Справа № 22ц/1290/6226/12

Провадження № 22ц/1290/6226/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року, січня місяця, 21-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі головуючого судді Яреська A.B., суддів Маляренко І.Б., Борисова Є.А., при секретарі Тищенко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 06 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області, Тополівської сільської ради Троїцького району Луганської області та ВАТ „Ощадний Банк України" про визнання права власності,

встановила:

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 5,4986 га, розташовану на території Тополівської сільської ради Троїцького району Луганської області; земельну частку (пай) розміром 8,12 в умовних кадастрових га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості); легковий автомобіль (універсал), ВАЗ 21214, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 р.в.; вантажний (бортовий) автомобіль МA3 - 53366, реєстраційний номер НОМЕР_2, 1998 р.в.; вантажний автомобіль ГАЗ - 53 Б, 1980 р.в.; автомобіль легковий (універсал) ВАЗ 21213, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2005 р.в.; грошовий вклад у філії № 2842/052 відділення в селищі Троїцьке, Троїцького району, Луганської області, Ощадний Банк України, рахунок НОМЕР_4, відкритий на ім'я ОСОБА_2; грошовий вклад у філії № 2842/052 відділення в селищі Троїцьке, Троїцького району, Луганської області, Ощадний Банк України, рахунок НОМЕР_5, відкритий на Ім'я ОСОБА_2; причіп (бортовий), реєстраційний номер НОМЕР_6 марки КРД, модель 050100, 2006 р.в.

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 06 листопада 2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 із таким рішенням не погодився та подав на нього апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржуване ним рішення суду і направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Статтею 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При винесенні рішення по справі суд першої інстанції виходив із того, що позивач не ставив перед судом питання про поновлення строку для отримання свідоцтва про право на спадщину, а просив суд відразу визнати за ним право власності на відповідне спадкове майно у судовому порядку, тоді як суд не має права цього робити - з огляду на віднесення зазначених повноважень до функцій нотаріальної контори. При цьому суд першої інстанції врахував, що позивач посилається на те, що є єдиним спадкоємцем майна померлого, проте не надав суду доказів про це, не надав інформації щодо відсутності відповідного заповіту на зазначене спадкове майно, своїх прав на нього, не повідомив суд про навяність чи відсутність офіційної відповіді нотаріуса щодо можливості вчинення нотаріальних дій, а саме постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, з якої можуть випливати причини, які унеможливлюють оформлення спадщини у нотаріальному порядку.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже до них він дійшов із належним дотриманням норм матеріального та процесуального права, адже порядок оформлення права на спадщину є визначеним нормами гл. 89 ЦК - і тому, за наявності умов для звернення із заявою про прийняття спадщини (зокрема, до закінчення встановленого законом строку для її подання) та одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину розгляду в судовому порядку не підлягають. І лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. До компетенції суду віднесено тільки вирішення питання щодо поважності пропуску строку для прийняття спадщини та надання спадкоємцеві додаткового строку, достатнього для подання заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини. При цьому вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування, може відбуватися лише після звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою. З цього приводу в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" вказується, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК України, звернувшись до нотаріальної контори, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Статтею 1297 ЦК визначено і обовязок спадкоємця, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину. Статтею 11 ЦПК передбачено те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Враховуючи наведені норми закону, посилання в апеляції на те, що суд сам по всім підставам, що стали підставою для відмови в задоволені позову, мав здійснити запити та за своєю ініціативою витребувати необхідін докази, залучити до участі у справі Держкомзем у Троїцькому районі Луганської області на увазу не заслуговують з наведених вище підстав.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі фактично визнали позовні вимоги, а суд продовжив розгляд справи без постановлення передбаченої законом ухвали на увагу теж не заслуговують - адже судом було належним чином дотримано приписів як матеріального, так і процесуального права, само по собі визнання позовних вимог відповідачем - з огляду на іншу встановлену законом процедуру вступу у спадщину, не свідчить про обґрунтованість заявлених у позові вимог. Статтею 174 ЦПК передбачено право суду не задовольняти позовні вимоги та продовжувати судовий розгляд, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб - невизнання позовних вимог іншим відповідачем за таких обставин свідчило про відсутність підстав для задоволення позову з мотивів його визнання відповідачем. З матеріалів справи вбачається, що право позивача не було порушеним, невизнаним або оспорюваним - а за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають, у позові сам позивач вказує що він не звертався позивач до нотаріальної контори, а отже нотаріальна контора в оформленні йому права на спадщину як вбачаєься з наданих ним документів не відмовляла. Апелянт не є позбавленим права звернутись для вирішення питання щодо оформлення своїх спадкових прав до нотаріуса у визначеному гл. 89 ЦК України порядку.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, адже до них він прийшов без порушення норм матеріального чи процесуального права, правил оцінки доказів. Доводи апеляційної скарги з огляду на наявні у справі докази висновків суду першої інстанції не спростовують і при встановленні фактів, на яких ґрунтується рішення, суд не припустив таких порушень норм матеріального чи процесуального права, що давали б підстави для скасування рішення суду, судом першої інстанції було достатньо повно з'ясовано необхідні для винесення рішення обставини справи. Відповідно до вимог частини 2 ст. 308 ЦПК не може бути скасоване справедливе та правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи до уваги викладене вище та керуючись ст.ст. 303-304, 307, 308, 314, 315 ЦПК,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 06 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її оголошення.

Головуючий __________________ Судді ____________________________