Справа № 1003/11710/12 Головуючий у І інстанції Примаченко В.О.

Провадження № 22-ц/780/3919/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 4 12.07.2013

У Х В А Л А

іменем України

11 липня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні частиною будинку, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що вона та її брат - відповідач ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1, який успадкували в рівних частинах по 1/2 після смерті баби ОСОБА_4 у 1994 році. Вказувала, що відповідач забрав у неї документи на будинок, зокрема свідоцтво про право на спадщину за заповітом і технічний паспорт, який вона отримала. Крім того, брат встановив нові вхідні вері в будинок, проте ключів від дверей не надає. Посилаючись на порушення її права як власника, просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належною їй частиною спірного будинку, передавши їй ключі від вхідних дверей, свідоцтво про право на спадщину за заповітом і технічний паспорт на будинок по АДРЕСА_1.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2012 року позов задоволено в повному обсязі. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 належною їй частиною будинку по АДРЕСА_1, надавши ОСОБА_3 ключі від вхідних дверей даного будинку, свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3 та технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач ОСОБА_2 встановив вхідні двері у спірному будинку по АДРЕСА_1, не надавши ключі від замка позивачці ОСОБА_3, чим порушив її права на користування і володіння будинком. Крім того, ОСОБА_2 заволодів належними позивачці документами на будинок, зокрема свідоцтвом про право на спадщину за законом та технічним паспортом на будинок, чим порушив права розпорядження частиною будинку. Дані права підлягають до захисту у спосіб, обраний позивачкою.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений праав власності.

Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власник майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна вправі вимагати усунення будь-яких порушень його права, в т.ч. порушення прав користування та розпорядження майном, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володінням.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 після смерті її баби ОСОБА_4 у 1994 році успадкувала за заповітом 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1. Позивачка оформила спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17 листопада 1994 року (а.с.3).

Також судом встановлено, що між сторонами існує тривалий конфлікт з приводу спадкового будинку. Так відповдіач ОСОБА_2 встановив у вказаному будинку металеві двері із замком, від якого ключа позивачці не надав, в результаті чого остання не має змоги реалізувати своє право на користування будинком. Крім того, відповідач у відсутність позивачки забрав належні їй документи на будинок, зокрема оригінал свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину спірного будинку, видане ноатріусом на її ім'я 17 листопада 1994 року та технічний паспорт на будинок.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

За таких обставин суд обгрунтовано захистив права позивачки як власниці у обраний нею спосіб та зобов'язав ОСОБА_2 передати ОСОБА_3 ключі від вхідних дверей будинку та належні позивачці документи на будинок.

Посилання апелянта на незаконність судового рішення з огляду на те, що суд безпідставно не прийняв зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/2 частину спірного будинку по АДРЕСА_1 необгрунтовані та суперечать вимогам ст.123 ЦПК Україн, яка передбачає можливість подачі зустрічного позову до початку розгляду справи по суті. Зі справи вбачається, що розгляд справи по суті розпочато судом 31 січня 2013 року, а зустрічний позов подано відповідачем лише 1 березня 2013 року, тобто з порушенням строків, передбачених ст.123 ЦПК України. За таких обставин суд обгрунтовано відмовив у прийнятті зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності вимог позивачки в частині відсутності у неї ключа від вхідних дверей будинку спростовуються матеріалами справи, в яких містяться в тому числі фотознімки спірного будинку із встановленими металевими дверима, закритими на ключ, та поясненнями самого представника ОСОБА_2, який пропонував в судовому засіданні позивачці зробити копії ключа.

Твердження апелянта щодо недоведеності вимог в частині зобов'язання повернути документи спростовуються матеріалами справи, до яких долучені численні матеріали про відмову в порушення кримінальних справ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області.

У вказаних відмовних матеріалах маються надані працівникам міліції письмові пояснення відповідача ОСОБА_2 (матеріали № 2937 від 15 квітня 2010 року), який пояснив, що він забрав документи сестри (два свідоцтва про право на спадщину та технічний паспорт) з метою оформлення ним свого права власності на будинок. Ці ж обставини підтвердила мати сторін ОСОБА_5, яка у поясненнях працівникам міліції 6 квітня 2010 року пояснила, що наевдені документи знаходяться у її сина ОСОБА_2, який взяв їх для оформлення свого парва власності на будинок.Наевденим запереченням суд першої інстанції дав обгрунтовану та правильну оцінку, мотивувавши в рішенні, чому не приймає до уваги таких заперечень.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ ________________