АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№11/791/652/13 Головуючий в 1 інстанції: Матвєєва Н.В.

Категорія: ч.2 ст.187 КК України Доповідач: Гемма Ю.М.

У Х В А Л А

іменем України

09 липня 2013 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Гемми Ю.М.,

суддів Красновського І.В., Литвиненко І.І.,

за участю прокурора Дворецького О.О., ,

захисника-адвоката ОСОБА_1,

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 17 липня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця і мешканця м. Нова Каховка, Херсонської області,

громадянина України, раніше неодноразово судимого,

останній раз: 21.08.2009 року за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки

позбавлення волі,

засуджено за ч.2 ст.187 КК України на 7 років 3 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 27.01.2012 року.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с.Новопавлівка Снігурівського району

Миколаївської області, громадянина України, такого, що не має

судимості

засуджено за ч.2 ст.187 КК України на 7 років 2 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 27.01.2012 року.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця і мешканця м. Нова Каховка

Херсонської області, громадянина України, раніше

неодноразово судимого, останній раз 03.02.2012 року за

ч.2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі,

засуджено за ч.2 ст.187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 03.02.2012 року, більш суворим, що призначено за даним вироком, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 28.01.2012 року.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази.

Вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнано винними і засуджено за те, що вони в ніч з 28 на 29 грудня 2011 року близько опівночі, за попередньою змовою між собою, перебуваючи поблизу цвинтаря с. Райське Новокаховської міської ради Херсонської області, переслідуючи умисел, направлений на заволодіння чужим майном, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих, яке виразилося в погрозах фізичною розправою та залякуванні останніх, а також із застосуванням насильства, яке виразилося в заподіянні ударів руками і ногами в різні частини тулубу потерпілих, внаслідок чого вони отримали тілесні ушкодження, а ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носу, синців на віках очей, синців на спинці носу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, а також тілесні ушкодження у виді синців на щелепах та щоках, верхній губі, лівій вушній раковині, правої тім'яної області, на зап'ясті лівої руки, поранення першого пальця правого зап'ястя, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, скоїли напад на ОСОБА_7 та ОСОБА_6, в ході якого заволоділи майном останніх: грошима в сумі 800 грн., мобільним телефоном Самсунг Е 1080 І, вартістю 150 грн., мобільним телефоном LG KR 105, вартістю 250 грн., які належать ОСОБА_7, спричинивши матеріальну шкоду в сумі 1200 грн., та грошима в сумі 800 грн., які належали ОСОБА_6, спричинивши йому матеріальну шкоду на вказану суму.

У поданих апеляціях на вирок:

- адвокат ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2 вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, посилаючись на те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вчинили самоправні дії відносно потерпілих під час з'ясування стосунків, яких запідозрили у крадіжці документів з автомобіля ОСОБА_8. При цьому ОСОБА_2 не заперечував той факт, що заподіяв потерпілому тілесні ушкодження та заволодів його мобільним телефоном. На досудовому слідстві він давав визнавальні показання через застосування до нього недозволених методів слідства. Прокурорська перевірка цієї заяви проведена формально. Суд взяв за основу вироку показання потерпілих, які є суперечливими та неправдивими. Разом з тим, суд не врахував, що ОСОБА_2 частково визнав себе винним, розкаявся, стан його здоров'я, відсутність претензій з боку потерпілих. Просить змінити вирок, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 187 на ст. ст. 356,125 КК України та призначити покарання непов'язане з позбавленням волі;

- засуджений ОСОБА_3 просить скасувати вирок, а справу повернути на додаткове розслідування, посилаючись на те, що потерпілі своїми неправомірними діями спровокували вчинення злочину, оскільки він виявив пропажу своїх документів з автомобіля. Стверджує, що на досудовому слідстві до нього застосовувалися недозволені методи слідства. Досудове та судове слідство проведено однобічно, а тому висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

- засуджений ОСОБА_4 в апеляції з доповненнями вказує на незаконність та необґрунтованість вироку, просить його скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що на досудовому та судовому слідстві не були допитані свідки по факту побиття потерпілого ОСОБА_6. Стверджує, що на досудовому слідстві йому не було призначено захисника. Вважає, що матеріали справи сфальсифіковані слідчим, а саме протоколи ознайомлення з матеріалами справи. Стверджує, що потерпілий ОСОБА_6 був в автомобілі, звідки пропали документи ОСОБА_8, про що спочатку вказував ОСОБА_9, що не було взято до уваги судом. При призначені покарання суд не врахував обставини, що пом'якшують покарання, зокрема, стан його здоров'я, сімейний стан, що він має двох неповнолітніх дітей, відсутність претензій з боку потерпілих, які дають підстави для застосування ст. 69 КК України. На йому думку, в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України. Просить змінити вирок та перекваліфікувати його дії на ст. 125, 356 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляційні вимоги, викладені в апеляціях засуджених і захисника ОСОБА_5, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій, та просив вирок залишити без зміни, у дебатах сторони залишилися на своїх позиціях, останнє слово ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в яких вони просили скасувати вирок, а справу повернути на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який вони засуджені, за встановлених та викладених у вироку обставин, обґрунтований зібраними у справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким дана належна оцінка, і відповідає фактичним обставинам справи.

З показань засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судовому засіданні слідує, що ОСОБА_3, виявивши, що з автомобіля пропали його документи - паспорта та посвідчення водія, стали з'ясовувати стосунки з потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_6, яких запідозрили в крадіжці документів, і вивезли до с. Райске, де ОСОБА_2 декілька разів вдарив потерпілих. Обшукали потерпілих, у яких ніяких документів не було. Після чого, один з потерпілих передав ОСОБА_2 гроші, останній також забрав мобільні телефони, які лежали на землі. Стверджували, що не вчиняли розбійного нападу на потерпілих.

Ці заперечення засуджених проти обвинувачення, а також аналогічні доводи захисника та засуджених в апеляціях, були предметом розгляду в судовому засіданні і спростовуються наведеними у вироку доказами.

Потерпілий ОСОБА_6 як досудовому слідстві, так і судовому засіданні послідовно стверджував, що, коли він знімав гроші з банкомату, отримав удар по голові, його відвели до автомобіля, де засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вимагали від нього і знайомого ОСОБА_7 повернути якісь документі, побили їх, а потім під погрозою заподіяння тілесних ушкоджень, змусили сісти у багажник автомобіля, вивезли його і ОСОБА_7 на цвинтар неподалік с. Райске, де били, обшукали одяг, забрали зарплатні карточки і мобільні телефони. З кишені його курки пропало 800 гривень. ОСОБА_8 і ОСОБА_2 з ОСОБА_7 поїхали знімати з банкомату, а ОСОБА_4 залишився з ним на цвинтарі до їх повернення.

Ці ж обставини підтвердив потерпілий ОСОБА_7, який доповнив, що ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_4 били його, тримали в автомобілі, вивезли з ОСОБА_6 на цвинтар, а потім з змусили його зняти з банкомату гроші у сумі 800 гривень, які забрали у нього. Також на цвинтарі засуджені забрали у нього 2 мобільні телефони, які не повернули.

Цими показаннями потерпілих спростовуються доводи засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4В про те, що потерпілі з автомобіля викрали документи ОСОБА_8.

Зі змісту показань потерпілих слідує, що засуджені під вигаданим приводом викрадення документів вчинили на них напад і заволоділи їх майном.

Свідок ОСОБА_9 підтвердив, що він разом з ОСОБА_8 приїхав на автомобілі, барсетку з документами останнього в автомобілі не бачив. Коли він повернувся до автомобіля, то побачив, як на потерпілого ОСОБА_6 напали ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_2, останній бив потерпілого, інші штовхали, розбиралися за документи. Вони разом з потерпілими приїхали на цвинтар, де Шелюк залишився з потерпілими, а ОСОБА_8 і ОСОБА_2 з карток потерпілих зняли гроші, ОСОБА_10 забрав мобільний телефон.

Свідок ОСОБА_11 показав, що його вітчим ОСОБА_8 використовує автомобіль з його дозволу, який належить йому. Про те, що у ОСОБА_8 вкрали документи, останній йому не говорив. Його документи на автомобіль в наявності.

Наведеними показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11 також спростовується факт викрадення документів ОСОБА_3 з автомобіля.

Сам засуджений ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердив, що він з заявою про викрадення у нього документів до правоохоронних органів не звертався.

(том № 2, а.с.230)

За даними протоколу огляду місця події, у ОСОБА_2 вилучено мобільний телефон «Самсунг», що належить потерпілому ОСОБА_7, який йому передав ОСОБА_4. ( том № 1, а.с. 33)

З висновку судово-медичної експертизи вбачається, що потерпілому ОСОБА_6, за вказаних ним обставин, були заподіяні тілесні ушкодження у виді:

перелому кісток носу, синців на віках очей, синців на спинці носу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, а також тілесні ушкодження у виді синців на щелепах та щоках, верхній губі, лівій вушній раковині, правої тім'яної області, на зап'ясті лівої руки, поранення першого пальця правого зап'ястя, що відносяться до легких тілесних ушкоджень. (том № 1, а.с. 161)

Висновки цієї експертизи узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, про те, що засуджені ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_2 під час нападу наносили їм удари руками і ногами у різні частини тіла, а також не суперечать показання ОСОБА_2 про те, що він наносив удари потерпілим.

Аналіз наведених доказів переконливо свідчить про те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за попередньою змовою, з метою заволодіння чужим майном вчинили розбійний напад на потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Доводи засудженого ОСОБА_4 про порушення його права на захист під час досудового слідства, слід визнати голослівними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що з моменту затримання йому неодноразово роз'яснювалися права, в тому числі право на захист, але він відмовився від участі захисника і взяв захист своїх прав та інтересів на себе, про що складено відповідні процесуальні документи.

(том № 1, а.с.84 -89, 128 - 130, том № 2, а.с.49 - 51)

За дорученням суду прокуратурою проведена перевірка заяв ОСОБА_4, ОСОБА_2 про застосування до них недозволених методів слідства, які не знайшли свого підтвердження, про що винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. На досудовому слідстві заяв з цього приводу від засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_12 не надходило. (том № 2, а.с.129 -131, 210 - 212)

Крім того, в судовому засіданні засуджений ОСОБА_8 неодноразово стверджував, що з боку працівників міліції до нього не застосовувалися недозволені методи слідства. (том № 2, а.с.230, 235)

З огляду на викладене, доводи засуджених та захисника про застосування недозволених методів ведення слідства, слід визнати необґрунтованими.

Оскільки викладені докази узгоджуються між собою щодо обставин учинення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 злочину та відповідають фактичним обставинам справи, у суду не було підстав ставити під сумнів їх достовірність, зокрема, показання потерпілих, свідків, тому суд обґрунтовано поклав ці докази в основу обвинувального вироку.

Колегія суддів вважає, що зібрані та дослідженні у справі докази є достовірними, належними, допустимими та достатніми, які у своїй сукупності викривають засуджених у вчиненні злочину.

У зв'язку з чим, доводи засуджених та захисника в апеляціях про те, що обвинувачення ґрунтується на недопустимих, недостовірних і суперечливих доказах, а також на припущеннях, слід визнати безпідставними.

Давши належну оцінку зібраним доказам у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винними ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який вони засуджені, і правильно кваліфікував їх дії за ч.2 ст. 187 КК України.

Отже, доводи засуджених та захисника про невідповідність висновків суду, неправильне застосування кримінального закону не ґрунтуються на матеріалах справи.

Підстав для перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_10 та зміни вироку, на що посилається захисник в апеляції, немає.

Необґрунтованими є доводи засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 про однобічність, неповноту судового слідства, а також упередженість суду, оскільки вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про однобічність, неповноту, необ'єктивність чи упередженість дослідження органом досудового слідства й судом обставин справи, що мають значення для справи. З матеріалів справи вбачається, що в процесі досудового слідства та при судовому розгляді справи були встановлені і досліджені всі обставини справи, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема, допитані всі особи, показання яких мають значення для справи, перевірялася позиція захисту засуджених шляхом допиту потерпілих, свідків, дослідженням даних протоколів слідчих дій, висновків експертиз.

Крім того, клопотань щодо необхідності з'ясування інших невстановлених досудовим слідством обставин учинення злочину, а також про доповнення судового слідства ні засуджені, ні захисники не заявляли. (том № 2, а.с. 241)

Підстав для направлення справи на додаткове розслідування, про що просить засуджений ОСОБА_3, немає.

Також позбавлені підстав доводи засудженого ОСОБА_4 про фальсифікацію доказів у справі, зокрема, протоколів ознайомлення з матеріалами справи. Даних, які б могли свідчити про можливу фальсифікацію доказів органом досудового слідства, не виявлено. Таких заяв на досудовому слідстві та в судовому засіданні від засуджених та їх захисників не поступало.

Будь-яких порушень кримінально-процесуального закону, зокрема, права засуджених на захист під час досудового слідства і при розгляді справи у суді, в тому числі при збиранні і дослідженні доказів, які могли перешкодити суду всебічно й повно розглянути справу або вплинути на його висновки щодо винності засуджених та правильності кваліфікації їх дій, не виявлено.

Покарання кожному засудженому призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості і суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про їх особу, що вони раніше неодноразово судимі за вчинення корисливих злочинів, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 характеризуються посередньо, ОСОБА_2 негативно, обставин, що пом'якшують покарання, зокрема, стан здоров'я ОСОБА_4, на які є посилання в його апеляції, обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_4 і ОСОБА_2, - рецидив злочинів, у мінімальних межах санкції статті кримінального закону, яке є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для пом'якшення покарання, як про це просять захисник і засуджений ОСОБА_4, немає.

Таким чином, підстав для скасування чи зміни вироку щодо засуджених не виявлено, а тому немає й підстав для задоволення апеляцій.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України в редакції 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляції адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а вирок Новокаховського міського Херсонської області від 17 липня 2012 року - щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - без зміни.

Судді: