ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2013 року Справа № 5002-19/2055-2010(2-19/2055-2010)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Панової І.Ю.,
суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2013
у справі господарського суду№ 5002-19/2055-2010 Автономної Республіки Крим
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Південне сяйво"
про визнання банкрутом,
кредитори:1.Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, 2.Філія "Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк", 3.Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим, 4.Фізична особа-підприємець Непорожній В.В., 5.Приватна фірма "Родос", 6.Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Керч, 7.Управління Пенсійного фонду України в місті Керч, 8.Керченський міський центр зайнятості, 9.Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Полімер Груп", 10.Фізична особа-підприємець Дубровська О.В., 11.Представник Компанії "Tazcon Management LLC" Йожеф Тодор, 12.Приватне підприємство "Фонекс", 13.Приватне підприємство "КАС",
розпорядник майнаарбітражний керуючий Луговський Є.В.,
за участю представників сторін:
ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України - Лоленко О.А. (дов. від 20.12.2012),
ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - Тукман Ю.В. (дов. від 28.08.2012),
встановив:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2012 (суддя Мокрушин В.І.) задоволено заяву комітету кредиторів - ТОВ "Південне сяйво" про скасування арештів та інших обмежень стосовно рухомого майна. Клопотання ліквідатора банкрута ТОВ "Південне сяйво" - арбітражного керуючого Куракова В.А. про скасування арештів та інших обмежень щодо розпорядження майном боржника з урахуванням доповнення до клопотання задоволено. Скасовані в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, в Державному реєстрі іпотек, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна записи щодо об'єктів обтяження (перелік у п. 3 ухвали). Зобов'язано Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна певні записи щодо заборон відчуження нерухомого майна та обтяжень рухомого майна банкрута.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 (колегія суддів у складі: Градова О.Г. - головуючий, Євдокімов І.В., Сікорська Н.І.) ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2012 залишено без змін.
В касаційній скарзі Державне підприємство (ДП) "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 20.11.2012 та постанову суду апеляційної інстанції від 21.03.2013 в частині зобов'язання ДП вилучити з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна певні записи щодо заборон відчуження нерухомого майна та обтяжень рухомого майна банкрута та прийняти нове рішення, яким зобов'язати обтяжувачів майна здійснити всі необхідні заходи для зняття арештів з майна. В обґрунтування посилається на порушення судами норм чинного законодавства, а саме: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не дослідження доказів ДП та ненадання їм належної правової оцінки.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Південне сяйво" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Куракова К.А. (а.с. 122-125 т. 1).
17.09.2012 комітетом кредиторів прийнято рішення (оформлене протоколом № 10) про необхідність звернення до суду з клопотанням про скасування арештів та інших обмежень щодо розпорядження майном боржника (а.с. 4 т. 24), на підставі якого на адресу суду було направлено заяву про скасування арештів та інших обмежень стосовно рухомого иа нерухомого майна банкрута, наведеного у заяві.
Також до суду з клопотанням (з урахуванням доповнення) про скасування арештів та інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута, скасування записів у державних реєстрах стосовно арешту та інших обмежень щодо розпорядженням майном боржника звернувся ліквідатор ТОВ "Південне сяйво" арбітражний керуючий Кураков К.А.
Дані заява та клопотання мотивована тим, що перебування майна, яке входить до ліквідаційної маси банкрута, в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна унеможливлює реалізацію майна банкрута для погашення заборгованості перед кредиторами, а тому на підставі п.п.6 п.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" ліквідатор просив скасувати вищезазначені записи.
Згідно з частиною 1 ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню.
Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута. Тому майно банкрута повинно бути вільним від будь-яких обтяжень.
Відповідно до вимог ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.
Ст. 26 Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси; майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Безумовному звільненню від обтяження у зв'язку з визнанням боржника банкрутом не підлягає лише майно, яке перебуває у податковій заставі та під адміністративним арештом, оскільки п.п. 93.1, 94.19 Податкового кодексу України передбачено обов'язкове ухвалення судом в межах провадження у справі про банкрутство судового рішення про звільнення з податкової застави та припинення адміністративного арешту майна платника податків.
У іншому випадку, якщо посадова особа ухиляється від виконання постанови суду про визнання боржника банкрутом, зацікавлена особа (зокрема, ліквідатор) вправі звернутися до суду з відповідною заявою (клопотанням, скаргою). Розгляд такої заяви судом відбувається виключно в межах справи про банкрутство.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі рішення суду або відповідної заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.
У даному випадку судами попередніх інстанцій встановлено, що після визнання боржника банкрутом та як наслідок у зв'язку з необхідністю скасування арештів накладених на майно боржника ліквідатором були вжиті заходи щодо скасування арештів та інших обтяжень. Так, ліквідатор звернувся до Кримської філії ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України з клопотанням про вилучення із відповідних державних реєстрів записів стосовно арештів та інших обмежень щодо розпорядження майном боржника та отримав відмову у здійсненні таких дій, що і стало підставою для звернення ліквідатора до господарського суду з відповідним клопотанням.
За таких обставин судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, законно та обґрунтовано задоволено заяву ліквідатора банкрута і звільнено майно боржника від обтяжень, накладених на загальних підставах.
Доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що вилучення записів щодо обтяження майна на підставі рішення суду не входить до його компетенції, є безпідставними та спростовуються положеннями ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5, які були чинними на дату винесення ухвали суду першої інстанції.
Також відхиляються посилання скаржника як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, на зміну з 01.01.2013 законодавства, в силу яких він не є реєстратором та адміністратором Державного реєстру іпотек та Єдиного державного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, оскільки ухвала суду першої інстанції прийнята 20.11.2012, тобто до змін в законодавстві.
Враховуючи вищевикладене, постанова апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції прийняті судами у відповідності до вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 у справі № 5002-19/2055-2010 залишити без змін.
Головуючий Панова І.Ю.
Судді Погребняк В.Я.
Хандурін М.І.