Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/235/13Головуючий усудіІ-їінстанціїЧохонелідзе Л.М.
Спори про право власності та інші речові права володіння чужим майном Доповідач Гайсюк О. В.
РІШЕННЯ
Іменем України
10.07.2013 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого: Гайсюка О.В.
суддів: Белінської І.М., Потапенка В.І.
при секретарі Ткаченко Т.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 листопада 2012 року.
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2012 року прокурор м. Олександрії діючи в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Управління капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Прокурор зазначив, що 23.05.2005 року приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу посвідчено довіреність , якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 здійснити продаж належної їй квартири АДРЕСА_1 . На підставі цієї довіреності 24.11.2005 року ОСОБА_1 уклав договір купівлі - продажу цієї квартири з Управлінням капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації. Продаж квартири за цим договором вчинено за 645 00 грн., які отримані ОСОБА_1 до підписання договору посвідченого нотаріально.
Рішенням виконкому Олександрійської міської ради від 22.12.2005 року № 1048 спірну квартиру прийнято до комунальної власності та передано на баланс ЖЕК № 4, а рішенням виконкому Олександрійської міської ради, від 27.12.2005 року ОСОБА_2 видано ордер № 86 на цю квартиру 18.12.2006 року прокурором м. Олександрії порушено кримінальну справу за фактом незаконного заволодіння квартирою ОСОБА_3
В цій справі було проведено амбулаторну судово - психіатричну експертизу за висновками якої ОСОБА_3 на момент укладення договору купівлі - продажу квартири ( доручення здійснити її продаж) 23.05.2005 року і на даний час страждає хронічним психіатричним захворюванням в формі помірної розумової відсталості,за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій і розумно керувати ними.
Посилаючись на це, прокурор просив визнати недійсною довіреність від 23.05.2005 року та договір купівлі - продажу квартири від 24.11.2005 року , витребувати від ОСОБА_2 спірну квартиру та повернути її власнику - ОСОБА_3
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 05.11.2012 року позов задоволено повністю.
В апеляційних скаргах відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову прокурора,посилаючись на неповне з»ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими , невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема в скарзі зазначається що суд безпідставно не застосував строк позовної давності .
ОСОБА_2 зазначає , що право власності на квартиру у нього виникло не на підставі правочину, а на підставі Закону України»Про приватизацію державного житлового фонду» , до того ж квартира належить не лише йому , а і членам його сім»ї на праві спільної сумісної власності.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2, ОСОБА_1 та його представник , представник Управління капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації доводи апеляційних скарг підтримали.
ОСОБА_3 та її представник з доводами скарги не погодилися.
Прокурор в судове засідання не з»явився , про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.225 ЦК правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент , коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та ( або) не могла керувати ними , може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушенні.
Задовольняючи вимоги прокурора про визнання недійсною довіреності від 23.05.2005 року за якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 здійснити продаж належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1( а.с.3), суд першої інстанції правильно виходив з того, що є доведеним те, що на момент складання цієї довіреності 23.05.2005 року ОСОБА_3 страждала хронічним захворюванням в формі помірної розумової відсталості, за своїм психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними .
При цьому суд правильно послався на Акт амбулаторної судово - психіатричної експертизи ( а.с13-15). За ухвалою апеляційного суду була проведена додаткова амбулаторна судово- психіатрична експертиза згідно якої комісія дійшла висновку , що під час укладення довіреності 23 травня 2005 року ОСОБА_3 страждала хронічним психічним захворюванням в формі помірної розумової відсталості, за своїм психічним станом під час укладення довіреності 23.05.2013 року не могла розуміти значення своїх дій і розумно керувати ними. При цьому комісія експертів взяла до уваги також і те, що згідно довідки МСЄК від 24.06.1992 року ОСОБА_3 є інвалідом дитинства з приводу розумової відсталості ( а.с.145-147).
В справі відсутні будь - які докази , які б спростовували висновки цієї експертизи, яка є належним і допустимим доказом психічного стану ОСОБА_3 на момент оформлення довіреності.
Суд дійшов правильного висновку про те, що строк позовної давності пропущено з поважних причин і порушене право ОСОБА_3 підлягає захисту ( ч. 5 ст. 267), оскільки за станом здоров»я самостійно захистити своє порушене право ОСОБА_3 не могла.
Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Той факт, що ОСОБА_3 під час оформлення довіреності на продаж квартири знаходилася у стані коли не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними, вказує на те, що її волевиявлення на укладення договору купівлі - продажу квартири не було вільним і не відповідало її внутрішній волі.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про необхідність визнання як довіреності так і договору купівлі - продажу квартири
( а.с. 4-5) недійсними.
Задовольняючи вимоги прокурора про витребування квартири від ОСОБА_2 суд не врахував того, що ОСОБА_2 став власником спірної квартири не на підставі наступного правочину щодо відчуження квартири, а відповідно до ст.. 345 ЦК на підставі реалізації свого законного права на приватизацію цієї квартири за Законом України»Про приватизацію державного житлового фонду» . Згідно свідоцтву про право власності на житло від 15.09.2008 року , яке зареєстроване в БТІ 29.09.2008 року квартира приватизована не лише ОСОБА_2 , а і членами його сім»ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Ця квартира є власністю трьох чоловік ( а.с. 71), але позов заявлено лише до одного ОСОБА_2
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за клопотанням Управління капітального будівництва, яке придбало квартиру за недійсним договором, рішенням виконкому Кіровоградської міської ради від 22.12.2005 року квартиру прийнято до комунальної власності міста та передано на баланс ЖЕК № 4 ( а.с.8), а 27.12.2005 року виконком видав ОСОБА_2 ордер на цю квартиру на сім»ю з чотирьох чоловік ( а.с.12).
Витребування квартири від ОСОБА_2 порушує житлові права як його так і членів його сім»ї , які не брали участі у справі.
Адже прокурором не заявлялися вимоги про скасування рішення органу приватизації - Олександрійської міської ради про приватизацію спірної квартири та свідоцтва про право власності на житло ( а.с.71), про визнання ордеру недійсним ( ст..59 ЖК) , про виселення ОСОБА_2 і членів його сім»ї з квартири ( ст.. 117 ЖК) з наданням іншого житлового приміщення чи без надання.
Суд помилково послався на роз»яснення які містяться в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», адже ОСОБА_2 не є особою від якої може бути витребуване майно, оскільки він набув право власності на квартиру не на підставі наступного правочину щодо відчудження цього майна, а з інших підстав ( ст..328 ЦК(, а саме у зв»язку з приватизацією майна що перебувало у комунальній власності ( ст..345 ЦК).
Застосувати наслідки недійсності правочину ( ст.. 216 ЦК) суд позбавлений можливості , оскільки на час розгляду справи квартира не перебуває у власності покупця - Управління капітального будівництва.
Наведене свідчить про те, що висновки суду щодо необхідності задоволення вимог про витребування і повернення квартири власнику не відповідають обставинам справи , нормам матеріального права( ст..387,388 ЦК).Згідно ст..387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи , яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Питання про незаконність заволодіння майном ОСОБА_2 в позові прокурора не порушувалося.
Отже , рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову прокурора про витребування квартири та повернення її власнику.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,
ВИРІШИЛА :
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2012 року в частині витребування від ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та повернення її власнику ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення яким в задоволенні позову прокурора м. Олександрії про витребування квартири від ОСОБА_2 та повернення квартири її власнику- ОСОБА_3 відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін .
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді