АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
провадження № 22-ц/796/9702/2013 Головуючий у 1 інстанції: Притула Н.Г.
Доповідач: Поліщук Н.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 липня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - судді Поліщук Н.В.
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
при секретарі Бабіч К.А.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правової допомоги, на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 30 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним пункту договору,-
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом про визнання недійсним пункту 10.3 ст.10 Розділу №2 «Загальні умови кредитування» Кредитного договору №800003560 від 04 квітня 2008 року, укладеного між ним та ПАТ «Альфа-Банк», посилаючись на те, що керівництво Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз», при якій діє Третейський суд, тісно пов»язане з керівництвом ПАТ «Альфа-Банк». Так, за відомостями позивача, одним із засновників Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз» є ОСОБА_3, який одночасно очолює посаду директора з правових питань ПАТ «Альфа-Банк». Також зазначає, що на момент укладення кредитного договору адреси відповідача та третейського суду співпадали. Позивач вважає, що зазначені ним відомості, приховані при укладенні договору, свідчать про зацікавленість Третейського суду у вирішенні можливого спору на користь банку, а відтак даний пункт договору порушує вимоги ст.18 Закону України «Про третейські суди».
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 30 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правової допомоги, подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції за його клопотанням не витребувано від відповідача копії довіреності на особу, яка підписувала від імені банку договір, з метою установлення чи була така особа наділена правом на укладення третейської угоди. Також зазначає, що при укладенні договору позивача не ознайомлено зі змістом вказаної довіреності. Уважає, що судом не враховано вимогу ст.18 Закону України «Про третейські суди».
В судовому представник позивача апеляційну скаргу підтримала.
Представник відповідача до суду не з»явився, подав письмові пояснення, у яких заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, а справу розглянути без його участі.
Колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності нез»явившихся осіб на підставі ст.305 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що підписанням договору позивач висловив свою згоду на такий спосіб вирішення спорів і підстав для визнання такого пункту договору, що містить третейське застереження, недійсним із зазначених позивачем підстав не установлено.
Такі висновки є вірними, ґрунтуються на вимогах закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.
Судом установлено та убачається із матеріалів справи, що 04 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством (тоді Закрите акціонерне товариство) «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №800003560 .
Відповідно до п.10.3 вказаного договору сторони домовились, що судовий захист прав і законних інтересів, які мають сторони у зв»язку з договором, у тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні дії договору, включаючи спори, про відшкодування завданих порушенням договору збитків і недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Підписанням договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв»язку з договором. Сторони домовилися, що якщо одна із сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їхнього спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання та виклику сторін.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про третейські суди» третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин
Третейський суддя - це фізична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана відповідно до цього Закону для вирішення спорів у третейському суді.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Установлено, що при укладенні кредитного договору сторонами погоджені всі його умови, згоду з якими позивач засвідчив власноручним підписом.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що третейське застереження, викладене у п.10.3 кредитного договору, позбавляє позивача права на справедливий суд відхиляються колегією суддів, оскільки договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду в даному випадку не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а одним із способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів.
Посилання апеляційної скарги на порушення вимог ст.18 Закону України «Про третейські суди» є помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.18 цього Закону України «Про третейські суди» третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.
Ст. 19 цього Закону визначені підстави для відводу чи самовідводу третейського судді, зокрема, третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу, якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи.
Тобто, законодавством передбачені умови, які забезпечують справедливий та неупереджений розгляд справи третейським судом.
Умови п.10.3 Кредитного договору вимогам ст.18 Закону України «Про третейські суди» не суперечать, оскільки такі є домовленістю про спосіб реалізації права на захист своїх прав і інтересів, а посилання апеляційної скарги на зацікавленість Третейського суду у вирішенні можливого спору на користь банку ґрунтується виключно на припущеннях.
Посилання на ту обставину, що банк та Третейський суд певний час знаходились за однією адресою, а також на те, що один із засновків Третейського суду займає в банку посаду директора з правових питань, відхиляються колегією судів, оскільки не є підставами для визнання пункту договору недійсним.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не витребувано копії довіреності, якою уповноважена особа на підписання третейського застереження разом з кредитним договором, а також те, що позивача при укладенні договору не ознайомлено із змістом цієї довіреності та повноваженнями представника, на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, оскільки позовні вимоги заявлено з інших підстав.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Посилання апеляційної скарги на те, що було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з урахуванням доказів та заперечень, які надавалися сторонами у ході розгляду справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правової допомоги, відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 30 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - суддя Н.В.Поліщук
Судді А.М.Стрижеус
О.І. Шкоріна