АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
провадження № 22-ц/796/6087/2013 Головуючий у 1 інстанції: Бартащук Л.П.
Доповідач: Поліщук Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - судді Поліщук Н.В.
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
при секретарі Бабіч К.А.
за участю представника позивача Смілик Т.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 13 лютого 2013 року у справі за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за квартирну плату та плату за комунальні послуги, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2012 року КП УЖГ Дніпровського району м.Києва звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за квартирну плату та плату за комунальні послуги в розмірі 20287,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі є наймачами квартири АДРЕСА_1, за період з 01 січня 1997 року по 01 жовтня 2011 року у них виникла заборгованість по квартирній платі та платі за комунальні послуги в сумі 20287,93 грн.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, збільшивши їх розмір, та просив стягнути 21707,20 грн. заборгованості, що виникла у період з 01 січня 1997 року по 01 січня 2013 року.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 13 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути солідарно з відповідачів 13224,54 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду в частині стягнення боргу скасувати та відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі посилається на недоведеність відповідачем того, що він є належним балансоутримувачем будинку, існування договірних відносин, а також підтверджень про те, що відповідачі інформувались про наявність заборгованості та те, що борг частково сплачувався саме ним. Вказує також, що не був присутнім на судовому засіданні, відповідно був позбавлений процесуальної можливості надавати заперечення, зокрема, в частині вірності проведених позивачем розрахунків.
В судовому представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідачі в судове засідання не з»яились, про день, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності нез»явившихся осіб на підставі ст.305 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не виконується обов»язок по своєчасному внесенню квартирної плати та плати за комунальні послуги, урахувавши заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд ухвалив про стягнення заборгованості в сумі 13244,54 грн. за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року.
Колегія суддів з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.
З матеріалів справи убачається та установлено судом першої інстанції, що відповідачі є наймачами квартири АДРЕСА_1, окрім яких в квартирі зареєстровано двоє неповнолітніх осіб.
Судом першої інстанції також установлено, що згідно наданих позивачем розрахунків заборгованість відповідачів по квартирній платі та платі за комунальні послуги за період з січня 1997 року по 01 січня 2013 року становить 26499,42 грн.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва є неналежним позивачем відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.
За змістом ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавець - суб»єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Як убачається з матеріалів справи будинок АДРЕСА_1, у якому проживають відповідачі, перебуває на обслуговуванні Житлової ремонтно-експлуатаційної організації №404.
На підставі рішення Дніпровської районної у м.Києві ради №492 від 14 жовтня 2010 року (XXVIIскликання) та розпорядження №582-Р від 19 жовтня 2010 року та на підставі Акту приймання-передачі основних засобів від 19 жовтня 2010 року, Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва передані житлові будинки, зокрема ті, що розташовані у зоні обслуговування ЖРЕО-404.
Згідно Статуту Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва підприємство створено з метою забезпечення управління комунальним житловим фондом, ефективної експлуатації жилих і нежилих приміщень, будинків та споруд, іншого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м.Києва, задоволення потреб споживачів щодо надання їм житлово-комунальних послуг. Предметом діяльності підприємства є, в тому числі, реалізація і забезпечення прав та обов»язків балансоутримувача комунального майна.
Наведене свідчить, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва є належним позивачем.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач має право: 1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; 2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; 3) укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; 4) приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів; 5) здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом; 6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.
Споживачем згідно із цим законом є - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відсутність такого договору, який регулював би правовідносини сторін, на що посилається особа, яка подає апеляційну скаргу, не може бути підставою для звільнення її від обов»язку оплатити отримані відповідачами послуги в силу, зокрема, п.5 ч.3 ст.20 зазначеного Закону, який визначає як обов»язок споживача оплатити житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача на звернення до виконавця житлово-комунальних послуг з претензіями стосовно наданих послуг та плати за них, які повинні бути розглянуті. За наслідками розгляду такої претензії вирішується питання про здійснення перерахунків платежів.
Матеріали справи не містять відомостей щодо звернення відповідачів з такими претензіями до виконавця житлово-комунальних послуг, апеляційна скарга не містить посилань на наявність таких звернень, так само як і не містить обґрунтованих розрахунків на спростування розрахунку, виконаного позивачем, або посилань, в чому полягає невірність такого розрахунку.
Виходячи з наведеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині, що судом не перевірено правильності розрахунків і виконаних робіт.
Окрім того, матеріали справи містять приписи за 2009-2011 роки, які були направлені відповідачам з вимогою про погашення заборгованості по квартирній платі та платі за комунальні послуги, дані яких спростовують доводи апеляційної скарги про неповідомлення відповідачів про наявність боргу.
Доводи апеляційної скарги в частині, що ОСОБА_2 не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи спростовуються даними Акту (про незгоду отримати судову повістку) від 31 січня 2013 року, складеного комісією ЖРЕО-404, згідно якого вручити ОСОБА_2 судову повістку не виявилось можливим у зв»язку із відмовою поставити свій підпис, зміст судової повістки адресату зачитано.
За змістом ст.76 ЦПК України особа, яка відмовилась одержати судову повістку, вважається повідомленою. Відтак, ОСОБА_2 вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, а його неявка в судове засідання є реалізацією розпорядження своїми правами на власний розсуд.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Посилання апеляційної скарги на те, що було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з урахуванням доказів та заперечень, які надавалися сторонами у ході розгляду справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 13 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - суддя Н.В. Поліщук
Судді А.М. Стрижеус
О.І.Шкоріна