№ справи:103/1678/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Нікіщенко М.І.

№ провадження:22-ц/190/4476/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Синельщікової О.В.

суддів:Курської А.Г., Чистякової Т.І.

при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю і поділ спільного майна,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваною ухвалою Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2013 року у задоволенні заяви ОСОБА_6 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали суду та просить постановити нову ухвалу, якою задовольнити її заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що ухвала незаконна і необґрунтована, постановлена з порушенням норм процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, висновок суду про те, що нею, в порушення вимог статті 151 Цивільного процесуального кодексу України, не надано доказів на підтвердження того, що відповідачем вжиті або вживаються заходи щодо передачі права власності відносно належного йому майна іншим особам, необґрунтований, суперечить вимогам частини 2 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України, якою передбачений перелік того, що повинно бути зазначено в заяві про забезпечення позову, і до якого не віднесено надання позивачем вищевказаних доказів. Також, зазначає, що поза увагою суду залишилася та обставина, що відповідач може у будь-який момент здійснити відчуження майна, яке підлягає поділу, внаслідок чого утрудниться виконання рішення суду або його виконання стане неможливим. Крім того, посилається на те, що будь-які права відповідача або інших осіб у зв'язку з вжиттям заходів забезпечення позову не порушуються.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не зазначено та не надано доказів тому, що існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, та що відповідачем вжиті або вживаються заходи з відчуження спірного майна, тобто заявником не дотримано вимоги статті 151 Цивільного процесуального кодексу України. Також, суд виходив з можливого порушення прав і інтересів інших осіб забезпеченням позову у зазначений спосіб.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з результатом розгляду заяви, вважає, що судом порушено порядок вирішення питання щодо прийняття заходів забезпечення позову, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді питання встановлено, що у провадженні Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю і поділ спільного майна. Позивачка просила встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в період з липня 2007 року до 05 липня 2010 року; визнати спільним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7: - земельну ділянку площею 0,1350 га, кадастровий номер 0120480800:05:001:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (державний акт про право власності на земельну ділянку серії АГ № 2090428 від 05 жовтня 2007 року), - житловий будинок АДРЕСА_1; провести поділ спільного майна, визнавши за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частку житлового будинку і земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За пунктом 1 частини 1, частиною 3 статті 152 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із виділених матеріалів цивільної справи, направлених до апеляційного суду, вбачається, що 30 травня 2013 року позивачка звернулася з заявою про вжиття заходів забезпечення позову та просила накласти арешт на спірне майно, що придбане на ім'я боржника (а.с.7-8).

Пленум Верховного Суду України в пунктах 3, 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснив, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 152 Цивільного процесуального кодексу України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи, що право власності на нерухоме майно, на яке просила накласти арешт ОСОБА_6, відсуджується нею у відповідача, тобто її вимоги мають майновий характер, суду першої інстанції слід було визначитися з співмірністю обраного заявницею виду забезпечення позову з заявленими нею позовними вимогами.

Заслуговують також на увагу доводи апеляційної скарги, що правовстановлюючі документи на спірні житловий будинок і земельну ділянку знаходяться у відповідача, право власності за ним зареєстровано, а за відсутності фактичного доступу до спірного майна існує можливість його відчуження. Крім того, з тексту позовної заяви вбачається, що копії правовстановлюючих документів на спірне майно на ім'я відповідача були нею додані і є у справі.

Крім того, колегія суддів вважає помилковими посилання суду на невідповідність заяви вимогам статті 151 Цивільного процесуального кодексу України, як на підставу для відмови у її задоволенні.

Відповідно до частини 8 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Тобто недоліки заяви, на які посилався суд, не можуть мати наслідком відмову у її задоволенні за вимог зазначеної процесуальної норми.

Також, посилаючись на можливе порушення прав інших осіб, суд першої інстанції не зазначив, в чому це порушення полягає та яких осіб стосується, і що в силу закону виключається можливість накладення арешту на спірне майно.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні по суті заяви позивачки про забезпечення позову суд припустився порушень норм процесуального права, що має наслідком передачу питання на нових розгляд після скасування оскаржуваної ухвали.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2013 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.