РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/14/13Головуючий суду першої інстанції:Морозова Л.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"03" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 29 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, у якому просить стягнути з останнього, як з поручителя, заборгованість за договором позики у розмірі 543299,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ним та ОСОБА_8 31 жовтня 2008 року був укладений договір позики, за яким він передав ОСОБА_8 у борг 40000 доларів США, які останній зобов'язався повернути до 31 жовтня 2011 року. У забезпечення виконання боржником вищезазначеного обов'язку 31 жовтня 2008 року був укладений договір поруки, за яким поручителем виступив відповідач. Проте ОСОБА_8 свої зобов'язання щодо повернення позики не виконав у зв'язку з чим заочним рішенням Судацького міського суду АР Крим від 13 грудня 2011 року з ОСОБА_8 стягнуто на користь позивача заборгованість за вищезазначеним договором позики у розмірі 543299,60 грн. Вказане судове рішення не виконано. 16 березня 2012 року позивач звернувся до поручителя з вимогою про виплату заборгованості за вказаним кредитним договором. Однак відповідач вказані вимоги не задовольнив. На підставі наведеного, ОСОБА_6 просить суд захистити його права та позов задовольнити.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 29 серпня 2012 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_7, як з поручителя на користь позивача 543299,60 грн., вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В апеляційній скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач не визнавав той факт що сам текст договору поруки написаний ним, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_8 заборгованість у вищезазначеній сумі не виплатив.

Крім того, апелянт зазначає, що право позивача вже захищені заочним рішенням Судацького міського суду АР Крим від 13 грудня 2011 року про стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_8 і той факт, що фактично при виконанні рішення Судацького міського суду АР Крим від 13 грудня 2011 року та оскаржуваного рішення суду позивач отримає подвійну суму боргу.

Також апелянт посилається на пропуск позивачем шестимісячного строку встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України для звернення до суду.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 30 жовтня 2012 року провадження у справі було зупинено до вирішення цивільної справи № 120/2037/2012р. за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 04 червня 2013 року провадження у справі відновлено.

Відповідач вдруге в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за допомогою телефонограми, що відповідає приписам ст. ч.6 ст.74 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, тому судове засідання проведено за його відсутністю відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_7 поручився перед позивачем за виконання ОСОБА_8 свого обов'язку за договором позики та дійшов висновку про наявність підстав для застосування правових наслідків порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, визначених ст. 554 ЦК України та стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заборгованості за договором позики, як з поручителя в розмірі 543299,60 грн.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 31 жовтня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 укладений договір позики, за яким останній отримав від позивача 40000 доларів США строком на 36 місяців та на умовах сплати 24% річних.

ОСОБА_8 зобов'язання за вищезазначеним договором порушив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка відповідно до офіційного курсу разом з нарахованими процентами складає 543299,60 грн.

Заочним рішенням Судацького міського суду АР Крим від 13 грудня 2011 року стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики у розмірі 543299,60 грн. (а.с.7-8).

Ухвалою Судацього міського суду АР Крим від 04 жовтня 2012 року заява ОСОБА_8 про перегляд заочного рішення задоволена. Заочне рішення Судацького міського суду АР Крим від 13 грудня 2011 року скасоване.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 01 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 28 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики задоволені, стягнуто з останнього на користь ОСОБА_6 543299,60 грн.

Вказаним судовим рішенням встановлені обставини щодо укладення між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 договору позики та наявності заборгованості останнього перед позивачем у вказаному розмірі.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ЦК України).

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Матеріали справи містять копію розписки відповідача (а.с.6), оригінал якої згідно ухвали Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 28 травня 2013 року знаходиться на 12 аркуші цивільної справи № 120/2037/2012р. за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики.

За змістом вказаної розписки відповідач поручився перед ОСОБА_6 за виконання ОСОБА_8 свого обов'язку за вищезазначеним договором позики. Вказана розписка підписана ОСОБА_7

Отже, вимоги щодо письмової форми вказаного правочину виконані, а тому доводи апеляційної скарги про нікчемність договору поруки є неспроможними.

Посилання апелянта на те, що за змістом розписки ОСОБА_8, зобов'язання забезпечуються заставою, при цьому порушені вимоги щодо форми такого правочину не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки вказані обставини не мають правового значення при вирішенні заявлених вимог та не стосуються предмету спору - стягнення заборгованості з поручителя - ОСОБА_7

Твердження ОСОБА_7 про те, що він не складав вищевказану розписку спростовується змістом самої розписки і зворотне ним не доведено, при цьому судом першої інстанції вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо сприяння судом всебічному і повному з'ясуванню обставин справи виконані.

Між тим згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано притягнув відповідача до цивільної відповідальності у вигляді стягнення заборгованості за вищезазначеним договором позики, як з поручителя.

Доводи апеляційної скарги про те, що порука в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України припинилась є неспроможними, виходячи з такого.

Відповідно до вищенаведеної норми закону порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Судом безперечно встановлено, що ОСОБА_9 16 березня 2012 року (тобто до спливу 6-ті місяців) звернувся до відповідача з вимогами про виконання вищевказаного зобов'язання (а.с. 7-10).

Твердження апелянта про те, що така вимога має пред'являтися лише шляхом подання до суду позовної заяви є помилковим та таким, що суперечить змісту положень ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Також не заслуговують на уваги доводи апеляційної скарги про відсутність доказів щодо невиконання ОСОБА_8 умов договору позики, оскільки такі обставини встановлені судовим рішенням, а тому в силу ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають. Так, рішенням

Не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду і доводи апелянта про те, що права ОСОБА_9 вже захищені рішенням суду про стягнення на користь останнього вищевказаної заборгованості з ОСОБА_8

Так якщо в договорі не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, кредитор має право, керуючись ст. 543 ЦК України, звернутися як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя; як разом, так і окремо; як повністю, так і в частині боргу. Таким чином, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.

Крім того, згідно відповіді Головного державного виконавця ВПВР від 07.06.2013 року боржником ОСОБА_8 по виконавчому провадженню з виконавчого листа №2-778/11, виданого 12.03.2012 року Судацьким міським судом про стягнення з ОСОБА_8 заборгованості на користь ОСОБА_6 у розмірі 546254,60 грн. грошові кошти не стягувалися, в добровільному порядку ОСОБА_8 грошові кошти не сплачувалися.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують по суті правильність висновку суду першої інстанції про задоволення позову.

Однак, заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання характер і укладається саме для забезпечення виконання основного зобов'язання, а поручитель згідно з ч.1 ст.554 ЦК України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не звернув уваги на приписи ст. 554 ЦК України та положення, ст.ст. 214, 215 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» у якій роз'яснено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК. Резолютивна частина викладається зокрема запобігаючи виникненню неясності при його виконанні.

З огляду на положення ст.ст.554,556 ЦК України, оскільки відповідач як поручитель боржника відповідає перед позивачем солідарно з позичальником - ОСОБА_8 за тих підстав, що в договорі поруки не встановлено інше, колегія суддів вважає за необхідним змінити резолютивну частину рішення зазначити, що заборгованість за договором позики, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, у розмірі 543299 (п'ятсот сорок три тисячі двісті дев'яносто дев'ять) грн. 60 коп. підлягає стягненню на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_7, як з солідарного боржника з ОСОБА_8. В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 29 серпня 2012 року - задовольнити частково.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 29 серпня 2012 року - змінити.

Зазначити, що заборгованість за договором позики, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, у розмірі 543299 (п'ятсот сорок три тисячі двісті дев'яносто дев'ять) грн. 60 коп. підлягає стягненню на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_7, як з солідарного боржника з ОСОБА_8.

В решті рішення Судацького міського суду АР Крим від 29 серпня 2012 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова