УКРАЇНА
Справа № 2а-223/2008 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2008 р. Первомайський міський суд Луганської обл. в складі: головуючого судді Борзаниці С.В.
при секретарі Семенюк Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську адміністративну справу за позовом ОСОБА 1 до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області про визнання незаконними дій з відмови у проведенні виплати заборгованості з щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій, стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду, посилаючись на те, що він має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, та відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
У вересні 2008 р. він звернувся до відповідача з заявою про виплату заборгованості з разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, на що йому 15.09.2008 р. листом-відповіддю № 09-3433 було відмовлено. Позивач вважає, що розмір щорічної грошової допомоги в 2007 році повинен складати: 410,06 грн. х 5 = 2050,30 грн. А з врахуванням виплачених йому 280 грн. сума заборгованості складає: 2050,30 грн. – 280 грн. = 1770,30 грн. У 2008 р. розмір щорічної грошової допомоги повинен складати: 481 грн. х 5 = 2405 грн. А з врахуванням виплачених йому 310 грн. сума заборгованості складає: 2405 грн. – 310 грн. = 2095 грн.
Позивач вважає відмови відповідача незаконними, просить визнати дії незаконними, зобов’язати виплатити заборгованість з щорічної разової допомоги за 2007 та 2008 роки в сумі 3865 грн. 30 коп.
Позивач підтримав позов, просить його задовольнити, справу розглянути у його відсутність.
Представник відповідача позов не визнала, просить справу розглянути у його відсутність, в письмових поясненнях посилалась на те, що Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області є бюджетною організацією і працює з тими коштами, які виділяють Міністерство фінансів та Державне Казначейство. Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямовування цих видатків.
Ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що щорічна разова грошова допомога виплачується у наступних розмірах: інвалідам війни 1 групи -450 грн., інвалідам П групи – 360 грн., інвалідам війни 3 групи – 300 грн., учасникам бойових дій – 280 грн., учасникам війни – 55 грн. Відповідно до цієї статті щорічна разова грошова допомога була виплачена позивачу своєчасно та у повному обсязі у межах вказаних сум. На момент виплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня 2007 р. ст. Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ще не була визнана неконституційною.
Також відповідач здійснив виплату щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня 2008 року відповідно до вимог норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 року в розмірі 310 грн. Відповідно до цих правових норм щорічна разова грошова допомога була виплачена позивачу своєчасно та у повному обсязі у межах вказаних сум. На момент виплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня 2008 р. статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»» ще не були визнані неконституційними.
Дослідивши надані докази, суд визнає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних обставин.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АА № 563244 (а.с.4).
Згідно листу-відповіді № 09-3433 від 15 вересня 2008 р. відповідач виплатив позивачу щорічну грошову разову допомогу як учаснику бойових дій за 2007 р. у розмірі 280 грн. та за 2008 рік – 310 грн. (а.с.3).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій щорічно до 05 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до вимог ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 05 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам – за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Конституційний Суд України рішенням від 09 липня 2007 р. по справі № 1-29/2007 визнав неконституційною ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якою встановлено, що виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України " Про статус ветеранів війни, та гарантії їх соціального захисту" здійснюється в розмірі 280 гривень.
Конституційний Суд України рішенням № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р. по справі № 1-28/2008 визнав неконституційним пункт 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до принципу верховенства права та законності – суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободі визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.
Крім того, як роз’яснено постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо правомірності застосування у 2007 та 2008 роках розміру проведених виплат у відповідності із нормами закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», оскільки положення зазначених норм законів визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 від 09.07.2007 року та у справі № 1-28/2008 від 22 травня 2008 р.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність дій щодо нарахування позивачеві щорічної грошової допомоги до 5 травня протягом 2007 року в розмірі 280 грн., встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», та щорічної грошової допомоги до 5 травня протягом 2008 року в розмірі 310 грн. відповідно до вимог Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а не в розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня 2007 року по 30.09.2007 року складає 406 грн. При цьому частиною 3 ст. 62 зазначеного Закону встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до відомостей трудової книжки позивача у нього більше 25 років страхового стажу, у зв’язку з чим до нього може бути застосовані вимоги ч. 3 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в частині застосування збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 відсоток. Таким чином, позивач повинен був отримати 410,06 грн. х 5 = 2050,30 грн. З урахуванням виплаченої суми в розмірі 280 грн. позивач не одержав 1770,30 грн. ( 2050,30 грн. – 280 грн.). Отже, з відповідача на користь позивача за 2007 рік підлягає стягненню сума в розмірі 1770,30 грн.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня 2008 року складає 481 грн. Таким чином, позивач повинен був отримати 481 грн. х 5 = 2405 грн. З урахуванням виплаченої суми в розмірі 310 грн., позивач не одержав 2095 грн. ( 2405 грн. – 310 грн.). Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 2095 грн.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх достовірними, а вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня в 2007 та 2008 роках в розмірах, встановлених ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є неправомірними.
Керуючись вимогами Конституції України, Законом України «Про статус ветеранів війни , та гарантії їх соціального захисту», ст.ст.8, 9, 159-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області протиправними з відмови у проведенні виплати заборгованості з щорічної разової грошової допомоги ОСОБА 1.
Стягнути на користь ОСОБА 1з Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області 3865,30 гривень за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання заяви на апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в адміністративному суді Донецької області через Первомайський міський суд.
Суддя підпис
З оригіналом згідно: суддя Первомайського міського суду
Луганської області С.В.Борзаниця