов'язків в робочий час, ОСОБА_1 по завданню роботодавця поїхав трактором з причепом набрати глини в кар'єрі. Після того, як глина була набрана в причеп, ОСОБА_1 набрав глини в ківш і піднявши його почав виїзд з кар'єру. Оскільки виїзд з кар'єру був крутий і ківш був піднятий, сталося перекидання причепа разом із трактором, внаслідок чого, позивач отримав тілесні ушкодження.
Комісією з розслідування нещасного випадку був складений Акт форми Н-5, яким встановлено, що під час експлуатації транспортного засобу були порушені вимоги безпеки.(а.с. 7)
Також був складений Акт № 1 форми Н - 1 про нещасний випадок на виробництві від 1 червня 2004 року, яким встановлені особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_1 (а.с. 5-6)
Зазначені акти складені відповідно до порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві затвердженого постановою KM України від 25 серпня 2004 p. N 1112.
З огляду на ці обставини, судова колегія вважає, що позивачем були порушені вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, які відповідно до п.2 ч.1 ст. 14 ЗУ «Про охорону праці», він зобов'язаний знати і виконувати Крім того, відповідно до цього ж Закону, ОСОБА_1 мав право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля, про що повинен повідомити роботодавця.
Таким чином, Відділенням обґрунтовано був зменшений потерпілому розмір одноразової допомоги до 50 %.
Всі страхові виплати встановлені відповідно до середнього заробітку потерпілого. Довідка про середній заробіток ОСОБА_1 складена відповідно до порядку затвердженого Постановою KM №1266 від 26.09.2001 року. Доказів, які б її спростовували, суду не надано.
Посилання позивача на те, що суд незаконно відмовив у задоволенні стягнення моральної шкоди, судова колегія вважає необгрунтованими.
Як визначено судом першої інстанції з цим погоджується апеляційний суд, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року № 717-V, внесено зміни до абзацу 4 ст. 1 , підпункт "є" ч.1 ст.21 (виключений), ч.3 ст. 28 (виключена), ч.3 ст. 34 (виключена). В зв'язку з чим Фонд ССНВ не зобов'язаний здійснювати виплату моральної шкоди потерпілим. Тому позов в частині стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.
Оскільки суд ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. № 1105-XIV, ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Барвінківському районі Харківської області задовольнити.
Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 22 серпня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Барвінківському районі Харківської області про відшкодування шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. при подачі позовної заяви.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 4 (чотири) грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 (сім) грн. 50 коп. при подачі апеляційної скарги.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Барвінківському районі Харківської області на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) грн. при подачі апеляційної скарги..
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.