АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1315/13-п

Номер провадження 33/786/196/2013

Категорія

Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко-Луценко Світлана Володимирівна

Доповідач ап. інст. Мілаш С. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області С.П.Мілаш, за участю прокурора Коннової Н.В., розглянувши апеляційну скаргу прокурора Миргородської міжрайонної прокуратури Полтавської області на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 червня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 червня 2013 року :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Миргород Полтавської області, з вищою освітою, одружений, маючий на у триманні 2-х неповнолітніх дітей, працюючий на посаді начальника Комунального підприємства «Спецкомунтранс» Миргородської міської ради, мешканець АДРЕСА_1,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172 - 7 КУпАП та справа провадженням закрита у зв'язку з перебігом строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Згідно рішення суду, ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за те, що працюючи на посаді начальника КП «Спецкомунтранс» Миргородської міської ради, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, достовірно знаючи, що в його безпосередньому підпорядкуванні знаходиться його батько ОСОБА_3, який був прийнятий на роботу вантажником підприємства згідно наказу № 46-к від 1.08.2006 року за підписом виконуючого обов'язки КП «Спецкомунтранс», після набрання чинності Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7.04.2011 року, та при укладанні контракту 1.03.2012 року не виконав вимоги ст.ст. 9, 14 цього Закону, якими встановлено обмеження щодо роботи близьких осіб, та не усунув обставини, які порушують цю норму закону, через що виникла суперечність між особистими інтересами та його службовими повноваженнями, наявність якої впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також не вчинив дій під час виконання наданих йому службових повноважень щодо невідкладного повідомлення свого безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

В апеляційній скарзі прокурор просить постанову судді Миргородського міськрайонного суду скасувати і винести нову, якою ОСОБА_2 визнати винним та піддати адміністративному стягненню, що передбачене санкцією ст.172-7 КУпАП. При цьому вказує, що судом неправомірно закрито провадження по справі в зв'язку зі сплином строків притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, оскільки вказані строки повинні рахуватися на думку апелянта з моменту виявлення правопорушення, тобто з 5.03.2013 року.

Вважає, що строки накладення адміністративного стягнення пропущені через те, що розгляд справи переносився по причинам, які не залежали від суду, а саме за клопотанням сторони захисту, а тому вищевказані дії необхідно розцінювати як умисне затягування правопорушником судового процесу з метою уникнення від адміністративної відповідальності.

Заслухавши прокурора Коннову Н.В., яка підтримала апеляційну скаргу, заперечення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважаю, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено і ніким не оспорюється, що ОСОБА_2 будучи суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП відповідно до підпункту «а» п.2 ч.1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», достовірно знаючи, що в його підпорядкуванні згідно наказу № 46-к від 1.08.2006 р. перебуває його батько ОСОБА_2, не виконав вимоги ст.ст. 9, 14 вищевказаного Закону, якими встановлено обмеження щодо роботи близьких осіб, та не усунув обставини, які порушують цю норму закону, а також не вчинив дій під час виконання наданих йому службових повноважень щодо невідкладного повідомлення свого безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Дані обставини повно і об'єктивно досліджені судом першої інстанції та його висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП є правильним.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта, щодо неправомірного закриття провадження по справі на підставі ст. 38 КУпАП.

Так, відповідно до ч.3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом 3-х місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7.04.2011 року вступив в дію з 1 липня 2011 року, таким чином ОСОБА_2 будучи ознайомленим з обмеженнями, встановленими ч.1 ст. 9 даного Закону, повинен був у 15- денний строк, до 15.07.2011 р. з дня набрання ним чинності, забезпечити вжиття заходів щодо усунення обставин, пов'язаних з роботою у його безпосередньому підпорядкуванні близької особи і повідомити про це керівника Управління житлово - комунального господарства.

Тобто, датою вчинення ОСОБА_2 даного правопорушення необхідно вважати 16.07.2011 року.

Як вбачається, рішення судом було прийнято 12.06.2013 року, тобто більше ніж через два роки після вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 1.03.2012 року з ОСОБА_2 був переукладений контракт за яким виникли трудові відносини між ним та Органом Управління майном, але після його укладення ОСОБА_2 знову у 15-денний строк не повідомив свого безпосереднього керівника про конфлікт інтересів. З цього випливає, що строк вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, можна рахувати з 16.03.2012 року і строк накладення на нього адміністративного стягнення в цьому разі спливає через рік - 16.03.2013 року.

Таким чином, на момент винесення постанови місцевим судом, строки притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 172 - 7 КУпАП відповідно до вимог закону, сплинули.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Миргородської міжрайонної прокуратури Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 червня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законною сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Полтавської області С.П.Мілаш