ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" липня 2013 р. м. Київ К/9991/79191/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Розваляєвої Т.С.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 24 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за 2006-2008 роки.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 24 червня 2010 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, позивач має статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік з урахуванням положення ст. 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч, 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"("Справа про соціальні гарантії громадян"), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України
Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Конституційний Суд України у своїх рішеннях дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України
Таким чином, після прийняття рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених Законом.
За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що відповідач повинен був нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року та 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Відповідно до вимог частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених Законом.
За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що відповідач повинен був нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 по 31 грудня 2008 року.
Проте, згідно зі статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивач звернувся до суду 14 січня 2009 року, отже, враховуючи приписи частини 2 статті 152 Конституції України та статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, перерахунок підвищення до пенсії позивачу у межах позовних вимог, необхідно здійснювати починаючи з 22 травня 2008 року. В решті позовних вимог слід відмовити, оскільки судом першої інстанції не поновлено строк звернення з позовом до суду, а відповідач наполягав на застосуванні положень ст. ст. 99, 100 КАС України.
На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, обставини у справі судами попередніх інстанцій встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у частині періоду задоволених вимог у зв'язку з пропущення строку звернення до суду, суд касаційної інстанції вважає за необхідне на підставі статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України змінити судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у частині уточнення періоду, за який необхідно здійснити перерахунок, а саме до 22 травня 2008 року.
Керуючись ст. ст. 222, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області задовольнити частково.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 24 червня 2010 року змінити, скасувавши їх в частині задоволення позовних вимог за період до 22 травня 2008 року.
Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.