02.07.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/1576/2013 р. Головуючий

у 1 інстанції Лемешко А.С.

Категорія 51 Доповідач апеляційної

інстанції Колбіна Т.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Колбіної Т.П.,

суддів - Моцного М.В.,Сундукова В.М.

при секретарі - Пасічник Г.В.,

за участю представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника ОСОБА_6- ОСОБА_7

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 20 червня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємця ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку розрахунку, грошової допомоги, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по заробітній платі,компенсації за невикористану відпустку та в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, компенсації за затримку розрахунку, вихідної допомоги, моральної шкоди.

Вимоги позову мотивовані тим, що з 16 травня 2006 року по 28 серпня 2009 року вона працювала на посаді продавця в магазині приватного підприємця ОСОБА_6 За час роботи їй не виплачувалась заробітна плата, при звільненні не виплачені: компенсація за невикористану відпустку, компенсація у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вихідна допомога. У зв'язку з чим позивачка просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 19 125 грн., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні , компенсацію у зв'язку з тимчасовою не працездатністю в розмірі 630 грн., вихідну допомогу в розмірі 630 грн., заробітну плату за час використаної щорічної відпустки у розмірі 1 784,16 грн., моральну шкоду та судові витрати.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 20 червня 2012 року позов задоволений частково. Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 - 1 255 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення повинне бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих відносин.

Оскаржуване рішення ухвалено з порушенням цих вимог.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд виходив з недоведеності вимог про неотримання заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, моральної шкоди та відсутності вини відповідача в проведенні розрахунку при звільненні.

Проте з такими висновками не можливо погодитись в повному обсязі.

Рішення суду щодо стягнення вихідної допомоги та компенсації у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судом не мотивовано, не приведений розрахунок стягнутих сум, в зв'язку з чим колегія позбавлена можливості перевірить законність рішення, а тому рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача відмовився від позовних вимог в частині стягнення заробітної плати за період з травня 2006 року по березень 2009 року, в зв'язку з чим відповідно до ст.310 ЦПК України рішення суду в частині відмови в позові в стягненні заробітної плати за період з травня 2006 року по березень 2009 року скасоване з закриттям провадження по справі.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 16 травня 2006 року була прийнята на посаду продавця в магазин ЧП ОСОБА_6, відповідно до трудового договору № 27738, зареєстрованого в Севастопольському міському центрі зайнятості,з встановленням заробітної плати в розмірі мінімальної заробітної плати, передбаченої законодавством України (а.с.7).

Наказом від 28 серпня 2009 року позивачка була звільнена з роботи за ст.40 ч.1 п.2 КЗпП України (а.с.58)

Під час звільнення з позивачкою не проведений розрахунок, відповідно до ст.116 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 07.07.09 р. по 27.08.2009 р. позивачка знаходилась на лікарняному, в день звільнення лікарняні були надані відповідачу, що не заперечується сторонами, однак відповідачем компенсація у зв'язку з находженням на лікарняному при звільненні виплачена не була.

Відповідачем наданий суду розрахунок суми 123 грн. 40 коп.,яка підлягає виплаті за рахунок коштів роботодавця за період знаходження позивачки на лікарняному, з яким погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам п.1-4 постанови КМУ 1266 від 26 вересня 2001 року, проведений за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства та який не оспорюється позивачем.

За період з 12 липня 2009 р. по 27.08.2009р., тобто за 34 дні виплата по лікарняному складає 1045,50 грн.(34х30,85 грн.) і підлягає виплаті за рахунок ФСС.

В судовому засідання відповідач пояснила, що ФСС на її рахунок перераховано 995,05 грн., які підлягають виплаті позивачці.

Враховуючи,що сторонами не оспорюються нараховані суми, то колегія погоджується з тим, що на користь позивачки підлягає виплата компенсації у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю в загальному розмірі 1118 грн.45 коп.(123,40 + 995,05).

Рішення суду щодо відмови в задоволенні позову про стягнення компенсації за невикористану відпустку не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до вимог ст.74,75 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, виду діяльності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні відпустки із збереженням на їх період місця роботи і заробітної плати. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно зі ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки…»

Відповідно до трудового договору позивачці була встановлена відпустка тривалістю 24 календарні дня. З наданих апеляційному суду відомостей виплати заробітної плати за весь період роботи позивачки вбачається, що щорічна відпустка строком 24 календарні дні була надана позивачці у вересні 2008 році, яка оплачена в розмірі 405 грн.,12 коп. (розрахункова-платіжна відомість № 9 за вересень 2008 р.). Доказів надання відпустки або виплати компенсації за період 2006, 2007, 2009 роки відповідачем суду не надано.

Колегія не може погодитись з розрахунком компенсації за невикористану відпустку, надану відповідачем, оскільки даний розрахунок проведений в порушення вимог постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 р., даний розрахунок проведений, відповідно до постанови КМУ України № 1266 від 26 вересня 2001 року «Про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням».

Таким чином, колегія вважає, що на користь позивачки підлягає стягненню компенсація за невикористану відпустку в кількості 55 днів за період 2006,2007,2009 роки в сумі 1034,55 грн., яка проведена відповідно до п.7 постанови КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Всього за період з 2006 по 28.08.09р. кількість календарних днів відпустки складає 79, у вересні 2008 року позивачці надана відпустка тривалістю 24 календарних дні, тобто невикористана відпустка складає 55 днів: за період з 16.05.06р.по 15.05.07р. - 24 дні, з 16.05.07р. по 15.05.08р. - 24 дні, з 16.05.08р. по 15.05.09 р. - 24 дні, з 16.05.09 р. по 28.08.09 р.- 7 днів.

Розрахунковий період для виплати компенсації за невикористану відпустку складає з серпня 2008 р. по липень 2009 р., заробітна плата за цей період часу складає 6097,28 грн.(серпень 2008 р.- 535 грн., вересень 2008 р.- 97,28 грн., жовтень 2008 р.- 585 грн., листопад 2008 р.- 585 грн., грудень 2008 р.- по березень 2009 р. по 605 грн., з квітня 2009 р. по червень 2009 р. по 625 грн.,а всього 6097,28 грн.)

Кількість календарних днів розрахункового періоду, включених в розрахунок, з урахуванням 10 святкових днів складає 324 дні(з серпня 2008 р. по червень 2009 р. 334 дні - 10 святкових днів).

Середній заробіток за розрахунковий період складає 18 грн.82 коп.(6097,28:324=18,82).

Сума, яка підлягає виплаті за невикористану відпустку складає 1034,55 грн.(18,82 х 55 к.д.=1034,55 грн.).

Колегія погоджується з висновком суду щодо стягнення на користь позивачки вихідної допомоги в розмірі 630 гривень, відповідно до ст.44 КЗпП України, що не оспорюється відповідачем.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки,зазначені ст.116 цього Кодексу.

Особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (ст.265 КЗпП).

Згідно з ч.1 ст.116, ч1.ст.117 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства … провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював,то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, в строки, зазначені ст.116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення,коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок,суд не підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку,а при не проведенні його до розгляду справи-по день постановлення рішення,якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Судом встановлено, що на час звільнення позивачки працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми.

Доводи відповідача про відсутність вини в своєчасному розрахунку, колегія не приймає до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, в день звільнення позивачка була відсутня на роботі, в зв'язку з находженням на лікарняному. 14 вересня 2009 року на адресу позивачки відповідачем надіслано повідомлення щодо явки 21.09.09р. до міського центру зайнятості для розірвання трудового договору (а.с.56). Однак, 21.09.2009 р. позивачці була видана трудова книжка,а розрахунок проведений не був. Посилання відповідачки та її представника на запрошення для отримання компенсації та суми по лікарняному від 14.09.09р. та акт від 11.09.09р. (а.с.60,57) не свідчить про відсутність вини відповідача у своєчасному розрахунку,оскільки направлення даного запрошення належними доказами не підтверджено,крім того з останнього не вбачається, що відповідачем пропонований повний розрахунок всіх належних при звільнені сум.

З огляду на наведені вище обставини, колегія вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 28863,60 грн., а саме за період з 28.08.09 р. по день постановлення рішення суду - 02.07.13р., тобто за 3 роки 10 місяців 4 дні, виходячи із середнього заробітку в розмірі 625 грн., яка становила два останні місяці, які передували звільненню (46 місяців х 625 грн. + 4 дн. х 28,40 грн. - середньоденний заробіток = 28863,60).

Вимоги щодо стягнення невиплаченої заробітної плати за квітень-червень 2009 року не підлягають задоволенню, оскільки як вбачається з наданих розрахункових відомостей виплати заробітної плати за цей період часу, з позивачкою був проведений повний розрахунок заробітної плати, відповідно до трудового договору (а.с.241-243).

Доводи представника позивача щодо невизнання підпису позивачки в наданих відомостях спростовуються висновком почеркознавчої експертизи (а.с.122-143)

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі,якщо порушення його законних прав призвело до моральних страж дань,втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи, що судом встановлено порушення законних прав позивача на оплату праці, той факт, що на час звільнення позивач є інвалідом, тривалість невиплати належних сум, колегія вважає, що з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 1000 гривень.

Відповідно до позовної заяви (а.с.3,4) позивачкою були заявлені вимоги про стягнення моральної шкоди, в подальшому позовні вимоги були уточнені (а.с.20-21), та збільшені (а.с.34,149). З матеріалів справи не вбачається, що позивач відмовилась від вимог про стягнення моральної шкоди та ця відмова була прийнята судом першої інстанції у встановленому законом порядку, відповідно до ст.205 ЦПК України, а тому колегія не приймає до уваги заперечення відповідача про безпідставність розгляду вимог про стягнення моральної шкоди.

Вимоги щодо стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат за проведення почеркознавчої експертизи в сумі 4216 грн. не підлягають задоволенню, відповідно до ст.88,89 ЦПК України, оскільки в частині вимог щодо стягнення заробітної плати, отримання якої оспорювалось, та в зв'язку з чим призначалась почеркознавча експертиза позивач відмовилась, а в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

За таких обставин слід визнати, що рішення суду першої інстанції відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, з ПП ОСОБА_6 підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі 326,50 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1, 4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 20 червня 2012 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 вихідну допомогу в сумі - 630 грн.; компенсацію у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю в розмірі 1118,45 грн.; заробітну плату за час невикористаної щорічної відпустки - 1038,40 грн.; компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 28863,60 грн., та моральну шкоду в розмірі 1000 грн., а всього 32650,45 грн. без врахування податків та інших обов'язкових платежів.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 судовий збір в дохід держави в розмірі 326,50 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: /підпис/ Т.П. Колбіна

Судді: /підпис/ М.В. Моцний

/підпис/ В.М. Сундуков

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя Т.П. Колбіна