Справа № 11-490/2008р. Головуючий у 1-й інстанції - Конєва Л.К.
Категорія: ст. 190 ч. 4 КК України Доповідач - Крамаренко В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року вересня “11 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого: Лугового М.Г.
суддів: Крамаренка В.І.,
Олійника В.Б.
з участю прокурора: Кононової Л.Ф.
та адвокатів: ОСОБА_1 і ОСОБА_2
засудженого: ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1 на вирок Білопільського районного суду Сумської області від “26” червня 2008р.,
яким ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України, українець,
уроженець і мешканець с. Луциківка Білопільського району Сумської області, раніше не засуджувався,
засуджений за ст. ст. 27 ч. 4, 364 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарчих обов'язків строком на 2 роки; - за ст. ст. 27 ч. 4, 366 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарчих обов'язків строком на 1 рік;
- за ст. 358 ч. 2 КК України до 3 років обмеження волі;
- за ст. 358 ч. 3 КК України до 2 років обмеження волі;
- за ст. 190 ч. 4 КК України до 5 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 69 КК України без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарчих обов'язків строком на 2 роки, без конфіскації майна з застосуванням ст. 69 КК України.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянка України, українка, уроженка с. Марківка, Білопільського району, мешканка с. Луциківка, Білопільського району Сумської області, раніше не засуджувалася,
- засуджена за ст. 364 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 69 КК України без позбавлення права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків;
- за ст. 366 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 69 КК України без позбавлення права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарчих обов'язків.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, з застосуванням ст. 69 КК України без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарчих обов'язків.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнена від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 1 рік, а також її зобов'язано відповідно ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, та повідомляти ці органи про зміну місце проживання та роботи.
Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - 2435 гривень 40 коп., за проведення експертиз, тобто по 1217 гривень 70 коп. з кожного на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди - 2000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди - 10000гривень.
Доля речових доказів вирішена до вимог ст. 81 КПК України.
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 з 12 квітня 2002 року виконуючи повноваження секретаря Луциківської сільської ради Білопільського району та секретаря Виконавчого комітету цієї ради здійснювала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі функції являлась державним службовцем, тобто службовою особою і представником влади.
Крім цього, виконуючи повноваження секретаря виконавчого комітету Луциківської сільської ради, де немає нотаріуса, вона вчиняла нотаріальні дії передбачені ст. 38 Закону України “Про нотаріат”, в тому числі і посвідчення доручень.
У ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на заволодіння, шляхом шахрайства, квартирою що розташована за адресою АДРЕСА_1, яка являлась спільною сумісною власністю громадян похилого віку ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
За розробленим ОСОБА_3 планом він мав намір, скориставшись зв'язками в Луциківській сільській раді, та ввівши її посадових осіб в оману, підбуривши їх на вчинення зловживання службовим становищем і службового підроблення отримати належним чином оформлені доручення, відповідно до яких ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доручали його матері ОСОБА_7 вчиняти дії по даруванню належної їм на праві власності квартири за адресою АДРЕСА_1.
3 квітня 2003 року ОСОБА_3 маючи на руках паспорти ОСОБА_5 і ОСОБА_6 прибувши до приміщення Луциківської сільської ради, яке розташоване по вул. Вигін,1 в с. Луциківка Білопільського району, та зустрівшись з секретарем виконавчого комітету ОСОБА_4 зловживаючи її довірою ввівши її в оману щодо фактичного волевиявлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині розпорядження належного їм на праві спільної власності квартирою запропонував скласти та належним оформити і завірити доручення відповідно до яких подружжя ОСОБА_6 доручали б його матері ОСОБА_7 вчиняти дії по даруванню належної їм на праві власності квартири, пояснивши при цьому, що ці особи мають намір подарувати йому квартиру, але за станом здоров'я не можуть прибути до приміщення сільської ради, але після складання доручень і їх оформлення в подальшому поставлять в них свої підписи.
ОСОБА_4 не володіючи істинною інформацією, щодо волевиявлення подружжя ОСОБА_6, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, в інтересах ОСОБА_3 в порушення вимог ст. ст. 43-45, 49 Закону України “Про нотаріат” та Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України” склала два фіктивних доручення окремо від імені ОСОБА_5 і ОСОБА_6 датовані 3 квітня 2003 року, внісши в ці документи неправдиві відомості щодо підписання доручень (довіреностей) ОСОБА_6 та ОСОБА_5, в її ОСОБА_4 присутності та встановленні цих осіб і перевірки їх дієздатності. Поставивши свій підпис в цих дорученнях ОСОБА_4 завірила їх гербовою печаткою Луциківської сільської ради та заповнила відповідні графи журналу реєстрації нотаріальних дій, надавши цим документам ознак офіційних.
Отримавши фіктивні доручення, ОСОБА_3 особисто здійснив в них підписи від імені ОСОБА_6 і ОСОБА_5 і в цей же день 3.04.2003 року разом з своєю матір'ю ОСОБА_7, яка не була обізнаною про противоправні дії сина, прибув до нотаріуса Сумського міського нотаріального округу, з метою оформлення договору дарування квартири та з'ясування всіх процедурних питань, але дізнався від приватного нотаріуса про те, що доручення оформлені не вірно, так як в них не зазначена обдарована особа.
4 квітня 2003 року продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_3 прибув до Луциківської сільської ради і повідомив ОСОБА_4 про те, що доручення складені невірно, і остання зловживаючи владою та своїм службовим становищем, в порушення вимог ст. ст. 43-45, 49 Закону України “Про нотаріат”, “Інструкції” “Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України”, у відсутності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 склала спільне фіктивне доручення в одному примірнику від подружжя ОСОБА_6, датоване 3 квітня 2003 року. Дане доручення ОСОБА_4 підписала, завірила гербовою печаткою Луциківської сільської ради, надавши цьому документові ознак офіційного.
Отримавши фіктивне доручення ОСОБА_3 особисто зробив підписи в ньому від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і разом з своєю матір'ю 15 травня 2003 року надав разом з іншими документами приватному нотаріусу для укладення договору дарування квартири ввівши таким чином в оману і приватного нотаріуса щодо фактичного волевиявлення подружжя ОСОБА_6.
На підставі наданих документів приватний нотаріус ОСОБА_8 оформила та посвідчила договір дарування квартири від 15 травня 2003 року згідно з яким ОСОБА_7 діючи нібито від імені та в інтересах подружжя ОСОБА_6 подарувала своєму сину ОСОБА_3 квартиру за адресою АДРЕСА_1, яка належала на праві сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5, яку в подальшому ОСОБА_3 в КП “Сумське міське бюро технічної інвентаризації” зареєстрував на себе. Вартість квартири станом на квітень-травень 2003 року склала 47757гривень, що потягло за собою заподіяння подружжю ОСОБА_6 тяжких наслідків.
В поданих апеляціях:
- засуджений ОСОБА_3 зазначає, що під час розгляду справи він неодноразово заявляв клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи з дорученням її проведення експертам Харківського НДІСЕ, оскільки він підписів у дорученнях не підробляв, але суд всі його клопотання відхилив. Окрім цього судом була порушена таємниця наради суддів, так як під час знаходження судді у нарадчій кімнаті до неї заходив помічник прокурора. Тому він прохає вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
- адвокат ОСОБА_1 прохає вирок суду відносно ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд з наступних підстав.
Так, у кримінальній справі були проведені 2 почеркознавчі експертизи від 10.04.2008 року № 49 та від 6.05.2008 року № 75, які були проведені експертом ОСОБА_10. Якщо в першій експертизі від 10.04.08 року було вказано, що підпис на дорученнях було вірогідно із зазначенням на розбіжності був виконаний ОСОБА_3, то в другій експертизі від 6.05.2008 року, яка була призначена 5.05.2008 року тобто виконана за один день, категорично експертом було вказано, що підпис на дорученнях та в книзі реєстрації нотаріальних дій був виконаний ОСОБА_3.
Все це свідчить про упередженість експерта, оскільки вона перебувала у неприязних стосунках з ОСОБА_3, а також проводила експертне дослідження і по цивільній справі. Відмовляючи в клопотанні обвинуваченого та адвоката про призначення повторної почеркознавчої експертизи, прокурор під час досудового слідства порушив вимоги кримінального, процесуального закону, а суд розглядаючи справу всі ці суперечності не усунув і поклав в основу вироку висновок судово-почеркознавчої експертизи від 6.05.2008 року, та матеріали цивільної справи, що є грубим порушенням вимог закону. Тому вона прохає вирок суду скасувати як незаконний, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1 які підтримали доводи поданих ними апеляцій, представника потерпілої ОСОБА_2 яка заперечувала проти поданих апеляцій, вважаючи вирок суду законним і обгрунтованим, прокурора Кононову Л.Ф. яка не погоджуючись з доводами поданих апеляцій засудженого та захисника прохала вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені в апеляціях колегія суддів вважає, що задоволенню вони не підлягають.
Викладені у вироку висновки суду щодо доведеності вини засудженого у вчинені злочинів за вказаних обставин підтверджені зібраними у справі та перевіреними у суді доказами.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляцій засудженого та захисника ОСОБА_1, про те, що ОСОБА_3 вчиняв злочини за які його засуджено.
Так, допитана в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_4 повністю визнавши свою вину вказала, що дійсно в квітні 2003 року вона обіймала посаду секретаря виконавчого комітету сільської ради і була наділена повноваженнями по вчиненню нотаріальних дій. 3.04.2003 року до неї звернувся ОСОБА_3 і попрохав зробити доручення від імені подружжя ОСОБА_6 відповідно до яких вони доручали його матері ОСОБА_7 подарувати йому належну їм квартиру і запевнив, що за станом здоров'я вказані особи не зможуть прибути в сільську раду. Знаючи, що без цих осіб не можна складати доручення вона повірила ОСОБА_3 і склала вказані доручення, поставила печатки, підписала та заповнила журнал реєстрації. При цьому вона думала, що ОСОБА_7 віднесе доручення і подружжя ОСОБА_6 їх підпишуть. Наступного дня ОСОБА_3 прибув у сільську раду і повідомив, що доручення складені невірно оскільки в них не вказане прізвище обдарованої особи. Вона в цей же день, у відсутності ОСОБА_6, склала нове доручення від цих осіб, підписала його, завірила печаткою, попереднім числом тобто 3.04.2003 року і віддала ОСОБА_3, забравши в нього перші доручення.
Потерпіла ОСОБА_5 вказала, що ні вона, ні її чоловік ОСОБА_6 ніколи не підписували доручень, які давали право ОСОБА_7 від їх імені подарувати їх квартиру ОСОБА_3. Про існування цих доручень їй стало відомо після смерті чоловіка, та те, що ОСОБА_3 оформив на себе право власності їх квартири.
Свідок ОСОБА_9 допитана у судовому засіданні суду першої інстанції вказала, що від ОСОБА_5 їй стало відомо, що остання не підписувала доручень та не уповноважувала ОСОБА_7 вчиняти дії пов'язані з даруванням своєї квартири.
З висновку почеркознавчої експертизи № 48 від 8.04.2008 року (т. 3 а.с. 122-123) вбачається, що підписи в дорученнях від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та журналі реєстрації нотаріальних дій Луциківської сільської ради виконані не ОСОБА_6 та не ОСОБА_5, а іншою особою.
З висновку почеркознавчої експертизи № 49 від 10.04.2008 року (т. 3 .ас. 141-154) вбачається, що підписи в журналі реєстрації нотаріальних дій Луциківської сільської ради за 3.04.2003 року від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виконані ОСОБА_3 ним же виконаний підпис і в дорученні від 3.04.2003 року від імені ОСОБА_6.
З висновку додаткової почеркознавчої експертизи (а.с. 164-171) від 6.05.2008 року № 75 вбачається, що підписи в дорученнях від 3.04.2003 року, в тому числі і спільному, від імені ОСОБА_5 виконані ОСОБА_3
З висновку будівельно-технічної експертизи № 1092 (а.с.187-200 т.3) вбачається, що найбільш імовірна ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на квітень-травень 2003 року складає 47757 гривень.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку пояснення потерпілої ОСОБА_5, свідка ОСОБА_9, засудженої ОСОБА_4 так їх пояснення логічні, послідовні узгоджуються між собою, як під час досудового слідства так і в судовому засіданні, об'єктивно підтверджуються дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, в тому числі і висновками почеркознавчих експертиз, а пояснення ОСОБА_3 про непричетність до вчинення злочинів обґрунтовано визнав як обраний ним спосіб захисту з метою уникнути від відповідальності.
Колегія суддів не може погодитись з доводами захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_3 про упереджене ставлення експерта ОСОБА_10 при проведенні експертиз.
Дійсно даним експертом під час досудового слідства, на підставі постанов органа досудового слідства було проведено три почеркознавчих експертизи з різними питаннями та об'ємами наданих на дослідження документів. При цьому експерт попереджалась за ст. 384 КК України про відповідальність за дачу неправдивого висновку.
Під час досудового слідства, в судовому засіданні суду першої інстанції, в апеляції засуджений та захисник не навели та не надали ніяких доказів які б об'єктивно вказували на упереджене відношення експерта ОСОБА_10 до проведення експертиз, та те, що між експертом та ОСОБА_3 мали місце неприязні стосунки.
Вказані експертизи проведені у відповідності з вимогами закону і у суду першої інстанції під час розгляду справи не виникло ніякого сумніву в їх об'єктивності. Колегія суддів також вважає, що висновки експертиз не є упередженими і проведені на підставі наданих органами досудового слідства документів та матеріалів, і вірно покладені судом першої інстанції в основу вироку.
Не заслуговують на увагу також доводи засудженого ОСОБА_3 в апеляції в тій частині, що суддею Конєвою Л.К. була порушена таємниця наради суддів, оскільки дане його твердження було належним чином перевірено, і не знайшло свого підтвердження.
Таким чином знаходячи висновок суд про доведеність вини ОСОБА_3 правильним, колегія суддів приходить до висновку, що його дії також вірно кваліфіковані за ст. ст. 27 ч. 4, 364 ч. 2; 27 ч. 4, 366 ч. 2 і 358 ч. 2, 358 ч. 3 і 190 ч. 4 КК України.
Основне та додаткове покарання засудженому ОСОБА_3 судом призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, а тому колегія суддів вважає, що йому призначено основне та додаткове покарання необхідне і достатнє для його виправлення.
Зважаючи на це колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни постановленого по справі вироку і задоволення апеляцій засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1.
НА підставі наведеного, керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Білопільського районного суду Сумської області від 26 червня 2008 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції засудженого ОСОБА_3 і захисника ОСОБА_1 - без задоволення.
Головуючий: Луговий М.Г.
Судді: Крамаренко В.І.,
Олійник В.Б.