№ справи:2-238/2012 Головуючий суду першої інстанції:Лягіна О.В.

№ провадження:22-ц/190/2419/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Яковенко Л. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Яковенко Л.Г.

суддів:Бондарева Р.В. , М’ясоєдової Т.М.

при секретарі:Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю в АРК, Куйбишевська селищна рада Бахчисарайського району АРК про визнання права власності на частину будівельних матеріалів та переведення прав і обов'язків забудовника,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 під час розгляду справи, уточнивши позовні вимоги просила визнати за нею право власності на частину будівельних матеріалів та переведення прав і обов'язків забудовника.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_7 вони побудували житловий будинок з надвірними господарськими спорудами без дозволу на виконання будівельних робіт та проекту будівництва. Після розлучення з відповідачем, позивач звернулась до суду із позовом про поділ сумісного нажитого майна подружжя, а саме: житлового будинкуАДРЕСА_1. Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_6 було відмовлено у зв'язку з тим, що спірний житловий будинок є самочинним будівництвом і він не є об'єктом нерухомості, а право власності на цей будинок на той час не за ким не було зареєстроване. На підставі викладеного просила суд визнати за нею право власності на ? частку будівельних матеріалів і обладнання, використаних в процесі будівництва житлового будинку та господарських споруд АДРЕСА_1 та перевести на неї права та обов'язки забудовника житлового будинку.

Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2013 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частку будівельних матеріалів і обладнання, використаних в процесі будівництва житлового будинку та господарських споруд АДРЕСА_1, перелік яких знаходиться у висновку будівельно - технічної експертизи №512/513 від 23.10.2013 року, вартістю 122 284,00 грн.

В решті частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2013 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 1 000 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 222 грн.

Не погодившись з рішенням суду відповідач ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов в частині визнання за ОСОБА_6 право власності на ? частку будівельних матеріалів і обладнання, використаних в процесі будівництва житлового будинку та господарських споруд АДРЕСА_1, суд першої інстанції посилався на те, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів та обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). В частині позовних вимог про переведення прав і обов'язків забудовника відмовлено за необґрунтованістю.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Судом встановлено, що сторони, перебуваючи у шлюбі, побудували житловий будинок з надвірними господарськими спорудами без дозволу на виконання будівельних робіт та проекту будівництва на земельній ділянці АДРЕСА_1.

Вказана земельна ділянка за рішенням Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району АРК від 26.06.2001 року надана у приватну власність ОСОБА_7

22 квітня 2009 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розірвано.

Як на правову підставу позову ОСОБА_6, посилалась на ст. 331 ЦК України та просила визнати за нею право власності на матеріали та обладнання, які були використанні в процесі будівництва спірного житлового будинку.

Виходячи із змісту частин 1, 2 статті 331 ЦК України, частини 1 статті 182 ЦК України та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття об'єкту новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК України), відтак, статтею 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_6 право власності на ? частку будівельних матеріалів і обладнання, використаних в процесі будівництва житлового будинку та господарських споруд АДРЕСА_1, суд першої інстанції вірно визначився з відповідною правовою нормою, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин та правильно виходив із того, що оскільки спірний житловий будинок збудовано сторонами під час шлюбу, то ОСОБА_6 є власником ? частки матеріалів та обладнання, що були використанні у процесі будівництва, вартістю 122 284 грн.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у частині визнання за ОСОБА_6 прав та обов'язків забудовника на незданий в експлуатацію житловий будинок, оскільки будівництво здійснювалось без дозволу на виконання будівельних робіт та проекту будівництва, тому відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України є самочинним будівництвом.

При цьому судом дотримано вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, а посилання на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, є безпідставними, оскільки це не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

М'ясоєдова Т.М., Бондарев Р.В., Яковенко Л.Г.