УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 107/1823/13-к Суддя у І-й інстанції: Кухарський А.І.

Провадження №11-кп/191/48/13 Суддя-доповідач: Зіньков В.І.

06 червня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

Головуючого - судді Іщенка В.І.,

суддів: Зінькова В.І., Пироженка О.В.,

при секретареві Хоружій О.А.,

з участю: прокурора Волімбовської Т.П.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії АР Крим, апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Керченського міського суду АР Крим від 20 березня 2013 року, відносно :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Глазівка, Ленінського району, АР Крим, громадянки України, яка має середньо-спеціальну освіту, заміжньої, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не працюючої, проживаючої АДРЕСА_1, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 128 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Керченського міського суду АР Крим від 20 березня 2013 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 128 КК України та призначено їй покарання у виді громадських робіт строком на 240 годин.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 190 грн. 38 коп., а також моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., а разом 5 190 грн. 38 коп.

Як вказано у вироку суду, 5 січня 2013 року приблизно о 22-ій годині ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння поблизу будинку АДРЕСА_2, в ході раптово виниклого конфлікту з потерпілою ОСОБА_3 не маючи умислу на завдання останній тілесних ушкоджень, проявляючи злочину недбалість і не передбачаючи настання шкоди її здоров'ю, яку повинна була і могла передбачити, обома руками відштовхнула ОСОБА_3 від себе, внаслідок чого остання впала на ґрунтове покриття і при цьому їй були причинені тілесні ушкодження у виді закритого перелому головки лівої лучевої кості, які не є небезпечними для життя в момент заподіяння і відносяться до ушкоджень середньої ступені тяжкості, як такі що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Обвинувачена ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вирок Керченського міського суду АР Крим від 20.03.2013 року в якій не оспорюючи фактичних обставин справи просить вирок суду змінити, а саме зменшити розмір суми відшкодування потерпілій моральної шкоди з 5 000 грн. до 1000 грн. та з урахуванням суми матеріального збитку у сумі 190 грн. 38 коп., стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1190 грн. 38 коп. Своє прохання апелянт мотивує тим, що виходячи з принципів розумності та справедливості оскаржуваний вирок суду є завищений, оскільки суд обрав надто високу міру покарання, не врахувавши особу обвинуваченої, яка не працює і знаходиться у декретній відпустці по догляду за трьома малолітніми дітьми, які потребують постійного догляду, також судом не враховано скрутний матеріальний стан сім'ї ОСОБА_2.

Потерпіла ОСОБА_3 надіслала до суду заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченої, в яких не погоджується з доводами ОСОБА_2, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити і вирок Керченського міського суду АР Крим від 20.03.2013 року залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, обвинувачену, яка підтримала апеляційну скаргу, та прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість вироку суду, в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню.

Подія злочину, доведеність вини і правильність кваліфікації судом злочинних дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 128 КК України, як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження в апеляційній скарзі не оспорюються.

Доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненому злочину при обставинах вказаних у вироку, підтверджується сукупністю зібраних і досліджених у судовому засіданні доказів, яким дана належна правова оцінка.

Суд з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного і обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, призначив покарання у розмірі необхідному і достатньому для виправлення обвинуваченої, попередження нових злочинів у вигляді громадських робіт, строком 240 годин, а тому підстав для зміни вироку у цій частині колегія суддів не вбачає.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди», роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на те, що в результаті злочину потерпіла отримала тілесні ушкодження, віднесені до категорії середньої тяжкості, у зв'язку з чим тривалий час не мала можливості працювати, а відповідно отримувати доходи, її здоров'я було підірвано, а також з урахуванням особи потерпілої та тієї обставини, що під час конфлікту потерпіла перебувала у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів погоджується з частковим задоволенням позову, але визначений розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн. на думку суду є завищений.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині стягнення судом моральної шкоди, колегія суддів вважає за необхідним зменшити цю суму, оскільки при стягненні моральної шкоди, суд першої інстанції хоч і виходив з принципів розумності і справедливості, враховував наслідки скоєного злочину, які привели до моральних страждань потерпілої, вимушених змін у її житті, але не звернув належної уваги на особу обвинуваченої, яка не працює і знаходиться у декретній відпустці по догляду за трьома малолітніми дітьми, які потребують постійного догляду. Також судом не враховано скрутний матеріальний стан сім'ї ОСОБА_2 і той факт, що обвинуваченою скоєно злочин з необережності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України у разі зменшення сум, які підлягають стягненню суд апеляційної інстанції змінює вирок.

При таких обставинах колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 405, 404, 408, 424 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2, задовольнити частково.

Вирок Керченського міського суду АР Крим від 20 березня 2013 року, відносно ОСОБА_2 обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 128 КК України в частині стягнення суми моральної шкоди змінити.

Зменшити розмір стягнення відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 до 3000 грн.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

В.І. Іщенко В.І. Зіньков О.В. Пироженко

_____________ ____________ _______________