Справа №1-141/08

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2008 року                        Вінницький районний суд  Вінницької області

в складі:

головуючого судді                                                    Спринчука В.В.,

при секретарі                                                          Шуляк Т.А.,

за участю прокурора                                              Сухореброго С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого: 01.08.1996 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст. 81 КК України (в ред. 1961 року) на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, яке являється його особистою власністю, на підставі ст. 46-1 КК України (в ред. 1961 року) відстрочено покарання, строком на 2 роки; 23.12.1998 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 81 КК України (в ред. 1961 року) призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке являється його індивідуальною власністю; 23.05.2002 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 8 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально - виконавчій установі,

в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 345 КК України,-

в с т а н о в и в:

29 грудня 2007 року о 10 год. 30 хв. до чергової частини Вороновицького СВМ надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_2 про те, що в неї вдома /АДРЕСА_1/, її син, ОСОБА_1 вчиняє сварку.

По прибуттю на місце події, співробітники Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області запропонували ОСОБА_1, який перебував в стані алкогольного сп`яніння, припинити протиправні дії, проїхати до Вороновицького ВМ для складання на нього протоколу, про вчинення адміністративного правопорушення, однак останній  усвідомлюючи, що перед ним працівники правоохоронного органу, здійснив активний опір співробітникам Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області, тобто фізичну силу, протидію працівникам міліції, під час виконання покладених на них обов`язків по охороні правопорядку, зокрема, погрожував фізичною розправою, позбавленням життя співробітників міліції, виривався, виражався нецензурною лайкою, чинив фізичний опір, намагався втекти, проте був затриманий.

   Не бажаючи підкорятися законним вимогам працівників міліції, ОСОБА_1 умисно, штовхнув о\у Вінницького РВ ОСОБА_3 в груди, внаслідок чого останній вдарився головою об одвірки, завдавши собі фізичного болю. Після цього, о\у ОСОБА_3 з міліціонером водієм ОСОБА_4, намагалися застосувати прийом захват ривком, але це їм не вдалося, оскільки ОСОБА_1 вирвався та умисно наніс удар ОСОБА_3 в область голови, спричинивши останньому фізичний біль, після чого не припиняючи свої насильницькі дії, почав висловлюватися погрозою застосування до працівників міліції фізичного насильства та вбивством. З метою виконання даної погрози, ОСОБА_1 взяв в праву руку молоток та почав замахуватися до співробітників міліції, внаслідок чого погрожував  життю та здоров'ю співробітників міліції.

            В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину в скоєнні інкримінованих йому злочинах визнав повністю, щиро каявся, просив суд суворо його не карати.

Враховуючи клопотання учасників судового розгляду про недоцільність  дослідження інших доказів, в зв'язку з відсутністю спору по фактичним обставинам справи, суд визнав недоцільним їх дослідження, обмежившись оглядом письмових доказів, які містять відомості характеризуючі особу підсудного.

 Підсудному та іншим учасникам судового розгляду роз'яснено, що фактичні обставини, які визнані і не досліджувались в суді не можуть оспорюватись в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_1 кваліфікуються: - за ч.2 ст.342 КК України, як вчинення опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків; - за ч.1 ст.345 КК України, як погроза вбивством, насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків; - за ч.2 ст.345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків.

Обираючи підсудному покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості (ст. 372 КПК України).

При цьому суд враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів відповідно до ст. 12 КК України /невеликої та середньої тяжкості злочини/, особу винного /молодий вік, раніше судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, наявність сім'ї/.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання підсудного суд визнає щире каяття та активне сприяння у встановленні істини по справі.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання підсудного, суд визнає рецидив злочинів.

Беручи до уваги наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин, характеризуючі особу підсудного, навіть попри номінальну тяжкість скоєного стосовно ст. 12 КК  України, наявності обтяжуючої покарання обставини, суд вважає, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, призначивши покарання у виді обмеження волі, керуючись правилами ст. 70 КК України, зі звільненням від нього на підставі ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку він не вчинить нового злочину.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочинів, передбачених  ч.2 ст. 342 , ч. 1 ст. 345, ч.2 ст.345 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 342 КК України -  у вигляді обмеження волі строком на 3 роки;

- за ч.1 ст. 345 КК України - у вигляді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців;

- за ч.2 ст. 345 КК України - у вигляді обмеження волі строком на 2 роки.

Згідно ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточну міру покарання ОСОБА_1 визначити у вигляді обмеження волі строком на 3 роки.

У відповідності до ст. 75 КК України від призначеного покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки ОСОБА_1 звільнити, якщо протягом одного року /іспитового терміну/ він не вчинить нового злочину.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого обов'язок повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити у вигляді «підписки про невиїзд».

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя :