Справа № 22-ц-3737/2007 p. Головуючий 1-ї інстанції: Гончар В.О.
Категорія - житлові Доповідач: Солодков А.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2007 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Солодкова А.А.
Суддів - Малінської С.М., Кіся П.В.,
при секретарі - Каплоух Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 червня 2007 року по справі за позовом Московської районної ради м. Харкова в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_3, Відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Московського РВ УМВСУ в Харківській області, про поновлення порушеного права і вселення, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, -
встановила:
Представник Московської районної ради м. Харкова звернувся до суду з вказаним позовом 22.11.2005 року, в якому просив визнати договір купівлі-продажу житлової площі в частині кімнати АДРЕСА_1 недійсним, поновити порушене право на проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою.
ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 46000 грн., мотивуючи тим, що відповідач на протязі 2003-2004 років чинив їй перешкоди в одержанні паспорта, а після його одержання вимусив знятися з реєстраційного обліку.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що у 2003 році відповідач разом з мешканцями придбав будинок про АДРЕСА_1, який має статус гуртожитку. Після придбання будинку були проведені загальні збори мешканців для укладання договорів найму, на яких були зареєстровані всі мешканці та члени їхніх сімей. З боку відповідача ніяких погроз та тиску на ОСОБА_4 не здійснювалось, після одержання паспорта вона добровільно знялась з реєстраційного обліку та зареєструвалась за місцем фактичного проживання в гуртожитку по АДРЕСА_2.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 червня 2007 року задоволено позов Московської районної ради м. Харкова. Постановлено поновити порушене право неповнолітнього ОСОБА_2, 1991 року народження та вселити його в кімнату АДРЕСА_1.
В задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині поновлення порушеного права неповнолітнього ОСОБА_2 і вселення його в кімнату АДРЕСА_1 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної вимоги про поновлення порушеного права на проживання та закрити провадження в частині вимог про вселення, у зв'язку з тим що ця вимога не була заявлена в суді першої інстанції. В іншій частині рішення залишити без змін. При цьому посилається на порушення судом норм процесуального права.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними в справі доказами і не заперечується сторонами, що згідно договору купівлі-продажу від 17.10.2002 року ОСОБА_1 придбав у ЗАТ „Трест №86" будівлю по АДРЕСА_1, в тому числі і житлові приміщення площею 370,2 кв.м.
Згідно контрольного талону посвідчення №694 на право зайняття житлової площі в гуртожитку, ОСОБА_5 надана житлова площа в гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 12,0 кв.м. Разом з ОСОБА_5 вселялися члени її родини в складі: ОСОБА_4, 1987 року народження, та ОСОБА_2, 1991 року народження.
Як вбачається з довідки №144 від 08.07.2002 року, наданої ЗАТ „Трест№86", ОСОБА_5 разом з неповнолітніми на той час дітьми - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були зареєстровані в кімнаті АДРЕСА_1.
На підставі ч. 2 ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства", діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
В зв'язку з тим, що ОСОБА_5 не займалась вихованням і утриманням дітей, зловживала спиртними напоями, ніяких відносин з дітьми не підтримувала, фактично діти проживали з батьком ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який зареєстрований у гуртожитку по АДРЕСА_2 проживає в однокімнатній квартирі другої дружини по АДРЕСА_3, разом з сином від другого шлюбу.
Відповідно до ч.3 ст. 71 ЖК України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника -протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства", держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
При розгляді цивільної справи за позовом Московської районної ради м. Харкова в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, природу правовідносин та закон їх регулюючий.
Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 червня 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.