УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 108/1182/13-к Суддя у І-й інстанції: Чулуп О.С.
Провадження №11-сс/191/35/13 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
04 червня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
Головуючого-судді Іщенка В.І.,
суддів: Зінькова В.І., Копиляна В.А.,
При секретареві Хоружій О.А.,
за участю: прокурора Волімбовської Т.П.,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії АР Крим апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 – ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду АР Крим від 24 травня 2013 року у справі за клопотанням прокурора Кіровської районної прокуратури АР Крим про застосування тимчасового арешту до вирішення питання екстрадиції на територію ОСОБА_4 Узбекистан у порядку ст. 60 «Конвенції про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах» (1993 р. м. Мінськ, ратифікована ЗУ від 10.11.1994 р. № 240/94 – ВР) відносно:
ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4
Узбекистан, документованого паспортом громадянина ОСОБА_4
Узбекистан серії CS № 1639762, виданий 07.02.2008 року ОВС Ангорського
району Сурхандар’їнської області Республіки Узбекистан, який мешкає
за адресою: Республіка Узбекистан, Сурхандар’їнська область, м. Термез,
5-й мікрорайон, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого,
не працюючого, раніше не судимого,
обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених п. «а» ч. 3 ст. 165, п «а» ч. 3 ст. 168, п. «а» ч. 3 ст. 167 КК ОСОБА_4 Узбекистан, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду АР Крим від 24 травня 2013 року відносно ОСОБА_3 застосовано тимчасовий арешт строком 40 (сорок) діб. Строк арешту розраховано з моменту затримання – 22.05.2013 року. Строк тимчасового арешту закінчується – 30.06.2013 року.
Не погодившись з даною ухвалою слідчого судді захисник обвинуваченого ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, у задоволенні клопотання слідчого про застосування тимчасового арешту відмовити, застосувати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Мотивує свої вимоги тим, що ухвала винесена з суттєвим порушенням кримінального процесуального закону та неповнотою судового розгляду, оскільки тимчасовий арешт застосовується відносно затриманих осіб, які вчинили злочин за межами України як запобіжний захід та розглядаючи клопотання прокурора, суд першої інстанції не вияснив питання, щодо стану здоров’я ОСОБА_3 та не надав йому захисника відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 581 КПК України, не вирішив питання, щодо залучення перекладача, оскільки підозрюваний не володіє достатньо російською мовою та взагалі не володіє українською мовою, чим порушив право підозрюваного на захист.
Заслухавши суддю - доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що громадянин ОСОБА_4 Узбекистан ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується компетентними органами ОСОБА_4 Узбекистан у скоєнні злочинів, передбачених п. «а» ч. 3 ст. 165, п «а» ч. 3 ст. 168, п. «а» ч. 3 ст. 167 КК ОСОБА_4 Узбекистан. ОСОБА_3 тривалий час перебуває у розшуку. Ухвалою Термезського міського суду Сурхандар’їнської області від 14.11.2011 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Відповідно до вимог ст. 583 КПК України, якою керувався суд першої інстанції, до затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт на 40 діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу. Частина 6 цієї статті передбачає, що при розгляді клопотання слідчий суддя встановлює особу затриманого, пропонує йому зробити заяву, перевіряє наявність документів передбачених КПК України, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить ухвалу про
- застосування тимчасового арешту;
- відмову у застосуванні тимчасового арешту, якщо для його обрання немає підстав.
Колегія суддів не може погодитися з твердженням апелянта про застосування тимчасового арешту, як загального запобіжного заходу, оскільки тимчасовий арешт не передбачений переліком запобіжних заходів зазначених у ст. 176 КПК України та по суті є виконанням умов відповідного міжнародного договору України для забезпечення видачі особи, яка вчинила злочин за межами України.
Задовольняючи подання, суд в ухвалі зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів за межами України і тривалий час перебуває у розшуку. Також ухвалою Термезського міського суду Сурхандар’їнської області відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Проте, за вимогами статей 61, 62 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, ратифікованої як Україною, так і ОСОБА_4 Узбекистан особа, яка потребує видачі, може бути взята під варту і до отримання вимоги про видачу, або навіть і без такого, за клопотанням сторони, що запитує, якщо є передбачені законодавством підстави підозрювати, що вона вчинила на території іншої Договірної Сторони злочин, за який підлягає видачі. В разі взяття під варту за клопотанням Сторони, що запитує, особа, взята під варту, згідно п. 1 ст. 61 повинна бути звільнена, якщо вимога про її видачу не поступить на протязі одного місяця з дня взяття під варту, а в разі взяття під варту без такого клопотання вона згідно п. 2 ст. 61 повинна бути звільнена, якщо вимога про її видачу не поступить на протязі строку, передбаченого для затримання законодавством Сторони, що запитується.
Таким чином, Конвенція передбачає взяття під варту особи, яка розшукується іншою державою, на строк, який не може перевищувати одного місяця.
Застосувавши відносно ОСОБА_3 тимчасовий арешт строком на 40 діб, суд першої інстанції не врахував даних вимог Конвенції і не звернув уваги на наявність протиріч між «Конвенцією про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах» та діючим КПК України, в частині визначення строку затримання особи, яка розшукується іншою державою.
У відповідності до ч.4 ст. 9 КПК України – у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовується положення відповідного міжнародного договору України.
Згідно до ст. 404 ч.2 КПК України – суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Відповідно до ч.3 ст. 407 КПК України – за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Виходячи із зазначених вище норм закону, колегія суддів, вважає за необхідне вийти за межі апеляційної скарги, оскільки апелянтом не ставиться питання про зменшення строку тимчасового арешту і скасувати ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду АР Крим від 24 травня 2013 року, та постановити нову ухвалу, якою термін тимчасового арешту ОСОБА_3 встановити строком - один місяць, тобто з 22 травня 2013р. - по 22 червня 2013 року.
Керуючись ст. ст. 9, 404, 407, 418, 419, 422, 424, 583 КПК України,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 – ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Кіровського району АР Крим від 24 травня 2013 року – залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду АР Крим від 24 травня 2013 року скасувати і постановити нову ухвалу.
Застосувати до ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1 – тимчасовий арешт строком на один місяць з 22 травня 2013 р. до 22 червня 2013 року.
Строк тимчасового арешту рахувати з моменту затримання ОСОБА_3 – з 22 травня 2013 року з 10 годин 30 хвилин.
Строк тимчасового арешту закінчується – 22 червня 2013 року.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
В.І. ОСОБА_5ОСОБА_6 Копилян
__________ ___________ ____________