№ справи:121/1735/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Кулєшова О.І.

№ провадження:22-ц/190/3401/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Адаменко О. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Адаменко О.Г.,

Суддів:Горбань В.В., Макарчук Л.В.,

При секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке регіональне управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Ялтинський міський відділ Головного управління державної міграційної служби України в Автономній Республіці Крим, про виселення з предмету іпотеки, зняття з реєстраційного обліку, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 за довіреністю - ОСОБА_8 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 3 квітня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

25 лютого 2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення з квартири АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 4 вересня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 2-2069-098К, за яким банк надав відповідачу кредит в сумі 196496,00 доларів США з кінцевим строком повернення 4 вересня 2023 року зі сплатою 17% річних. Виконання грошового зобов'язання позичальника було забезпечено договором іпотеки від 4 вересня 2008 року, укладеним між сторонами. За умовами цього договору в іпотеку банку ОСОБА_6 передав квартиру АДРЕСА_1. На момент оформлення кредитного договору згідно довідки від 15 серпня 2008 року у вказаній квартирі були прописані і проживали ОСОБА_6 та його мати - ОСОБА_7 В передбачені кредитним договором строки кредитні кошти не були повернуті відповідачем, у зв'язку з чим 1 липня 2009 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 вчинено виконавчий напис за № 3230, за яким звернуто стягнення грошової суми у розмірі 913345,24 грн. на квартиру, що знаходиться в іпотеці. На підставі цього виконавчого напису державним виконавцем відкрито виконавче провадження та 11 лютого 2010 року складено акт опису та арешту майна. 22 листопада 2012 року банк направив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вимогу про виселення з квартири, але вона до теперішнього часу не виконана.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 3 квітня 2013 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково. Виселено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 АР Крим. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_6 за довіреністю - ОСОБА_8 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що рішення суду не відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про іпотеку» і ст. 109 ЖК України, оскільки відповідачі не отримали вимогу банку про виселення, а в рішенні суду не зазначено жиле приміщення, в яке мають бути виселені відповідачі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог банка до відповідачів про зняття з реєстраційного обліку рішення суду не оскаржується і відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України не перевіряється.

Задовольняючи позовні вимоги банку про виселення відповідачів з квартири, яка є предметом іпотеки і на яку звернено стягнення, суд виходив з того, що позивач виконав вимоги закону щодо вручення відповідачам письмової вимоги про виселення, але вони не виконали її в установлений законом місячний строк, а тому мають бути виселені в примусовому порядку відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку» і ст. 109 ЖК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та позичальником ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію на суму 196496,00 доларів США на строк до 04.09.2023 року зі сплатою 17 % річних.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між банком та позичальником 04.09.2008 року був укладений договір іпотеки № 2-2069-0981, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 АР Крим, належна на праві власності ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 27 серпня 2001 року.

1 липня 2009 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 вчинено виконавчий напис № 3230 про звернення стягнення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором від 04.09.2008 року в сумі 913345,24 грн. на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 АР Крим.

На підставі цього виконавчого напису державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції 8 жовтня 2009 року відкрито виконавче провадження.

ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зареєстровані і проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 АР Крим.

22.11.2012 року банком на адресу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 направлено письмові вимоги про добровільне виселення з квартири, яка є предметом іпотеки і на яку звернуто стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса. Ці вимоги були отримані відповідачами 29 листопада 2012 року, про що свідчать поштові повідомлення про вручення. Натомість, у встановлений законом місячний строк відповідачі добровільно з квартири не виселились.

За таких обставин суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про виселення відповідачів з квартири, яка є предметом іпотеки і на яку звернуто стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Доводи апеляційної скарги про неотримання відповідачами письмової вимоги позивача про добровільне виселення з квартири спростовуються наявними у справі поштовими повідомленнями.

Посилання представника відповідача на невиконання судом вимог частини 2 ст. 109 ЖК України щодо виселення з наданням іншого постійного жилого приміщення є безпідставним, оскільки особи, що виселяються з жилих приміщень, які є предметом іпотеки і на які звернуто стягнення, відповідно до частини 4 ст. 109 ЖК України мають право лише на отримання тимчасового жилого приміщення у порядку, передбаченому ст. 132-2 ЖК України.

Те, що квартира, з якої виселяються відповідачі, була придбана не за рахунок кредитних коштів, не дає підстав для надання її мешканцям при виселенні іншого постійного жилого приміщення із зазначенням його адреси у рішенні суду, як це передбачено частиною 2 ст. 109 ЖК України, оскільки спірні правовідносини регулюються Законом України «Про іпотеку» і до них відповідно до частини 1 ст. 8 ЦК України також має застосовуватися частина 4 ст. 109 ЖК України.

З огляду на зазначене, відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 за довіреністю - ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 3 квітня 2013 року в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке регіональне управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про виселення з предмету іпотеки залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді:

Адаменко О.Г. Горбань В.В. Макарчук Л.В.