РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/697/13Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"03" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Феодосійської міської ради АР Крим про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 01 березня 2013 року та додаткове рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 18 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Феодосійської міської ради АР Крим, у якому просить визнати в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є спадкоємцем третьої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 племінника ОСОБА_7, батьки якого також померли. У встановлений законом строк ОСОБА_6 прийняла спадщину, але нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1 посилаючись на те, що спадкодавець при житті не мав правовстановлюючого документу на спірне домоволодіння. Позивач вважає таку відмову незаконною, оскільки право власності на зазначене домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі рішення Феодосійського міського народного суду від 02 березня 1988 року. В подальшому право власності на зазначене домоволодіння перейшло до ОСОБА_7 на підставі рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2005 року. На підставі наведеного позивач просить захистити її права, задовольнивши позов.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 01 березня 2013 року у позові відмовлено.

Додатковим рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 18 квітня 2013 року з позивача стягнутий у дохід держави судовий збір у розмірі 589,68 грн.

Не погодившись з такими рішеннями суду ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, подала апеляційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову послався на положення ч. 2 ст. 349 ЦК України згідно якої у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Однак, суд не звернув уваги, що такі зміни не вносились. До теперішнього часу право власності на вказане домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_8.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, необґрунтовано посилався на той факт, що ОСОБА_7 за життя не зареєстрував право власності на будинок.

Крім того, в апелянт вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що домоволодіння повністю зруйноване зроблений на припущеннях, оскільки представник Федосійського МБРТІ в судовому засіданні повідомив, що на теперішній час достовірно не відомо з чого складається домоволодіння, оскільки це можливо встановити лише при проведенні інвентаризації.

Також апелянт вказує на порушення судом першої інстанції строків розгляду справи.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення апелянт зазначає, що вона не була належним чином сповіщена про час та місце розгляду питання щодо ухвалення додаткового рішення по справі. До того ж, вказується на суперечність висновку суду в додатковому рішенні про ціну спірного майна висновків, зроблених судом першої інстанції в рішенні, у якому встановлено, що майно зруйновано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 - племінник позивача.

ОСОБА_6 13 вересня 2011 року звернулася до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_7 за життя не зареєстрував право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 визнане за ним рішенням суду, а тому за життя не набув право власності на вказане домоволодіння і воно не може входити до складу спадщини, яка відкрилася після його смерті. До того ж за життя ОСОБА_7 вказане домоволодіння було повністю знищене. Вказані обставини стали підвою для відмови у задоволенні позову.

Проте, повністю з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з такого.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст. 1216, 1218 ЦК України).

Рішенням Феодосійського міського народного суду від 02 березня 1988 року, яке набрало законної сили, право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 спірний будинок було визнано за ОСОБА_8. На підставі вказаного рішення право власності за ОСОБА_8 було зареєстровано у встановленому порядку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 06 вересня 2005 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_7 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 визнано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1

Таким чином, ОСОБА_7 є таким, що прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8

Відповідно до положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ст. 1299 ЦК України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Отже вищенаведені норми закону регламентують порядок виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини.

Разом з тим ч. 3 ст. 1296 ЦК України встановлено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив його державної реєстрації.

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після прийняття спадщини не встигши його оформити, майно, яке входило до складу спадщини, яку він прийняв, входить до спадщини, що відкрилась після його смерті і спадкується на загальних умовах.

Як вбачається з копії спадкової справи, після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_6, яка 09.08.2012 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с.56). Постановою виконувача обов'язки завідувача Кіровської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1 після смерті 18.03.2011 року ОСОБА_7 за відсутністю у останнього правовстановлюючого документу (а.с.58).

Суд першої інстанції вищенаведені обставини та вимоги закону при вирішенні спору до уваги не взяв.

Також заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого встановлення судом першої інстанції факту знищення будинку за життя спадкодавця, оскільки згідно копії контрольного листа від 10.05.2012 року техніком інвентаризатором Феодосійського МБРТІ не було проведено обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю допуску до об'єкту.

Відповідно до вимог ст. 119 ЦПК України, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб (ч. 1 ст. 26 ЦПК України).

Відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. При цьому відповідачем є особа, що має відповідати за позовом, лише повний суб'єкт відповідача надає можливість встановити фактичні обставини справи, зокрема наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Тобто відповідач - це особа, на яку вказує позивач, як на порушника своїх прав. Тому саме позивач визначає до кого пред'явити позов. Якщо позивач помилиться і притягне відповідачем особу, яка його прав не порушила або не повинна відповідати за позовом з інших причин, і цей недолік не усунутий в порядку ст. 33 ЦПК України, суд у позові відмовляє.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,0879 га була передана на підставі рішення Феодосійської міської ради АР Крим від 30 червня 2006 року у власність ОСОБА_9, про що останній був виданий державний акт про право власності на землю (а.с.94).

Відповідно до ст.1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Отже, з огляду на приписи вказаної норми права питання про право власності на вказаний будинок прямо впливає на права ОСОБА_9, оскільки право на будинок нерозривно пов'язується з правом на землю, на якій він розміщений, за даним позовом належними відповідачами є зокрема, ОСОБА_9, як власник земельної ділянки за вказаною адресою.

Однак, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, не врахував характер спірних правовідносин та не визначився з колом осіб, які мають відповідати за вказаним позовом.

Позов був пред'явлений лише до Феодосійської міської ради АР Крим. ОСОБА_9 до участі у розгляду справи згідно ст. 33 ЦПК України не притягувалася і суд вирішив по суті заявлені вимоги лише за участю відповідача - Феодосійської міської ради АР Крим, що є порушенням норм матеріального та процесуального права.

Пред'явлення позову до неповного суб'єктного складу відповідачів унеможливлює встановлення фактичних обставин по справі і є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки заміна неналежного відповідача або залучення іншої особи в якості співвідповідача передбачає розгляд справи спочатку на стадії розгляду справи судом першої інстанції, виходячи з того, що на стадії апеляційного розгляду справи правила щодо заміни відповідача або залучення співвідповідача не можуть бути застосовані, то оскаржуване рішення суду згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з урахуванням положень ч.3 ст.303 ЦПК України в повному обсязі, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового про відмову у позові з інших підстав.

Враховуючи інвентаризаційну вартість домоволодіння, на яке позивач просив визнати право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 в розмірі 43882 грн. (а.с.87), оскільки позивачем при зверненні сплачений судовий збір в сумі 220 грн. 40 коп., з останньої на користь держави відповідно до положень ст.88 ЦПК України підлягає достягненню судовий збір в сумі 218 (двісті вісімнадцять) гривень 42 коп. (43882 грн.:100) - 220,40 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В І Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 01 березня 2013 року та додаткове рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 18 квітня 2013 року - задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 01 березня 2013 року та додаткове рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 18 квітня 2013 року - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішенням, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 до Феодосійської міської ради АР Крим про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 218 (двісті вісімнадцять) гривень 42 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В.Самойлова