Справа № 758/3472/13-ц

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильченка О. В. ,

при секретарі - Кушніренко Ю. М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи служби у справах дітей Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про надання дозволу без згоди батька на тимчасове багаторазове вивезення дитини за межі України,

В С Т А Н О В И В :

Згідно останнього уточнення позовних вимог ОСОБА_1 пред'явила у суді позов до ОСОБА_2 в якому просила суд надати позивачеві дозвіл без згоди батька на тимчасове багаторазове вивезення малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України з наступним графіком: з 01.08.2013 р. по 31.08.2013 р. до Італії; з 18.10.2013 р. по 01.11.2013 р. до Об'єднаних Арабських Еміратів; з 10.03.2014 р. по 01.04.2014 р. до Нідерландів; з 01. 07.2014 р. по 31.07.2014 р. до Чорногорії; з 17.10.2014 р. по 01.11.2014 р. до Об'єднаних Арабських Еміратів; з 18.03.2015 р. по 01.04.2015 р. до Чехії; з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р. до Греції; з 28.12.2015 р. по 17.01.2016 р. до Австрії; з 18.03.2016 р. по 01.04.2016 р. до Об'єднаних Арабських Еміратів; з 01.07.2016 р. по 31.07.2016 р. до Мальти; з 15.10.2016 р. по 01.11.2016 р. до Сполучених Штатів Америки; з 01.07.2017 р. по 31.07.2017 р. до Франції; з 18.10.2017 р. по 01.11.2017 р. до Об'єднаних Арабських Еміратів; з 25.12.2017 р. по 16.01.2018 р. до Швейцарії; з 17.03.2018 р. по 01.04.2018 р. до Німеччини; з 01.07.2018 р. по 31.07.2018 р. до Португалії; з 18.10.2018 р. по 01.11.2018 р. до Об'єднаних Арабських Еміратів; з 01.07.2019 р. по 31.07.2019 р. до Іспанії; з 18.10.2019 р. по 01.11.2019 р. до Об'єднаних Арабських Еміратів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 20.09.02 до 19.04.07 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу позивач та відповідач мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом із матір'ю. ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за межі України з метою оздоровлення. Відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу у зв'язку з чим позивач була змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

У якості правової підстави позову ОСОБА_1 зазначила ст. 313 ЦК України, якою визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з викладених підстав, просила позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували посилаючись на те, що ОСОБА_1 для вирішення питання про надання дозволу на виїзд дитини за межі України не було надано ОСОБА_2 інформацію про туроператора, готелі у яких буде перебувати дитина, проїзні квитки, режим харчування, безпеку країни. Крім того, представники відповідача вважали, що існує реальна можливість неповернення дитини в Україну.

Представник служби у справах дітей Печерської районної у м. Києві державної адміністрації звернувся до суду з листом у якому просив проводити розгляд спарви за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 20.09.02 до 19.04.07 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується наявними у матеріалах справи свідоцтвами про одруження та розірвання шлюбу (а.с. 10, 11).

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

У період з червня 2011 року до листопада 2012 року ОСОБА_2 добровільно надавав дозволи на виїзд сина ОСОБА_3 за кордон у такі крани як Хорватія, Об'єднані Арабські Емірати, Болгарія, Туреччина, Польща (а.с. 54-59).

Зі змісту заяв ОСОБА_2 наданих на виїзд дитини за межі України не вбачається відомостей про те, що відповідачеві було відомо яким саме туроператором подорожуватиме дитина, про її проїзні квитки, режим харчування, безпеку країни.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 надаючи свої пояснення суду зазначила про те, що її довіритель, починаючи з листопада 2012 року в усному порядку неодноразово зверталася до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за межі України з метою оздоровлення, проте отримала відмову.

13.02.13 ОСОБА_1 змушена була звернутися до приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 з проханням скласти відповідну заяву та повідомити ОСОБА_2 належним чино про зустріч 22.02.13 о 18.00 год. у нотаріальній конторі для підписання заяви на виїзд дитини за кордон (а.с. 15).

Згідно довідки Південного поштамту від 17.05.15 № 38-03/1-К-957 ОСОБА_2 особисто отримав вказану заяву ОСОБА_1 посвідчену приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 20.02.13 (а.с. 64).

На визначений у заяві день та час зустрічі щодо вирішення питання про виїзд дитини за кордон, ОСОБА_2 до нотаріуса не з'явився, про поважність причин своєї неявки не повідомив.

Необхідність оздоровлення та відпочинку ОСОБА_3 визнається сторонами, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Разом з тим виходячи з відповідей представників ОСОБА_2 на запитання суду, суд дійшов висновку про те, що їх довіритель не ніс витрати на оздоровлення дитини, не звертався з власною пропозицією до ОСОБА_1 оздоровити сина у тому числі за межами України.

Даючи свої пояснення суду представники сторін зазначили про те, що після розірвання шлюбу їх довірителі утворили нові сім'ї.

Виходячи з пояснень сторін суд дійшов висновку про те, що фактично, об'єктивною причиною відмови відповідача надати дозвіл для виїзду дитини за кордон стали неприязні стосунки між колишнім подружжям. Зазначені обставини також підтверджується копією позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною поданого до Печерського районного суду м. Києва 09.07.13 вх. № 1779 та висновком Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві по заяві ОСОБА_2 від 13.06.13 (а.с. 60, 65).

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України».

Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Водночас фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Виходячи з наведеної норми для безперешкодного виїзду малолітнього ОСОБА_3 за кордон разом із матір'ю на оздоровлення необхідний дозвіл батька.

Батько без жодних об'єктивних причин, дозвіл на виїзд дитини за кордон в добровільному порядку не надає, чим фактично позбавляє сина права на оздоровлення та відпочинок.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31.03.1995 № 231 (із змінами).

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

На виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31.03.1995 № 231 (із змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям - громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.

Статтею 18 Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:

1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон;

2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:

- коли другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджує запис про батька у свідоцтві про народження дитини, і він відсутній у пункті пропуску;

- коли у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким прямує громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі є відповідний запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік в дипломатичному представництві України за кордоном;

3) у разі пред'явлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій:

свідоцтва про смерть другого з батьків;

рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;

рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;

рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;

рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;

довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Сімейне законодавство виходить із принципу повної рівноправності обох батьків - батька і матері - у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей. Зокрема, стаття 155 СК України визначає, що здійснення батьками своїх прав по виконанню обов'язків мають ґрунтуватися на повній повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов'язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, які повинні бути непорушними незалежно від стосунків батьків між собою.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

З огляду на те, що виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків передбачений чинним законодавством України та не суперечитиме інтересам ОСОБА_3, що було встановлено у судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Представники відповідача в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надали суду жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Вимоги відповідача щодо надання йому інформації про туроператора, готелі у яких буде перебувати дитина, проїзні квитки, режим харчування, безпеку країни не приймається судом до уваги оскільки не передбачені діючим законодавством та домовленістю сторін.

Посилання на те, що існує реальна можливість неповернення дитини в Україну не береться судом до уваги через відсутність доказів які б це обґрунтовували.

На підставі викладеного, ст.155 СК України, ст. 313 ЦК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», та керуючись ст. ст.10, 60, 88, 179, 209, 212, 214, 294 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повінстю.

Надати дозвіл ОСОБА_1 без згоди батька ОСОБА_2 на тимчасове багаторазове вивезення малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України з наступним графіком:

з 01.08.2013 р. по 31.08.2013 р. до Італії;

з 18.10.2013 р. по 01.11.2013 р. до Об'єднаних Арабських Еміратів;

з 10.03.2014 р. по 01.04.2014 р. до Нідерландів;

з 01. 07.2014 р. по 31.07.2014 р. до Чорногорії;

з 17.10.2014 р. по 01.11.2014 р. до Об'єднаних Арабських Еміратів;

з 18.03.2015 р. по 01.04.2015 р. до Чехії;

з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р. до Греції;

з 28.12.2015 р. по 17.01.2016 р. до Австрії;

з 18.03.2016 р. по 01.04.2016 р. до Об'єднаних Арабських Еміратів;

з 01.07.2016 р. по 31.07.2016 р. до Мальти;

з 15.10.2016 р. по 01.11.2016 р. до Сполучених Штатів Америки;

з 01.07.2017 р. по 31.07.2017 р. до Франції;

з 18.10.2017 р. по 01.11.2017 р. до Об'єднаних Арабських Еміратів;

з 25.12.2017 р. по 16.01.2018 р. до Швейцарії;

з 17.03.2018 р. по 01.04.2018 р. до Німеччини;

з 01.07.2018 р. по 31.07.2018 р. до Португалії;

з 18.10.2018 р. по 01.11.2018 р. до Об'єднаних Арабських Еміратів;

з 01.07.2019 р. по 31.07.2019 р. до Іспанії;

з 18.10.2019 р. по 01.11.2019 р. до Об'єднаних Арабських Еміратів.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. В. Васильченко