Справа № 22ц 1999-2007 року Головуючий 1 інстанції Щербина СВ.
Категорія - 26. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
УХВАЛА
іменем України.
5 листопада'2007 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Кутової Т.З. та Данилової О.О.,
із секретарем судового засідання Варміш О.С. ,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
його представника ОСОБА_2,
представника ОСОБА_3. - ОСОБА_4, у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 переглянула рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2007 року по цивільній справі за його ж позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу й визнання права власності на 1/2 частину квартири та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності за спадкуванням на 17/100 часток домоволодіння.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували , -
установила:
6 вересня 2006 року ОСОБА_1 пред'явив зазначений первісний позов.
Його обґрунтовував тим, що починаючи з 2000 року проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5.
У 2005 році вони за спільні гроші придбали у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1, оформивши набуте на ОСОБА_5.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. померла і він зажадав отримати належну йому частку з названої квартири, проте не зміг здійснити задумане через брак правоустановчих документів.
Посилаючись на виписані обставини, просив позов задовольнити.
22 січня 2007 року ОСОБА_3. пред'явила зустрічний позов, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на 17/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, які належали її доньці ОСОБА_5 на підставі договору дарування від третього серпня 2005 року.
Рішенням місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2007 року у первісному позові відмовлено за недоведеністю, а зустрічний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із таким рішенням, ОСОБА_1 його оскаржив й просив скасувати, оскільки, як на його думку, суд дав неналежну оцінку зібраним по справі доказам та неправильно застосував норми матеріального права, а саме, проігнорував показання викликаних за його клопотанням свідків та факт продажу ним квартири.
Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без
зміни, оскільки той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, місцевий суд виходив з того, що належних та допустимих доказів тому, що позивач та ОСОБА_5. проживали однією сім'єю без шлюбу і у цей період за спільні кошти придбали у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 немає, а тому у первісному позові слід відмовити.
Задовольняючи ж зустрічний позов, суд вважав, що у справі достатньо доказів тому, що 17/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 ( позивач по первісному позову іменував названий об'єкт права власності квартирою АДРЕСА_1) належали на праві приватної власності тільки ОСОБА_5.
ОСОБА_3., яка є матір'ю ОСОБА_5 і єдиною спадкоємицею належного тій майна, після смерті ОСОБА_5 прийняла спадщину, вчинивши для цього, передбачені цивільним законодавством дії.
Тому, відповідно до статей 1268 -1270 ЦК України, за ОСОБА_6 слід визнати право власності на спірне житло.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду 1 інстанції щодо них і результату вирішення справи, вважає вірними, обгрунтованими й законними.
Так, за статтями 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому, обставини справи, які за законом мають право бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування і, тим більше, грунтуватися на припущеннях.
Допустимі й належні докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є 17/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1.
їх власницею за нотаріально посвідченим договором дарування від 3 серпня 2005 року (а.с. - 60) була ОСОБА_5..
ОСОБА_1 ж стверджував, що зазначений об'єкт нерухомості він та ОСОБА_5. купили, в підтвердження чого посилався на показання свідків.
Суд вірно не взяв свідчення до уваги, оскільки інше суперечило б положенням ст. 218 ЦК України.
Фактично ОСОБА_1 здійснив спробу заперечити вид договору, вчиненого в письмовій формі, показаннями свідків, що за названою статтею є недопустимим.
Крім того, ОСОБА_1 не надав беззаперечних доказів тому, що проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5, в той час, як відповідачка по первісному позову довела протилежне.
За такого, первісний позов не підлягав задоволенню.
Що ж до зустрічного позову, то у матеріалах справи достатньо доказів тому, що ОСОБА_6 є єдиним спадкоємцем майна померлої дочки. Вона вчинила дії спрямовані на прийняття спадщини, а тому за нею й слід визнати право власності за спадкуванням на спірний об'єкт.
Оскільки такого ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Що ж до твердження апелянта про ігнорування судом наданих ним доказів, то воно не може бути взяте до уваги, оскільки спростовуються наявними у справі матеріалами, де суд
ретельно і прискіпливо дослідив кожну із суттєвих обставин спору і дійшов певних висновків щодо них та правових наслідків, які вони за собою тягнуть.
Керуючись ст. ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів , -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.