ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 липня 2013 р. 16-10 Справа №801/6404/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Трещової О.Р., при секретарі Габовій Н.Г., за участю
представника позивачів - ОСОБА_1,
представника відповідача - Ліфінцової Я.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АРК про зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4 (далі - позивачі) звернулися до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АРК з вимогами про зобов'язання реєстраційну службу Ялтинського міського управління юстиції АРК внести зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно належного ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нерухомого майна - приміщення-апартаменту АДРЕСА_1, шляхом заміни відомостей про тип та призначення об'єкту нерухомого майна з «приміщення - апартамент № 16» на «квартиру № 16».
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовляється вносити зміни до Реєстру, чим порушує право власності на майно, яке належить позивачам.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.06.2013 було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивачів в судовому засіданні позов підтримала в поновному обсязі з підстав, наведених у позові. Представник пояснила, що майно, реєстрація прав на яке є предметом адміністративного позову належить позивачам на праві власності, що оформлено відповідними право встановлювальними документами.
Постановою окружного адміністративного суду АРК від 29.02.2012 року по справі № 2а-10018/11/0170/19 КП Ялтинської міської ради «БТІ», що на той час було реєстраційним органом, було зобов'язано внести зміни відомостей про тип та призначення об'єкту.
Але у зв'язку з реорганізацією реєстраційних органів вказане рішення своєчасно не було виконано, в наслідок чого позивачі звернулися з відповідною заявою до реєстратора реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АРК. У той же час їх заява була повернута та роз'яснено, що позивачем не дотриманий порядок звернення до реєстратора.
З такими діями відповідача позивачі не згодні, тому вони звернулися до суду з позовом.
В судовому засіданні представник відповідача заперечувала та пояснила, що реєстраційна служба Ялтинського міського управління юстиції АРК не є правонаступником КП Ялтинської міської ради «БТІ», а тому рішення суду для відповідача не є обов'язковими для виконання.
Крім того, позивачами не дотриманий порядок звернення з заявою, оскільки відповідач не був держателем реєстру прав власності, в якому містився запис про реєстрацію права власності за позивачами. Тому позивачі були зобов'язані звернутися з заявою про реєстрацію за ними права власності, що призвело б до створення відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно, до якого у подальшому можливо було внести відповідні зміни.
Тому відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відпоідача, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
11 січня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консоль ЛТД" та ОСОБА_4, ОСОБА_3 був укладений договір пайової участі у фінансуванні будівництва № 0057/290-105, на виконання якого була
збудована ізольована квартира посімейного заселення.
Судом встановлено, що на вказане нерухоме майно позивачами оформлено право власності.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.06.2010 року, у спільній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебуває приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Приміщення-апартаменти № 16 загальною площею 74,1 кв. м., з прилеглим балконом площею 22,00 кв. м.
Згідно даним технічного паспорту БТІ (станом на 17.07.2008 р.) апартамент № 16 загальною площею 74,1 кв. м., з прилеглим балконом площею 22,0 кв. м. складається з наступних приміщень: літ. А (приміщення №16-1 коридор, загальна площа 22,5 кв. м., приміщення №16-2, загальна площа 17,2 кв. м., приміщення №16-3, загальна площа 25,4 кв. м., приміщення №16-4 санвузел, загальна площа 9,6 кв. м.) - разом по апартаментам № 16 74,1 кв.м.; літ. а61 - балкон - 22,0 кв. м.
30 червня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" з заявою, в якій просили про внесення змін в реєстр прав власності на нерухоме майно і визначити нерухоме майна - приміщення-апартаменти № 16 такий тип і призначення як "квартира", а також про видачу на цей об'єкт нерухомого майна виписки про реєстрацію права власності на нерухоме майно з урахуванням внесених змін.
Листом від 04.07.2011 року Комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" повідомило позивачів, що змінення типу майна з "приміщення-апартаменти" в "квартиру" і здійснення державної реєстрації прав власності можливо на підставі рішення суду.
Позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом про зобов'язання Комунальне підприємство Ялтинської міської Ради "Бюро технічної інвентаризації" внести зміни до реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно належного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нерухомого майна - приміщення-апартаменти № 16 загальною площею 74,1 кв. м., з прилеглим балконом літ а61 площею 22,0 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зміни відомостей про тип та призначення об'єкту нерухомого майна з "приміщення - апартаменти № 16" на "квартира №16".
Постановою окружного адміністративного суду АРК від 29.02.2012 року по справі № 2а-10018/11/0170/19 позовні вимоги було задоволені, Комунальне підприємство Ялтинської міської Ради "Бюро технічної інвентаризації" зобов'язано внести зміни до реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно належного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нерухомого майна - приміщення-апартаменти № 16 загальною площею 74,1 кв. м., з прилеглим балконом літ а61 площею 22,0 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зміни відомостей про тип та призначення об'єкту нерухомого майна з "приміщення - апартаменти № 16" на "квартира №16".
Судом встановлено, що Постанова окружного адміністративного суду АРК від 29.02.2012 року по справі № 2а-10018/11/0170/19 набула чинності 04.05.2012 року.
У зв'язку з реорганізацією системи реєстрації прав власності позивачі лише в травні 2013 році звернулися заявою до реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АРК про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно типу та призначення об'єкту нерухомого майна з «приміщення - апартамент № 16» на «квартиру № 16».
Листом № 02/28/920 від 31.05.2013 року, підписаним начальником реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції, відповідач повернув позивачам всі надані документи та повідомив, що реєстраційна служба Ялтинського міського управління юстиції АРК не є правонаступником КП Ялтинської міської ради «БТІ», а тому рішення суду для відповідача не є обов'язковими для виконання.
Крім того, в листі позивачами не дотриманий порядок звернення з заявою, оскільки відповідач не був держателем реєстру прав власності, в якому містився запис про реєстрацію права власності за позивачами. Тому позивачі були зобов'язані звернутися з заявою про реєстрацію за ними права власності, що призвело б до створення відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно, до якого у подальшому можливо було внести відповідні зміни.
Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивачі звернулися до суду.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 01.01.2013 реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV, в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI, зі змінами та доповненнями. (далі - Закон).
Абзацом 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952 визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майна.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Згідно ст. 6 Закону систему органів державної реєстрації прав становлять:
Міністерство юстиції України;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;
органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).
Згідно Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну реєстраційну службу України, на яку покладено функції з реалізації державної політики у сфері реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у сфері реєстрації релігійних організацій, а також функцій Міністерства юстиції України з реалізації державної політики у сфері реєстрації.
Положенням про Державну реєстраційну службу України, яке затверджено Указом Президента України від 06.04.2011р. № 401/2011 встановлено, що Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, Реєстраційна служба Ялтинського міського управління юстиції як суб'єкт владних повноважень наділена управлінськими функціями , а тому є належним відповідачем по справі.
Відповідно до ст. 8 Закону до повноважень органу державної реєстрації прав віднесено:
1) проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації;
2) забезпечення ведення Державного реєстру прав;
3) надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом;
4) забезпечення обліку безхазяйного нерухомого майна;
5) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Ч. 4 статті 15 Закону встановлює, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно ст. 16 Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
Стаття 19 Закону передбачає підстави, які зумовлюють державну реєстрацію прав, а саме:
1) договори, укладені у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтва про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішення судів, що набрали законної сили;
6) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Судом встановлено, що на приміщення-апартаменти № 16 загальною площею 74,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 за позивачами оформлено та зареєстровано право спільної власності, що підтверджено належним правовстановлювальним документом - свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.06.2010 року
Вказані реєстраційні дії було проведено відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав), якій відповідно до п. 1.8 вказаного Положення є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі - об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), правовстановлюючі документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
Відповідно до Розділу II. "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна до 01.01.2013 провадилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Пунктом 5 розділу ІІ вказаного закону було встановлено, що державна реєстрація в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, надання інформації із зазначених реєстрів здійснюються до 1 січня 2013 року.
Державний реєстратор, нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", починаючи з 1 січня 2013 року мають доступ до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек і використовують під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційні дані зазначених реєстрів.
Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
З 01.01.2013 Державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється в Державному реєстрі прав, якій відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.
Відповідно до п. 92 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно.
Згідно абз. 3 п. 94 вказаного Порядку порядок використання та перенесення державним реєстратором записів з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна до Державного реєстру прав встановлює Мін'юст.
Так, наказом від 14.12.2012 № 1844/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за № 2102/22414, затверджений Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Згідно з п. 3,6 вказаного Порядку відомості Реєстрів використовуються державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про обтяження речових прав на нерухоме майно, у тому числі обтяжень податковою заставою, під час проведення державної реєстрації прав з метою їх перенесення до Державного реєстру прав та під час розгляду заяв про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, заяв/запитів на отримання інформації з Державного реєстру прав. Перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру прав здійснюється державним реєстратором прав у разі, коли наявні у Реєстрах записи є чинними та ідентифікують об'єкт нерухомого майна або суб'єкта речових прав, їх обтяжень.
Таким чином, з 01.01.2013 функції державної реєстрації прав було передано від підприємств технічної інвентаризації до органу державної реєстрації прав, що відповідає необхідності забезпечення здійснення повноважень органів державної влади та безперервності їх реалізації, та зумовлює правонаступництво щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов'язків, що складають зміст відповідних правовідносин, зокрема в сфері державної реєстрації прав.
Судом встановлено, що позивачі звернулись до відповідача із заявою про реєстрацію змін про тип та призначення об'єкту нерухомості.
В Реєстрі прав на нерухоме майно (до 01.01.2013) право власності на об'єкт нерухомості було зареєстровано за позивачами.
Згідно ст.3 Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:
якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Більш того, відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI встановлено, що фізичні та юридичні особи звільняються від сплати державного мита під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані до проведення державної реєстрації прав у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Таким чином, зареєстроване за позивачами право власності на нерухоме майно до 01.01.2013 визнається, а Закон не зобов'язує фізичних та юридичних осіб вчиняти будь-які додаткові дії з повторної реєстрації зареєстрованих раніше прав, а визнає їх як діючи.
Постановою окружного адміністративного суду АРК від 29.02.2012 року по справі № 2а-10018/11/0170/19 КП Ялтинської міської ради «БТІ», що на той час було реєстраційним органом, було зобов'язано внести зміни відомостей про тип та призначення об'єкту.
Вказана постанова набула чинності та підлягає обов'язковому виконанню.
Повноваження КП Ялтинської міської ради «БТІ» щодо підготовки документів для видачі свідоцтва про право власність об'єкту нерухомого майна, внесення змін до Реєстру, надані п.п.8.1,8.3. Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, так само як і повноваження органів місцевого самоврядування по прийняттю рішення про оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, припинені з 01.01.2013 року.
Згідно п. 2 ч. 2 статті 9 Закону державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Таким чином, суд зазначає, що з 01.01.2013 року повноваження стосовно внесення змін про об'єкт нерухомості, на який було зареєстровано право власності за позивачами до 01.01.2013 року, перейшли до реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції.
Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, був затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5.
Згідно п.2.1., 2.2 Порядку для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.
Орган державної реєстрації прав або нотаріус приймає заяви у день їх надходження в порядку черговості і реєструє у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу реєстрації.
Пунктом 2.5. Порядку передбачено, що для внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв'язку зі зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права, інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав, заявник подає документ, що є підставою для зміни відомостей, копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, та документ про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру прав.
Судом встановлено, що позивачами подана державному реєстратору заява про внесення змін до запису Державного реестру речових прав на нерухоме майно та всі необхідні документи, у тому числі постанова суду від 29.02.2012 року по справі № 2а-10018/11/0170/19, яка є підставою для внесення змін до Реєстру про об'єкт нерухомості.
Відповідно п. 2.9, 2.10, 2.11 Порядку під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав.
За результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.
Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.
Згідно п. 2.14.1 Порядку державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав:
- органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна;
- подані документи не відповідають вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами;
- відповідні зміни до записів Державного реєстру прав уже внесені;
- із заявою звернулась неналежна особа;
- відсутній запис, щодо якого подано заяву;
- документи подані не в повному обсязі.
Судом встановлено, що позивачами повністю дотримані вимоги п. 2.14.1 Порядку, оскільки за ними було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості, всі надані документи відповідали вимогам закону та надані реєстратору у повному обсязі, аналогічні записи в Реєстрі відсутні.
Суд також зазначає, що такі підстави, як відсутність правонаступництва між БТІ та органами реєстрації, а також відсутність у реєстратора доступу до Реєстру прав власності на нерухоме майно, в якому міститься запис про реєстрацію за позивачами права власності, на які посилався відповідач в листі від 31.05.2013 року, відмовляючи позивачам у внесенні змін до реєстру, діючим законодавством не передбачені.
При цьому суд не погоджується з відповідачем, що листом від 31.05.2013 року позивачам не було відмовлено у проведені реєстрації, а лише роз'яснений порядок вчинення необхідних дій.
Оскільки відповідач не здійснив реєстраційні дії за заявою позивача, про що надав пояснення у листі від 31.05.2013 року, суд розцінює такі дії відповідача як відмову у вчиненні дії, яка здійснена не лише за межами підстав, визначених законом, але й також у спосіб, що не передбачений діючим законодавством, оскільки така відмова мала буда оформлена відповідним рішенням реєстратора.
Позиція відповідача щодо відсутності технічних можливостей та правового регулювання порядку внесення змін щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, яка здійснена до 01.01.2013 реєстраторами бюро технічної інвентаризації, суперечить принципам адміністративного судочинства та перешкоджає поновленню законних прав та охоронюваних інтересів позивача.
Відповідно до ст.8,9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
При цьому відповідно до змісту положень Цивільного Кодекс України (ст.ст. 316,319) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Таким чином, неурегульованість технічних дій відповідача, його взаємодії з попередніми органами, які виконували такі функції держави, не можуть бути підставою для відмови особам в реалізації та захисті їх прав та інтересів.
Більш того, суд зазначає, що у відповідача відсутні будь-які перешкоди у внесенні змін про об'єкт нерухомості, право на який було зареєстровано до 01.01.2013 року у Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Пунктом 3.6. Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна прямо визначено можливість перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру прав державним реєстратором у разі, коли наявні у Реєстрах записи є чинними та ідентифікують об'єкт нерухомого майна або суб'єкта речових прав, їх обтяжень.
Тому, відповідач на підставі заяви позивача про внесення змін про об'єкт нерухомості був зобов'язаний перенести запис про реєстрацію права власності з Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та після цього внести до нього відповідний запис.
Такі дії відповідача в повній мірі відповідали діючому законодавству.
Суд вважає, що спосіб внесення змін до запису, який був запропонований відповідачем у листі від 31.05.2013 року взагалі є неможливим та призведе до виникнення правових проблем у визначення права власності позивачів.
Так, відповідач вважає, що оскільки у новому Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис відсутній, позивачі мали подати заяву про реєстрацію права власності. На підставі такої заяви відповідач здійснює реєстрацію права власності, а потім вносить до цього запису зміни, які визначені постановою суду.
Але в такому випадку в ДРРПНМ буде зазначено про реєстрацію права власності лише в 2013 році, у той час, коли за позивачами право власності на майно зареєстровано з 2010 року. Тобто право володіння позивачами майно з 2010 до 2013 року буде вне правового поля, або позивачи у майбутньому будуть зобовзані робити витяги з двох реєстрів.
Тобто такий шлях призведе до того, що в ДРРПНМ відомості про момент виникнення у позивачів права власності а об'єкт нерухомості не будуть відповідати дійсності.
Таким чином, єдиний правильний спосіб, яким мають діяти в такій ситуації реєстратори, це перенесення записів з Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у тому вигляді, в якому вони були створені, змінювалися та залишилися до 01.01.2013 року.
Суд зазначає, що позивачі заявили позовні вимоги про зобов'язання реєстраційну службу Ялтинського міського управління юстиції АРК внести зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно належного позивачам нерухомого майна.
Але суд зазначає, що реєстраційна служба Ялтинського міського управління юстиції АРК вносить записи та є держателем Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому з 01.01.2013 року відображаються всі речові права.
Отже, належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання Реєстраційну службу Ялтинського міського управління юстиції внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно належного ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нерухомого майна.
Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Таким чином, суд вважає можливим в цій частині вийти за меж позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи майновий характер спору,суд вважає за можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 17,20грн. судових витрат.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.
В судовому засіданні 08.07.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 11.07.2013 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позові вимоги задовольнити.
2. Зобов'язати Реєстраційну службу Ялтинського міського управління юстиції внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно належного ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нерухомого майна - приміщення-апартаменту АДРЕСА_1, шляхом заміни відомостей про тип та призначення об'єкту нерухомого майна з «приміщення - апартамент № 16» на «квартиру № 16».
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 34,40 гривень шляхом безспірного списання з рахунків Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Трещова О.Р.