УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 108/199/13-к Суддя у І-й інстанції: Бердієва Б.А.

Провадження №11-кп/191/30/13 Суддя-доповідач: Зіньков В.І.

30 травня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

Головуючого - судді - Іщенка В.І.,

суддів - Зінькова В.І., Копиляна В.А.,

за участю прокурора - Волімбовської Т.П.,

при секретареві - Хоружій О.А.,

з участю: захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії АР Крим, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на вирок Кіровського районного суду АР Крим від 18 лютого 2013 року, яким

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сімферополь, АР Крим, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, раніше судимого: 16.12.2009 року Керченським міським судом АР Крим за ст. 185 ч.3 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним строком 3 роки; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2,

засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Кіровського районного суду АР Крим ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України та призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 71 ч.1 КК України до новопризначеного покарання, частково приєднане покарання, призначене ОСОБА_3 за вироком Керченського міського суду АР Крим від 16.12.2009 року, та остаточно призначено покарання у вигляді трьох років одного місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховується з 20.10.2012 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 тримання під вартою - залишено без змін.

Як вказано у вироку суду, ОСОБА_3, 31.05.2012 року о 16, 00 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_3, в результаті раптово виниклого умислу, направленого на крадіжку чужого майна, керуючись корисливими мотивами таємно викрав велосипед марки «Україна», вартістю 300 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду.

Засуджений ОСОБА_3 не погодившись із вироком суду подав апеляційну скаргу, в якій просять вирок суду змінити та призначити йому менш суворе покарання, оскільки суд при постановленні вироку не прийняв до уваги ті обставини, що в нього не було умислу на викрадення велосипеду. Він із дозволу потерпілого ОСОБА_4, разом із яким споживав спиртні напої, взяв його велосипед, що б поїхати до банкомату та зі свого банківського рахунку зняти гроші, що б ще купити спиртні напої, але по дорозі був затриманий працівниками міліції.

Апелянт вважає, що суд також не прийняв до уваги, той факт, що він є сиротою, але він займався підприємницькою діяльністю, і в нього не було необхідності викрадати старий велосипед, оскільки у нього були кошти на рахунку.

Крім того, потерпілий до нього яких-небудь претензій матеріального характеру не має, в зв`язку з чим, апелянт вважає, що є підстави для призначення йому менш суворого покарання.

Заслухавши суддю - доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_2, які підтримали свою апеляційну скарги, думку прокурора, який заперечує проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника необхідно відмовити, з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, підтверджуються доказами, які суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив у судовому засіданні і дав їм належну оцінку, у тому числі перевірив і оцінив всі доводи засудженого та його захисника про відсутність умислу на викрадення велосипеду потерпілого.

Твердження в апеляції засудженого ОСОБА_3 про те, що він заволодів велосипедом потерпілого з його дозволу, спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_4, які він дав на досудовому слідстві та в судовому засіданні, з яких убачається, що він з ОСОБА_3 ніколи не зустрічався, спиртні напої разом з ним не споживав, і дозволу за користування своїм велосипедом ОСОБА_3 ніколи не давав.

Суд вірно оцінив показання потерпілого ОСОБА_4, які він давав на досудовому слідстві, оскільки вони були послідовними, логічними, переконливими, не мають ніяких суперечностей, які б давали підстави для сумнівів, та узгоджуються з іншими доказами по справі і обґрунтовано дійшов висновку, що ці покази потерпілого та його показання у судовому засіданні підтверджують вину ОСОБА_3.

Про правдивість показань потерпілого ОСОБА_4, які він давав на досудовому слідстві свідчать зокрема, дані, які містяться: у протоколі усної заяви про злочин потерпілого ОСОБА_4 від 31.05.2012 року, згідно якої 31.05.2912р. у період часу з 16, 00 до 16. 10 годин, невідома особа таємно викрала його велосипед, вартістю 300 грн. (а.с.89); показами свідка ОСОБА_6, до якого приїхав на велосипеді ОСОБА_4, і через 10 хв. останній виявив пропажу свого велосипеду, який він залишив на вулиці. І після цього ОСОБА_6 поїхавши на пошуки крадія, виявив його, та затримав до приїзду працівників міліції.

Таким чином, доводи апелянта, про відсутність умислу на викрадення велосипеду не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд повно і всебічно розглянув справу, у вироку дав належну оцінку всім доказам, у тому числі перевірив і оцінив всі доводи засудженого ОСОБА_3 та його захисника, і обґрунтовано постановив обвинувальний вирок, правильно кваліфікував дії засудженого за ст. 185 ч.2 КК України - як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд правильно врахував як характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, так і дані про особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, і вірно призначив йому покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При таких обставинах колегія суддів, приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_3 відсутні.

Керуючись ст.ст. 376, 407, 409, 412, 415 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року, відносно засудженого ОСОБА_3 залишити без змін.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

С У Д Д І:

В.І. Іщенко В.І. Зіньков В.А. Копилян