ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2013 року Справа № 39/904/138/2013
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Ходаківської І.П.,
Яценко О.В.,
розглянула
касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради (далі - Міськрада)
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду
від20.05.13
у справі№ 39/904/138/2012
господарського судуДніпропетровської області
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області (далі - Фонд)
доМіськради
провизнання незаконним рішення про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:Жаворонок Д.С. (за дов. № 66 від 26.06.13);
- відповідача:не з'явились.
Ухвалою від 02.07.13 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Першикова Є.В., суддів - Ходаківської І.П., Яценко О.В. касаційна скарга Міськради № 7/11-864 від 05.06.13 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 11.07.13.
Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 11.07.13 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 11.07.13 представники Міськради не з'явився.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 11.07.13 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участю представника Фонду .
Про вказані обставини представника Фонду повідомлено на початку судового засідання 11.07.13. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.07.13 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 18.03.13 господарського суду Дніпропетровської області (суддя - Ліпинський О.В.) позов Фонду задоволено.
Визнано незаконним рішення Міськради від 25.10.12 № 28/20 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку за адресою: вул. Горького, 8 а".
Стягнуто з Міськради на користь Фонду 1 073,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постановою від 20.05.13 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого - Антонік С.Г., суддів - Чоха Л.В., Чимбар Л.О.) апеляційну скаргу Міськради залишено без задоволення.
Рішення від 18.03.13 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.
Рішення та постанова попередніх судових інстанцій мотивовані тим, що оскаржуване рішення Міськради є незаконним, та призводить до порушення права власності держави в особі органу, який уповноважений здійснювати функції з управління державним майном.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Міськрада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 18.03.13 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 20.05.13 Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову Фонду щодо визнання незаконним рішення від 25.01.12 № 28/20 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку за адресою: вул. Горького, 8а".
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено всі обставини справи та неправильно застосовані норми чинного законодавства, зокрема: абз. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, абз. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представника Фонду, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, Фондом у відповідності до Наказу від 17.01.97 № 12/04-РП прийнято рішення про приватизацію державного майна орендного підприємства "Дніпропетровський комбінат хлібопродуктів Дніпропетровської області" та наказом від 30.10.98 № 12/378-170 "Про створення ВАТ "Дніпромлин" вирішено питання про перетворення орендного підприємства "Дніпропетровський комбінат хлібопродуктів" у ВАТ "Дніпромлин".
В процесі приватизації орендного підприємства Дніпропетровський комбінат хлібопродуктів зі статутного фонду було вилучено державний житловий фонд балансовою вартістю 719 151,00 грн. та залишковою вартістю 523 794,00 грн., в тому числі будинок розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 8-а (інвентарний номер 104), балансовою вартістю 63 676,00 грн. та залишковою вартістю 45 364,00 грн.
Попередні судові інстанції встановили, що будинок, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 8а, не увійшов до статутного фонду створеного Товариства, тобто залишився у державній власності та на балансі ВАТ "Дніпромлин".
Рішенням від 21.03.06 господарського суду Дніпропетровської області у справі № 19/23 за позовом ПП "Інгрейн" до ВАТ "Дніпромлин" про визнання права власності за ПП "Інгрейн", яке постановою від 13.02.08 Вищого господарського суду України було скасовано, а справу направлено на новий розгляд, було визнано право власності на об'єкти нерухомого майна, в тому числі, на будинок розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 8-а.
При новому розгляді вказаної справи рішенням від 13.10.08 господарського суду Дніпропетровської області у справі № 18/134-08(36/109(19/23) у задоволенні позовних вимог ПП "Інгрейн" до ВАТ "Дніпромлин" відмовлено.
Судом апеляційної інстанції ухвалою від 10.03.09 провадження по апеляційній скарзі ПП "Інгрейн" у справі № 18/134-08(36/109(19/23) було припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (у зв'язку з проведенням державної реєстрації припинення ВАТ "Дніпромлин" та виключенням останнього з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).
Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанції врахували, що рішенням від 15.03.11 Кіровського районного суду м. Дніпропетровська скасовано рішення від 30.03.07 Третейського суду, створеного для вирішення конкретного спору у складі судді Аркіної Л.О., яким за ТОВ "Лепар" було визнано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ. вул. Горького, 8а.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням від 25.01.13 № 28/20 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 8а" Міськрадою надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 8а, який перебував у власності ТОВ "Лепар", з передачею на баланс комунального виробничого ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського району.
Попередні судові інстанції встановили, що у вказаному рішенні зазначено, що даний гуртожиток внесений до статутного фонду ТОВ "Лепар" і є об'єктом його приватної власності.
Матеріалами справи підтверджено, що на загальних зборах ТОВ "Лепар" було прийнято рішення про передачу гуртожитку по вул. Горького, 8а до комунальної власності територіальної громади.
Задовольняючи позов Фонду про скасування рішення Міськради від 25.01.13 № 28/20 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 8-а " та визнаючи його незаконним, було враховано, що на момент винесення відповідного рішення гуртожиток фактично перебував у державній власності, а тому прийняття зазначеного об'єкта до комунальної власності, мало відбуватися лише за рішенням Фонду, але з приводу зазначеного об'єкта Фонд рішення не приймав.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Разом з тим, береться до уваги, що матеріалами справи підтверджено, що нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 8-а, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Дніпромлин" під час приватизації державного майна, належить до державної власності.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на час звернення до Міськради ТОВ "Лепар" не було власником нерухомого майна, оскільки рішення третейського суду, яким було визнано право власності на таке майно за ТОВ "Лепар", було скасовано рішенням від 21.03.06 Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, а тому ТОВ "Лепар" не мало права передавати до комунальної власності спірний гуртожиток, який заходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 8а.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", управління об'єктами державної власності, в тому числі державним майном, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до його статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій є Фонд державного майна України до повноважень, якого віднесено забезпечення захисту майнових прав держави на території України відповідно до законодавства.
У відповідності до ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", передача житлового фонду та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) із державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном.
Судами встановлено, що Фондом не приймалося рішення щодо передачі до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська об'єктів державного житлового фонду, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Дніпромлин", зокрема гуртожитку, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 8а.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до яких оскаржуване рішення Міськради, яке прийняте за відсутністю рішення суб'єкта управління об'єктами державної власності, є таким, що не відповідає вимогам законодавства, зокрема Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Міськрадою в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питань, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА :
Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради № 7/11-864 від 05.06.13 залишити без задоволення.
Постанову від 20.05.13 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 39/904/138/2013 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді: І.Ходаківська
О. Яценко