УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 108/11341/12Суддя у І-й інстанції: Шумов В.В.
Провадження №11/191/121/13 Суддя-доповідач: Іщенко В. І.
11 липня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді - Іщенка В.І.,
суддів - Зінькова В.І.,
- Пироженка О.В.,
з участю прокурора - Лесіна С.Л.,
захисника - ОСОБА_3,
засудженого - ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_4 на вирок Керченського міського суду АР Крим від 15 лютого 2013 року, яким ОСОБА_4, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Керчі, громадянина України, неодруженого, не працюючого, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, судимого вироком Керченського міського суду АР Крим від 16.01.2012 року за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням на два роки, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. В силу ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного за даним вироком покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Керченського міського суду АР Крим від 16.01.2012 року і остаточно визначено до відбування чотири роки шість місяців позбавлення волі.
Вирішено питання речових доказів. Запобіжний захід залишено - взяття під варту, термін відбуванн6я покарання обчислено з 17 вересня 2012 року.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно з вироком суду, ОСОБА_4, 14 серпня 2012 року, близько 23 годин 50 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на другому поверсі під'їзду №2 по вул. Ульянових 2-Е в м. Керчі, діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, напав на ОСОБА_5, якому наніс не менш одного удару по голові, від яких останній знепритомнів, після чого заволодів належним ОСОБА_5 портативним цифровим спікером (колонкою) «Аtlanfa АТ-8976», вартістю 160 гривень, в якому знаходилася карта пам'яті 16 ГБ, вартістю 180 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, майном розпорядився на свій розсуд, заподіявши збиток потерпілому на загальну суму 340 грн.
В апеляції ОСОБА_4 просить змінити призначене покарання на більш м'яке. Апелянт вказує на те, що стаття за якою його обвинувачують не відповідає дійсності, процес судового розгляду проводився односторонньо.
В доповненнях до апеляції ОСОБА_4 зазначає, що суд допустив порушення вимог КПК України, оскільки не звернув увагу на те, що під час досудового слідства були порушені вимоги ст. 438 КПК 1960 року, так як він був допитаний без участі педагога, лікаря, батьків та інших представників та, що слідчий змусив його давати покази.
Вказує на те, що судом не були враховані покази свідка ОСОБА_6, який вказав, що потерпілий ОСОБА_5 наніс йому удар ногою по голові та обидва в ході боротьби впали на підлогу, що підтверджується тим, що у потерпілого є тілесні ушкодження. Зазначає, що ОСОБА_5 раніше судимий за ст. 185 КК України був в стані алкогольного сп'яніння, а тому тілесні ушкодження у нього могли утворитися після бійки з іншими особами. Вважає сумнівним той факт, що ОСОБА_5 більше півтора місяця не звертався до міліції з причини ушкодження здоров'я та, що хотів найти ОСОБА_4 та вирішити питання з ним сам, тому вважає що
органи досудового слідства повинні були зібрати характеристики на потерпілого. На думку апелянта призначене покарання підлягає зміні, оскільки в нього був відсутній умисел на заволодіння майном, потерпілий претензій немає, шкода усунута в повному обсязі, небезпечності для суспільства він не представляє.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляцію, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи вирок, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_4 у інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.1 ст. 187 КК України, підтверджується належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи і які досліджені судом, з чим погоджується колегія суддів.
З висновками суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4, у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 187 України, погоджується колегія суддів, оскільки вона підтверджується належними та допустимими доказами, які досліджені судом з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального закону і підтверджуються показами потерпілого ОСОБА_5, який підтвердив факт вчинення злочину ОСОБА_4 при обставинах, викладених у мотивувальній частині вироку, протоколом відтворення обстановки та обставин події від 17.09.2012 року з участю ОСОБА_4 та його захисника, з якого вбачається, що після конфлікту з приводу колонки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, останній зайшов до під'їзду, а ОСОБА_4 наздогнав ОСОБА_5 у під'їзді і ОСОБА_5 схватив за руки ОСОБА_4 та вдарив коліном в голову, потім ОСОБА_4 став душити потерпілого, повалив його на сходову клітину, після цього наніс декілька ударів потерпілому, забрав колонку і пішов з під'їзду, показами свідка ОСОБА_6, який в суді пояснив, що 14 серпня 2012 року пізно ввечері він бачив як ОСОБА_4 вимагав від потерпілого портативну колонку і документи до неї. Потім ОСОБА_4 зайшов за цим чоловіком до під'їзду і побачив, що між ними відбулася бійка, після чого ОСОБА_4 забрав у чоловіка колонку і пішов з під'їзду, протоколом очної ставки між ОСОБА_4 і свідком ОСОБА_6, в ході якого останній підтвердив, що ОСОБА_4 вимагав у потерпілого колону на вулиці, а коли потерпілий зайшов до під'їзду між ними виникла бійка, в ході якої ОСОБА_4 повалив потерпілого на сходову клітину і декілька раз вдарив потерпілого головою об сходову клітину і забравши колонку пішов з під'їзду (а.с.46,56).
Доводи апелянта про те, що тілесні ушкодження у потерпілого могли утворитися після бійки з іншими особами є надуманими, оскільки спростовуються належними доказами у справі.
Доводи апелянта, що в нього не було умислу на заволодіння майном спростовується доказами, які є в матеріалах справи і які досліджені судом і при перевірці яких встановлено вчинення ОСОБА_4, злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України.
Відсутні в матеріалах дані про усунення шкоди потерпілому ОСОБА_5 та відсутність претензій у потерпілого.
Посилання апелянт на те, що ОСОБА_5 більше півтора місяця не звертався в міліцію з причин ушкодження здоров'я, а хотів знайти ОСОБА_4 та вирішити питання з ним сам, та те що він раніше є судимим не впливають на кваліфікацію дій та тяжкість вчиненого злочину засудженим.
Не знайшли підтвердження доводи апелянта про те, що під час досудового слідства були порушені права обвинуваченого, передбачені ст. 438 КПК 1960 року, оскільки його допитували без присутності педагога, лікаря, батьків та інших представників, а також на те, що слідчий змусив його давати покази, оскільки з матеріалів справи вбачається, що до участі у справі було своєчасно залучено захисника і з його участю проводилися слідчі дії, а клопотань про залучення зазначених осіб від обвинуваченого та захисника не надходило.
У силу ст. 438 КПК України, пред'явлення обвинувачення неповнолітньому та його допит проводяться за правилами, передбаченими ст.ст. 140 - 143 цього Кодексу, у присутності захисника.
В разі, коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення та його допиті за розсудом слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього.
З матеріалів справи вбачається, що пред'явлено обвинувачення неповнолітньому і його допит проводилися з участю захисника, однак ні захисник ні обвинувачений не заявляли клопотання про участь педагога або лікаря, чи інших законних представників неповнолітнього.
Відповідно до ст. 440 КПК України оголошення неповнолітньому обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред'явлення йому для ознайомлення матеріалів справи
проводяться за правилами, передбаченими ст.ст. 218 - 222 КПК України, з участю захисника. При оголошенні неповнолітньому обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явленні йому матеріалів справи з дозволу слідчого може бути присутній законний представник неповнолітнього.
Зазначені вище вимоги закону були виконані, оскільки всі слідчі дії проводилися з участю захисника.
Доводи апелянта про порушення його права при відібрання пояснень 07 вересня 2012 року спростовується письмовим поясненням ОСОБА_4 де йому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України (а.с.7)., та на вказані пояснення суд у вироку не посилався.
Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
У п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками).
При призначенні міри покарання в виді позбавлення волі ОСОБА_4, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, неповнолітню особу винного, обставину, яка пом'якшує покарання - неповнолітній вік, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, вчинення злочину в період іспитового строку і призначив міру покарання ближче до мінімальної міри покарання, передбаченої санкцією ч.1 ст.187 КК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання пов'язаного тільки з позбавленням волі, оскільки він за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем навчання негативно, вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння в період іспитового строку, і вважає, що при призначенні покарання судом були дотримані вимоги норм кримінального та кримінального процесуального закону.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що вирок Керченського міського суду АР Крим від 15 лютого 2013 року не підлягає скасуванню чи зміні, так як постановлений з додержанням вимог норм кримінального та кримінального процесуального закону і відсутні правові підстави для його скасування та задоволення апеляції ОСОБА_4
Керуючись статтями 365, 366, КПК 1960 року, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Вирок Керченського міського суду АР Крим від 15 лютого 2013 року залишити без змін, апеляцію ОСОБА_4 без задоволення.
Судді:
Іщенко В.І. Зіньков В.І. Пироженко О.В.