В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

05.03.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів

Крегула М.М (головуючого), Машкаринця І.М. , Демченко С.М.

з участю прокурора -Данканича В.М.

потерпілої - ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5

підсудного - ОСОБА_6

захисника адвоката - ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді кримінальну справу за апеляціями прокурора , що брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та потерпілої ОСОБА_4 на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 25 жовтня 2012 року , яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, працюючого лісорубом, не одруженого, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає обов"язки відповідно до ст. 76 ч. 1 п. 2,3,4 КК України .

Запобіжний захід ОСОБА_6 залишено підписку про невиїзд.

Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог кримінально- процесуального закону.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 31 березня 2012 року о 21 год. 30 хв. керуючи автомобілем «ВАЗ -21099» номерний знак НОМЕР_1, в темний час доби, рухаючись по автодорозі «М-06» сполученням «Київ - Чоп» в напрямку м. Ужгород та проїжджаючи перехрестя вулиць Дзержинського та Лавківська в м. Мукачево, діючи всупереч дорожнього знаку «5.35-1-5.35.2 - Пішохідний перехід» та п.п. 1.3;1.4;1.5;1.10;2.3 «б»;4.7;4.16;12.3;12.4 та 18.1 Правил дорожнього руху України проявив неуважність до дорожньої обстановки, не забезпечив безпеку дорожнього руху, допустив виїзд керованого ним транспортного засобу на зустрічну смугу руху з послідуючим наїздом на пішохода ОСОБА_8, яка рухалась по пішохідній доріжці. В результаті отриманих тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_8, померла на місці дорожньо-транспортної пригоди.

В апеляції прокурор, не заперечуючи фактичні обставини справи, кваліфікацію діянь підсудного, вказує на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його мякості, неправильного застосування ст. 75 КК України і необгрунтованого звільнення від відбування покарання. Просить скасувати вирок суду, постановити новий, яким призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

В своїй апеляції потерпіла ОСОБА_4 також, не заперечуючи фактичні обставини справи та кваліфікацію діянь винного, вказує на незаконність вироку в частині звільнення підсудного від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Стверджує, що суд не дав належної оцінки поведінці ОСОБА_6 під час вчинення злочину та після його вчинення, а також його показанням, які свідчать про відсутність його каяття та розкаяння, нен врахував цього при призначенні йому покарання і звільненні від його відбування. Просить вирок суду скасувати, оскільки призначене покарання ОСОБА_6 є занадто м'яким та призначити йому покарання без застосування положень ст.. 75 КК України.

На апеляційні скарги прокурора та потерпілої захисником ОСОБА_6 - адвокатам ОСОБА_9 подано заперечення, в яких вказується, що призначене покарання ОСОБА_6 є необхідним й достатнім для його виправлення, а вирок суду законний та обґрунтований.

Заслухавши доповідача, промову прокурора, який підтримав апеляцію , пояснення потерпілої ОСОБА_4, яка просила задоволити вимоги її апеляції та скасувати вирок суду , пояснення ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_9, провівши часткового судове слідство та дослідивши матеріали кримінальної справи, перевіривши доводи апеляцій, заслухавши сторін в судових дебатах та надавши підсудному останнє слово, апеляційний суд вважає, що апеляції прокурора та потерпілої підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.365 КПК України апеляційний суд перевіряє вирок суду першої інстанції в межах апеляції з точки зору його законності та відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи й дослідженим у судовому засіданні доказам.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та про доведеність вини засудженого ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину за наведених у вироку обставин, а також щодо кваліфікації його дії за ч.2 ст.286 КК України прокурор та потерпіла , як видно зі змісту апеляцій, не оспорюють, а тому відповідно до вимог частини першої статті 365 КПК України такі апеляційним судом не перевіряються.

Юридична кваліфікація діяння ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої є правильною.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про обрання покарання засудженому ОСОБА_6 врахував як обставини, що пом'якшують покарання - повне визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому і сприяння у розкритті й розслідуванні злочину, намір відшкодування потерпілим заподіяної злочином матеріальної й моральної шкоди, а також дані про його особу, зокрема, його молодий вік, вчинення ним злочину вперше та позитивну характеристику за місцем проживання і роботи.

Проте, при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, суд першої інстанції не в повній мірі додержав вимоги ст.65 КК України, згідно з якою засудженому має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів з урахуванням його особи, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставини, які стосуються наміру відшкодування підсудним ОСОБА_6 заподіяної злочином шкоди, в сукупності з обставинами, що пом'якшують покарання, на думку апепляційного суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави для призначення ОСОБА_6 мінімального розміру основного покарання, встановленого частиною 2 ст. 286 КК України.

Разом з тим, твердження старшого помічника прокурора Мукачівського району та потерпілої ОСОБА_4, у зазначених в апеляціях, про його незаконне звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, на думку судової колегії, є обгрунтованими, а тому подані ними апеляції в цій частині підлягають задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Посилання у вироку на те, що суд при вирішенні цього питання врахував тяжкість вчиненого злочину, усі дані про особу винного є недостатньо мотивованим і не відповідає обставинам справи, оскільки відповідно до ч.5 ст.12 КК України вчинений ним злочин належить до категорії тяжких, не враховано підвищену небезпечність вчиненого ним злочину, а також наслідки, що настали внаслідок його дій, та, як видно, не враховано і думку потерпілої ОСОБА_4 з цього приводу.

За таких обставин, судова колегія вважає, що вирок суду підлягає скасуванню як із-за неправильності призначеного ОСОБА_6 покарання, так і в частині його незаконного звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

На підставі наведеного апеляції потерпілої та прокурора підлягають до часткового задоволення.

Твердження потерпілої ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_6 не розкаявся у вчиненому не може бути взято до уваги, оскільки про це ним було заявлено як в суді першої інстанції, так і в процесі рорзгляду справи апеляційним судом. Окремі неточності у його показаннях не можуть свідчити про відсутність такого розкаяння.

Що стосується тверджень ОСОБА_6 в запереченні на апеляції про можливість його виправлення і перевиховання із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання , то такі є необгрунтованими.

Керуючись ст.ст.365, 366, 371 та 378 КПК України, апеляційний суд,-

З А С У Д И В :

Апеляцію прокурора та потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 25 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання та звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України скасувати.

Призначити ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України, покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.

В решті вирок суду в частині вирішення долі речових доказів залишити без зміни.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 залишити попередній - підписку про невиїзд.

На вирок апеляційного суду прокурором може бути внесено касаційне подання, а потерпілою та засудженим подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом одного місяця з моменту проголошення вироку.

Судді: