ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2013 року Справа № 26/904/206/2013
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Панової І.Ю.,
суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Максігруп"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.04.2013
у справі господарського суду№ 26/904/206/2013 Дніпропетровської області
за заявою Голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс"
про визнання банкрутом,
ліквідаторІлізко Г.,
за участю представників сторін: не з'явились;
встановив:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013 (суддя Камша Н.М.) відхилено кандидатуру арбітражного керуючого Данильченко В.В. на призначення ліквідатором банкрута. Визнано ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Улізко Г.І., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, у строк до 10.04.2013 долучити до матеріалів справи реєстр вимог кредиторів; у строк до 31.04.2014 подати на затвердження суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.04.2013 (колегія суддів у складі: Джихур О.В. - головуючий, Лисенко О.М., Вечірко І.О.) постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013 залишено без змін.
В касаційній скарзі Приватне підприємство (ПП) "Максігруп" просить постанову суду першої інстанції від 31.01.2013 та постанову суду апеляційної інстанції від 30.04.2013 у даній справі скасувати, провадження у справі припинити. В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 1, 6, 7, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 34, 42, 43 ГПК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанови судів першої та апеляційної інстанцій, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
Згідно з частинами 1 - 3, 5 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
За таких обставин, при поданні заяви про визнання банкрутом, в порядку передбаченому ст. 51 Закону, заявник зобов'язаний надати суду докази розміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення юридичної особи.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Згідно з ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом .
За приписами частин 7, 8 ст. 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Отже, враховуючи зазначені вище вимоги закону, необхідними передумовами для звернення зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника ліквідаційною комісією, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складення проміжного ліквідаційного балансу за наслідком проведених ліквідаційною комісією дій в ліквідаційній процедурі та затвердження його компетентним органом юридичної особи боржника. Обов'язкова перевірка проміжного ліквідаційного балансу податковими органами, відповідно до частини 5 ст. 60 Господарського кодексу України, не передбачена.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на зборах учасників ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" від 26.10.2012 (оформлених протоколом № 26.10), прийнято рішення про ліквідацію Товариства та призначення Улізко Г.І. головою ліквідаційної комісії.
В Бюлетені державної реєстрації від 30.10.2012 року №229(29) розміщено оголошення про ліквідацію ТОВ "Оствінд-Стройсервіс".
В єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 29.10.2012 внесено запис, що ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.
30.10.2012 боржник направив до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська заяву про припинення платника податків за формою № 8-ОПП.
Також була проведена інвентаризація майна, дебіторської та кредиторської заборгованості боржника, за результатами якої встановлено, що розмір кредиторських вимог ФОП Терещенко В.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" становить 180 000,00 грн., які складаються із заборгованості за договором № 196.3 від 01.11.2011.
Як слідує з акту інвентаризації та ліквідаційного балансу, затвердженого учасниками ТОВ 02.01.2013, у нього відсутні будь -які активи, за рахунок яких можливе погашення боргу.
Викладене свідчить про дотримання боржником вимог чинного законодавства щодо здійснення процедури добровільної ліквідації юридичної особи, у т.ч. належне формування пасиву в межах цієї процедури, у зв'язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом за правилами ст. 51 Закону про банкрутство є законними та обґрунтованими.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом за спеціальною процедурою, передбаченою ст. 51 Закону, а доводи скаржника фактично зводяться до вимог щодо додаткового дослідження та переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (ст.ст. 1115, 1117 ГПК України).
За таких обставин доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Максігруп" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.04.2013 у справі № 26/904/206/2013 залишити без змін.
Головуючий Панова І.Ю.
Судді Погребняк В.Я.
Хандурін М.І.