УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 110/1650/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Литвиненко В.П.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.
"03" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБондарева Р.В.
СуддівЯковенко Л.Г. М’ясоєдової Т.М.
При секретаріГаліч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Акціонерного банку «Київська Русь» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
Заочним рішенням Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 23.03.2011 року, позов АБ «Київська Русь» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 суму заборгованості у розмірі 21094,94 грн.
З метою забезпечення вищезазначеного позову 15.03.2011 року Красноперекопським міськрайонним судом АР Крим накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.
06.05.2011 року ОСОБА_8 звернувся до суду із заявою про зняття арешту з зазначеної квартири, оскільки квартира АДРЕСА_1 належить йому на праві власності з 15.10.2009 року відповідно до договору дарування.
Ухвалою суду від 12.05.2011 року заяву ОСОБА_9 задоволено, скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_8
19.04.2013 року ОСОБА_8 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення до виконання ухвали суду від 12.05.2011 року про скасування арешту, посилаючись на те, що він своєчасно не звернувся до ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим з вказаною ухвалою у зв'язку з тяжкою хворобою, оскільки на протязі 2011-2012 р. р. неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні.
Ухвалою Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2013 року у задоволенні заяви ОСОБА_8 про поновлення строку для пред'явлення до виконання ухвали Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 12.05.2011 року відмовлено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що арешт, накладений за рішенням суду у зв'язку з закінченням виконавчого провадження, не знімається. Також вказує, що Законом передбачено зняття арешту, накладного у порядку забезпечення позову, тільки за рішенням суду.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що чинність арешту майна припинена у зв'язку з закінченням виконавчого провадження, крім того, зняття арешту проводиться Реєстраційною службою Красноперекопського міскрайонного управління юстиції АР Крим.
Проте з такими висновками повністю погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи заперечень.
За змістом ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З матеріалів справи убачається, що 15.03.2011 р. судом першої інстанції при розгляді позову АБ «Київська Русь» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 забезпечено позов Банку, накладено арешт на спірну квартиру, власником якої судом вказано боржника ОСОБА_6
Вказана ухвала суду виконана, накладено арешт на квартиру державним виконавцем, про що свідчить постанова державного виконавця від 24.03.2011 р. (а. с. 67), внесені відповідні реєстраційні записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та виконавче провадження закінчено постановою від 07.04.2011 р. (а. с. 63).
Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що спірна квартира була відчужена боржником ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 15.10.2009 р. гр-ну ОСОБА_8, а тому ухвалою від 12.05.2011 р. арешт квартири скасований (а. с. 60).
Підстави та умови зняття арешту з майна визначені статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, частинами 1, 2 цієї статті передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 12.05.2011 року скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_8 за його заявою.
Заявник, посилаючись на ст. 371 ЦПК України, просить суд поновити йому строк для пред'явлення до виконання ухвали суду від 12.05.2011 року про скасування арешту, посилаючись на те, що він своєчасно не звернувся до ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим з вказаною ухвалою у зв'язку з тяжкою хворобою.
Відповідно до вимог ст.ст. 21, 22, 23 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом одного року. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу. Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.
Статтею 371 ЦПК України передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
З аналізу вказаних норм закону убачається, що загальний строк для виконання ухвали суду про скасування заходів забезпечення позову визначено в один рік.
Разом з тим, ОСОБА_8 не надав суду першої та апеляційної інстанції доказів того, що він звертався до виконавчої та реєстраційної служби міністерства юстиції з заявою про виконання ухвали суду щодо скасування заходів забезпечення позову і що йому було відмовлено в цьому.
Враховуючи положення цивільно-процесуального законодавства щодо захисту лише порушеного права, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_9 не довів порушення своїх прав, а відтак передчасно звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку.
Колегія суддів не погоджується з ухвалою суду першої інстанції в тій частині, що арешт спірного майна припинено на підставі постанови державного виконавця від 13.04.2012 р., оскільки в матеріалах справи відсутні докази виконання рішення суду про стягнення з відповідачів всієї заборгованості за кредитним договором, адже в постанові ідеться лише про сплату судових витрат у розмірі 165,47 грн. Крім того, не надано доказів про виключення відомостей про арешт квартири з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
На зазначені обставини суд першої інстанції увагу не звернув, а тому передчасно вирішив питання про відсутність поважних причин для поновлення заявнику строку для пред'явлення виконавчого листа для виконання.
Не можна погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_8 не є стягувачем, оскільки згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична особа, на користь якої чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 цього Закону ухвали суду також є виконавчими документами, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 12.05.2011 р. про скасування арешту квартири, яка постановлена на користь заявника, направлена на захист його права власності, тому зазначені висновки суду першої інстанції є помилковими.
За таких обставин оскаржувану ухвалу місцевого суду не можна вважати такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_8 з інших підстав.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 312, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2013 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволені заяви ОСОБА_8 про поновлення пропущеного строку для виконання -відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: