Справа №:121/3669/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.

№ провадження:22-ц/190/4291/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Пономаренко А.В.

суддів:Ісаєва Г.А., Сокола В.С.

при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Ялтинської міської ради до ОСОБА_6, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, про знесення об'єкту самочинного будівництва,

за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Ялтинської міської ради на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року Виконавчий комітет Ялтинської міської ради звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_6 самочинно без відповідної дозвільної документації та затвердженого проекту на прибудинковій території біля будинку АДРЕСА_1 збудував одноповерхову споруду, що було встановлено проведеною 25 жовтня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Інспекцією ДАБК) в АР Крим та Головним управлінням містобудування Ялтинської міської ради перевіркою дотримання вимог законодавства в галузі містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил .

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міськради № 1426 від 08 листопада 2012 року відповідача зобов'язано зупинити провадження самочинних будівельних робіт по зведенню споруди за вищевказаною адресою .

У зв'язку з зазначеними обставинами на підставі статті 376 Цивільного Кодексу (далі-ЦК) України Виконавчий комітет Ялтинської міської ради просив зобов'язати ОСОБА_6 знести самочинно зведену ним споруду на рівні першого поверху по АДРЕСА_1, а у випадку невиконання відповідачем рішення суду у строки, встановлені для його добровільного виконання, примусово знести вказаний об'єкт самочинного будівництва з подальшим відшкодуванням понесених позивачем витрат за рахунок відповідача.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 13 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Ялтинської міської ради відмовлено.

В апеляційній скарзі на вказане рішення Виконавчий комітет Ялтинської міської ради просить це рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не дослідив належним чином наявні у справі докази та не дав їм відповідної правової оцінки, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог та ухвалив незаконне рішення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав .

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, положеннями статей 214 і 215 цього Кодексу визначений перелік питань, які суд має вирішати під час ухвалення свого рішення , зокрема , встановити характер спірних правовідносин і правову норму, що підлягає застосуванню до цих правовідносин, а також зазначити у мотивувальній частині рішення мотиви , з яких суд вважає встановленими наявність або відсутність фактів , якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення , бере до уваги або відхиляє докази , застосовує зазначені в рішенні нормативно - правові акти .

Ухвалене у справі рішення не відповідає цілком зазначеним вимогам процесуального закону.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог Виконавчого комітету Ялтинської міської ради у зв'язку з недоведеністю викладених у позовній заяві обставин .

Однак такого висновку суд дійшов всупереч вимог закону і норм діючого законодавства .

За вимогами статті 3 ЦПК України право звернення кожної фізичної або юридичної особи до суду обумовлено порушенням, не визнанням або оспорюванням її прав, свобод чи інтересів іншими особами.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що між сторонами виникли правовідносини у галузі містобудування , які врегульовані Законами України « Про регулювання містобудівної діяльності » , «Про основи містобудування» , якими визначено основні вимоги і правила забудови території і використання земель, статтею 376 ЦК України, що встановлює поняття самочинного будівництва , умови набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно і наслідки таких дій,

Зокрема, статтею 376 ЦК України встановлено застосування до забудовника санкцій у вигляді знесення об'єкта самочинного будівництва, які частини 4 і 7 зазначеної норми закону пов'язують з порушенням суспільних інтересів , прав власника (користувача ) земельної ділянки , на якої здійснено будівництво, або інших осіб .

Цією нормою закону передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього , а також зобов'язана знести за власний рахунок самочинне будівництво у разі заперечення власника земельної ділянки проти визнання за цією особою права власності на нерухоме майно.

Крім того вказаною правовою нормою чітко визначено коло осіб, які наділені правом вимагати знесення особою , яка здійснила самочинне будівництво, об'єкту самочинного будівництва , а саме - власник (користувач ) земельної ділянки, на якої здійснене самочинне будівництво , а також відповідний орган державної влади або місцевого самоврядування .

Так положення частини 1 статті 376 ЦК України дають підстави для висновку, що критеріями самочинного будівництва є: будівництво об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, здійснене без належного дозволу чи проекту, або з порушенням будівельних норм і правил,

Відповідно до норми частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.

Наведена норма закону передбачає три окремі підстави для визнання будівництва самочинним та відповідні правові наслідки для особи, яка його здійснила.

Зокрема, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб (частина 4 статті 376 ЦК України).

Таким чином аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що законодавство не визнає самочинне будівництво об'єктом правового захисту, крім передбаченого частиною 3 статті 367 ЦК України випадку, а тому правовими наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є або знесення такого будівництва, право на звернення до суду з таким позовом закон надає відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

При цьому під самочинним будівництвом слід розуміти як нове будівництво, так і реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт вже існуючих об'єктів нерухомості (стаття 9 Закону України від 20 травня 1999 року «Про архітектурну діяльність»).

Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта нерухомості здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Будівництво без належного дозволу має місце як при відсутності дозволу на будівництво, так і при відсутності дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності ", "Про основи містобудування", здійснення будівництва на земельних ділянках, не наданих відповідно до вимог закону, без отримання дозволів на будівництво та виконання будівельних робіт, без розроблення і затвердження проектної документації, є самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

Отже, застосування до забудовника санкцій у вигляді знесення об'єкта самочинного будівництва закон пов'язує з порушенням ним встановленого порядку забудови території і використання земель.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частка квартири № 15а у корпусі 2 будинку АДРЕСА_1.

25 жовтня 2012 року головним державним інспектором Південного інспекційного відділу із залученням заступника начальника Головного управління містобудування, архітектури та регіонального розвитку Ялтинської міської ради було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за вищевказаною адресою відповідача, за змістом якого встановлено будівництво забудовником ОСОБА_6 споруди на рівні першого поверху в АДРЕСА_1 без дозвільної документації і проекту , що засвідчено підписами членами комісії і відповідача (а.с.6-7).

Рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1426 від 08 листопада 2012 року ОСОБА_6 зобов'язано призупинити виконання будівельних робіт зі зведення споруди за вищезазначеною адресою (а.с.8).

Таким чином факт будівництва відповідачем на прибудинковій земельній ділянці за вказаною адресою , яка не була відведена для такої мети , без дозволу на будівництво і належним чином затвердженого проекту спірного об'єкту нерухомості , який у розумінні зазначених правових норм є самочинним будівництвом , наслідком чого є знесення самочинно збудованого об'єкту , підтверджується наведеними доказами.

Однак суд першої інстанції , відмовляючи у позові, не звернув достатньої уваги на наведені обставини та норми матеріального закону, всупереч статей 213 і 214 ЦПК України не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не визначився з характером спірних правовідносин ,унаслідок чого дійшов хибного висновку про недоведеність позовних вимог виконавчого комітету Ялтинської міської ради

При цьому суд безпідставно виходив з відсутності технічних характеристик спірної споруди і доказів отримання ОСОБА_6 вищезазначеного рішення виконкому Ялтинської міськради від 08 листопада 2012 року для вживання заходів для досудового врегулювання спірного питання як перешкод для знесення самочинно збудованого об'єкту .

Крім того суд помилково послався на недотримання позивачем встановленої частиною 7 статті 376 ЦК України процедури знесення об'єктів самочинного будівництва ( можливість перебудови об'єкту і відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови) та відсутності у виконавчого комітету Ялтинської міської ради повноважень на звернення до суду за судовим захистом порушеного права власника (користувача) земельної ділянки , не звернувши увагу на фактичні обставини справи і правове обґрунтування позовних вимог , з якими позивач пов'язує своє право на судовий захист порушених самочинним будівництвом прав

та інтересів виконавчого органу місцевого самоврядування у сфері містобудування, пов'язаних з порушенням встановленого порядку забудови території і використання земель.

Разом з тим за приписами статей 80 і 83 Земельного Кодексу України землі у межах населеного пункту перебувають у комунальній власності і повноваження щодо розпорядження ними є компетенцією органів місцевого самоврядування , через які територіальні громади реалізують своє право на землю комунальної власності.

За змістом статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування» N 280/97-ВР від 21 травня 1997 року система місцевого самоврядування складається з територіальної громади; сільської, селищної, міської ради; сільського, селищного, міського голови; виконавчих органів сільської, селищної, міської ради; районних та обласних рад, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органів самоорганізації населення. При цьому сільські, селищні та міські ради є представницькими органами місцевого самоврядування, а створені ними виконавчі комітети - органами, уповноваженими відповідно до Конституції України та цього Закону, здійснювати виконавчі функції і повноваження місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Тобто виконавчі органи рад створюються для безпосередньої реалізації функції та повноважень органів місцевого самоврядування шляхом вчинення конкретних дій, що мають право вчиняти відповідні ради.

Положеннями статей 12 - 14 Закону України «Про основи містобудування» , статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначена компетенція міських рад у сфері містобудування, а також делегування цих повноважень виконавчим органам , до відання яких належать , зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням містобудівного законодавства , зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.

За таких обставин ухвалене судом першої інстанції рішення не можна визнати законним та обґрунтованим , а доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Оскільки місцевий суд при вирішенні справи припустився порушення норм процесуального права і неправильно застосував норми матеріального права , оскаржуване рішення не може залишатися в силі та підлягає скасуванню згідно із пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову Виконавчого комітету Ялтинської міської ради у повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ялтинської міської ради задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову Виконавчого комітету Ялтинської міської ради до ОСОБА_6, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, про знесення об'єкту самочинного будівництва.

Зобов'язати ОСОБА_6 знести об'єкт самочинного будівництва, зведений на рівні першого поверху за адресою: АДРЕСА_1.

У випадку невиконання ОСОБА_6 рішення суду у строк, встановлений для його добровільного виконання, примусово знести самочинно збудовану споруду на рівні першого поверху за рахунок ОСОБА_6.

Рішення набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Судді

Ісаєв Г.А. Пономаренко А.В. Сокол В.С.