РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/659/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.

"10" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіЛоманової Л.О.,

СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.

При секретаріМартиненко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом виконавчого комітету Судацької міської ради Автономної Республіки Крим до ОСОБА_6, треті особи - Судацька міська рада Автономної Республіки Крим, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, ОСОБА_7, про знесення будівель, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року виконавчий комітет Судацької міської ради АР Крим звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 про знесення незаконно збудованих господарських будівель орієнтованою площею 65 м2, на земельній ділянці по АДРЕСА_1, що належить на праві власності Судацькій міській раді АР Крим.

Вимоги позову мотивовані тим, що відповідачка та третя особа - ОСОБА_7 є співвласниками жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та землекористувачами земельної ділянки площею 971 м2, на якій розташований цей будинок, на підставі договору оренди земельної ділянки, що зареєстрований у встановленому порядку.

Відповідачка у порушення вимог зазначеного договору оренди без згоди ради та іншого співвласника, знесла законні господарські будівлі та на їх місці з порушенням чинних норм і правил побудувала інші господарські будівлі, що стало приводом накладення на неї адміністративних стягнень.

Рішенням Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2013 року позов виконавчого комітету Судацької міської ради АР Крим задоволений:

зобов'язано ОСОБА_6 за власний рахунок знести самочинно збудовані, перебудовані господарські будівлі, розташовані на земельній ділянці, що належить на праві власності Судацькій міській раді АР Крим, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: одноповерхові господарські приміщення розміром 5 м. х 5 м. та 4 м. х 10 м. (по зовнішніх обмірах), будівництво яких виконано з штучних та легких матеріалів з встановленням віконних та дверних блоків.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Вважаючи вказане рішення незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення - про відмову у позові.

Так у скарзі йдеться про те, що суд при вирішенні спору дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову про знесення будівель на підставі ч. 7 ст. 376 ЦК України, не з'ясувавши питання щодо можливості проведення відповідної перебудови; не звернув увагу на обставини наявності повідомлення про початок виконання будівельних робіт; не з'ясував питання щодо суб'єктного складу учасників спору та вийшов за межі позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення відповідачки, третьої особи ОСОБА_7 та її представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 24 вересня 1996 року належить 13/50 часток домоволодіння АДРЕСА_1, а саме: квартира № 2 у жилому будинку літ. «А», яка складається з: кухні - 2-1, площею 14, 8 м2, кімнати 2-2, площею 16, 4 м2, кімнати 2-3, площею 20, 9 м2, тамбура, площею 4, 7 м2, сараї - Ж, З, К, вбиральня 11, сарай літ. «Н» (а.с. 81-82).

Третій особі у справі - ОСОБА_7 належить 1/5 частина цього будинку (а.с. 87-88).

Зазначений жилий будинок розташований на земельній ділянці площею 971 м2, яка надана у оренду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для обслуговування домоволодіння на підставі рішення Судацької міської ради АР Крим №1044/20 від 24 липня 2007 року. Строк дії договору оренди до 24 липня 2057 року (а.с. 69-70).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачкою здійснена перебудова належних їй на праві власності сараїв під літ. «Ж» та «Н».

Згідно даних інвентарної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 розмір сараю літ. «Ж» складав 18, 59 м2, а сараю літ. «Н» - 15, 58 м2 (а.с. 83).

Задовольняючи вимоги виконавчого комітету Судацької міської ради АР Крим, суд першої інстанції виходив з наявності передбачених ч. 7 ст. 376 ЦК України підстав для покладення на відповідачку обов'язку знесення вказаних господарських будівель як об'єктів самочинного будівництва.

Між тим, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Будівництво вважається правомірним, якщо власник ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозволи на забудову об'єкта містобудування та виконання будівельних робіт відповідно до статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій».

Частиною 7 ст. 376 ЦК України встановлено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності та забезпечення сталого розвитку території з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ.

Згідно положень ст. 34 даного Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Процедуру виконання будівельних робіт визначає Порядок виконання будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 13 квітня 2011 року № 466.

Положеннями п. 2 цього Порядку передбачено, що підготовчі роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію, а також після подання Держархбудінспекції або її територіальному органу (далі - Інспекція) повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, або отримання зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт.

27 жовтня 2011 року ОСОБА_6, відповідно до вимог Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 13 квітня 2011 року № 466, подала до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим повідомлення про початок виконання будівельних робіт по об'єкту: «Побутові приміщення, сарай», загальною площею 44, 8 м2, по АДРЕСА_1.

Інспекція ДАБК в АР Крим перевірила дане повідомлення на правильність заповнення та зареєструвала його 07 листопада 2011 року за № КР 06111071929 (а.с. 53-54).

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, третя особа - ОСОБА_6, про скасування реєстрації зазначеного повідомлення відмовлено (а.с. 55-57, 58-60).

За заявою відповідачки проектно-конструкторською майстерною ДП «Стройсервис» виготовлений проект побутового приміщення та сараю (а.с. 137-147) для отримання будівельного паспорту, проте проект не узгоджений відповідачкою з відповідними службами (а.с. 12).

Матеріали справи не містять даних про отримання відповідачкою будівельного паспорту.

За вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (далі - Інспекція) відповідачка притягувалася до адміністративної відповідальності: 24 листопада 2011року (а.с. 5), 15 травня 2012 року (а.с. 9), 14 травня 2012 року Інспекцією видано припис № 126, яким відповідачку зобов'язано зупинити будівельні роботи та оформити дозвільні документи (а.с. 6,7).

Згідно акту перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 28 листопада 2012 року, складеного Інспекцією, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходяться дві одноповерхові господарські будівлі розміром 5 м. х 5 м. та 4 м.х 10 м. (по зовнішніх обмірах), будівництво яких виконано з штучних та легких матеріалів з встановленням віконних та дверних блоків з порушенням містобудівної документації та законодавчих норм (а.с. 10).

Таким чином, зведені відповідачкою господарські будівлі за розміром не відповідають ані існуючим раніше (літери «Ж» та «Н»), ані розміру, зазначеному відповідачкою в повідомленні про початок будівництва (44, 8 м2).

Аналіз положень ч. 7 ст. 376 ЦК України свідчить про те, що знесення нерухомості. побудованої на власній земельній ділянці з істотним порушенням будівельних норм і правил, можливе лише за умови неможливості перебудови нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм та правил, визначених державними правилами та санітарними нормами.

Розглядаючи позов про знесення самочинного будівництва або про перебудову на підставі ч. 7 ст. 376 ЦК України, суд має встановити, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова ти чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої забудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права та інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення самочинного будівництва.

Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.

Крім того, слід враховувати як впливає допущене порушення будівельних норм і правил з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування забудову, благоустрій вулиць, яким чином порушуються права інших осіб.

Правовими наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є або знесення такого будівництва або проведення відповідної перебудови.

При цьому, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Звертаючись з позовом про знесення господарських будівель відповідачки, позивач посилався на наявність факту будівництва без належного дозволу, у тому числі й відсутність згоди орендодавця землі, а також на порушення інтересів третьої особи - ОСОБА_7, яка також користується на правах оренди цією земельною ділянкою.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що позивач в силу вимог ч. 7 ст. 376 ЦК України ставив питання про можливість здійснення відповідачем відповідної перебудови зведеної ним споруди відповідно до державних норм та будівельних правил та відмову останнього від такої перебудови.

Крім того, ще при розгляді справи у суді першої інстанції встановлено, що рішенням Судацького міського суду АР Крим 25 лютого 2013 року задоволений позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Зі змісту даного рішення та досліджених судом доказів слідує, що відповідачка здійснює будівництво спірних об'єктів на земельній ділянці, виділеній саме її у користування, за таких обставин, як пояснила третя особа ОСОБА_7 у суді апеляційної інстанції, її інтереси, як землекористувача, нічим не порушені.

З урахуванням наведених вище норм закону, фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що по даній справі сама по собі доведеність факту будівництва землекористувачем земельної ділянки господарських будівель без належного дозволу не може бути визнана підставою для покладення на відповідача обов'язку по знесенню цих будівель. Звернення до суду із зазначеним позовом слід визнати передчасним, обраний у позовній заяві спосіб впливу відносно суб'єкта самочинного будівництва не може бути застосований.

Посилання позивача на порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки (неузгодження будівництва на земельній ділянці) теж не свідчать про наявність підстав для застосування положень ч. 7 ст. 376 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального законодавства, зокрема, вимог ст. 11 ЦПК України, не з'ясування питання щодо суб'єктного складу учасників спору, не підтверджені матеріалами справи.

Оскільки судом першої інстанції обставини, що мають значення для справи, були з'ясовані неповно, це відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового.

На підставі наведеного та керуючись частинами 1 та 7 статті 376 Цивільного кодексу України, статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2013 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у позові виконавчого комітету Судацької міської ради Автономної Республіки Крим до ОСОБА_6 про знесення будівель - двох одноповерхових господарських приміщень, загальною орієнтованою площею 65 м2, які розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова