Справа № 378/357/13-ц Головуючий у І інстанції Марущак Н.М.
Провадження № 22-ц/780/3893/13 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.
Категорія 44 11.07.2013
УХВАЛА
Іменем України
10 липня 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: Приходька К.П.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
при секретарі: Бобку О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Ставищенської селищної ради на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 15 травня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Ставищенської селищної ради, відділу Держземагенства України в Ставищенському районі, треті особи - ОСОБА_4, Ставищенський навально виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - юридичний ліцей» №2 ім. О. Палатського Ставищенської районної ради Київської області про відновлення права власності на земельну ділянку, скасування державного акта про право власності на земельну ділянку, реприватизацію земельної ділянки та зобов»язання вчинити певні дії,-
встановила:
у квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 27 серпня 1991 року вона придбала у ОСОБА_5 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 700 кв.м.
З моменту придбання вказаного будинку її сусідкою по суміжній садибі стала ОСОБА_6, яка мала на той час у власності 1\2 частину житлового будинку по АДРЕСА_2 і в спільному сумісному користуванні з власником іншої 1\2 частини будинку земельну ділянку площею близько 0,055га., 12.10.2004 року ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу придбала в ОСОБА_7 іншу 1\2 частину будинку по АДРЕСА_2 .
В 2004 році рішенням селищної ради ОСОБА_6 протиправно без законних підстав з порушенням встановленої процедури було виділено земельну ділянку в розмірі 0,035га. для ведення городництва, без зазначення в рішенні, з якої саме землі наділено ОСОБА_6 вказаних 0,035га.
Рішенням 13 сесії четвертого скликання Ставищенської селищної ради від 05.11.2004 р. ОСОБА_6 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,09га. Всупереч тому, що вказаний дозвіл дійсний протягом 6 місяців остання замовила виготовлення технічної документації через 1,5 роки після одержання дозволу і завдяки ПП «Кадастр» вказану в дозволі площу земельної ділянки з 0,09га., протиправно збільшено до 0,1162га.
При складанні Акту погодження меж від 05.05.2006 року землекористувача ОСОБА_6 замість погодження з позивачем межі ділянок АДРЕСА_2 - АДРЕСА_1 погоджено межу АДРЕСА_2 - АДРЕСА_3. При виготовленні технічної документації на ім'я ОСОБА_6 були допущені чисельні порушення.
Внаслідок розроблення і виготовлення технічної документації з порушенням законодавства України ОСОБА_6 стала власником земельної ділянки площею 0,1162га., згідно державного акта ЯГ №163579 від 22.11.2006 року. Позивач з метою реконструкції будинку по АДРЕСА_1 періодично їздила на заробітки за кордон. Під час одного з приїздів розпочала підготовку до приватизації земельної ділянки та виявила, що за її відсутності відповідач ОСОБА_8 заволоділа її нерухомим майном, знесла навіть фундамент будинку та дерев'яний сарай - об'єднала її земельну ділянку із своєю.
Остання неодноразово зносила межові знаки, металеву огорожу, що розмежовувала їх ділянки. Рішенням Ставищенського районного суду від 27.09.2011 року, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23.12.11 року, було безпідставно скасовано її державний акт та його реєстраційний номер, оскільки вона не забезпечила свій зустрічний позов належною правовою і доказовою базою.
Вважає, що вона набула право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в тих самих розмірах, що і попередній власник. Причини припинення її права власності відсутні.
Тому, позивач просить суд відновити її право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1; визнати незаконним, недійсним і таким, що підлягає скасуванню Державний акт ЯГ №163579 від 22.11.2006 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1162га., по вулиці АДРЕСА_2, виданий на ім»я ОСОБА_6, в даний час ОСОБА_8 (спадкоємиці за законом); реприватизувати вказану земельну ділянку; зобов»язати Ставищенську селищну раду - надати їй (позивачу) дозвіл за її заявою на розробку проекті із землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1; зобов»язати управління Держземагенства Ставищенського району Київської області - надати висновки і погодження проекту землеустрою (технічної документації -) даної ділянки, провести розмежування земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, і ділянки по АДРЕСА_1; забезпечити підписання акту узгодження меж власниками (користувачами) сусідніх суміжних ділянок особисто; при попередньому визначенні площі земельних ділянок (АДРЕСА_2, 6, 8) врахувати дані господарських книг попередніх власників; зобов»язати Ставищенську селищну раду затвердити проект із землеустрою щодо виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на ім»я позивача.
Пізніше позивачка уточнила вимогу стосовно відновлення права власності на земельні ділянку, зокрема, просила відновити право власності позивача на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, яка належала їй на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку, виданого на ім»я ОСОБА_2 в 2010 році, та скасованого рішенням Ставищенського районного суду від 27.09.2011 року.
Рішенням Ставищанського районного суду від 15 травня 2013 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 та Ставищанська селищна рада подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просили рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 прийняла спадщину, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки загальною площею 0,1162га., кадастровий номер 3224255100:01:027:0002, розташованої за вищевказаною адресою, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування жилого будинку (а.с.61).
Вказана земельна ділянка належала спадкодавиці ОСОБА_6 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №163579 (а.с.62), виданого на підставі рішення третьої сесії п»ятого скликання Ставищенської селищної ради від 9 червня 2006 року за №37 (а.с.42).
Позивачка ОСОБА_2 (в даний час ОСОБА_2) по договору купівлі-продажу від 27 серпня 1991 року придбала житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 700кв.м (а.с.20).
Рішенням 20 сесії п»ятого скликання Ставищенської селищної ради від 25 грудня 2007 року за №508 ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею орієнтовно 0,06га., по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням 25 сесії п»ятого скликання Ставищенської селищної ради від 18 червня 2008 року за №680 затверджено вказану технічну документацію на ім»я ОСОБА_2, яким їй було надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки за вказаною адресою площею 0,060га.
17 березня 2010 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на дану земельну ділянку.
Відповідно до копії повідомлення управління Держкомзему у Ставищенському районі від 30 червня 2011 року за №707 згідно викопіювання з чергового кадастрового плану земельна ділянка ОСОБА_2, що належала їй на підставі зазначеного державного акта, та земельна ділянка ОСОБА_8 накладались одна на одну.
Ставищенський районний суд рішенням від 27 вересня 2011 року, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23.12.2011 року (а.с.99-106), визнав недійсними вищевказані рішення селищної ради від 25 грудня 2007 року №508 в частині надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації та від 18 червня 2008 року №680 в частині затвердження такої технічної документації на ім»я останньої, яким їй було надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,060га., по вулиці АДРЕСА_2 та визнав недійсним Державний акт від 17 березня 2010 року на ім»я ОСОБА_2 про її право власності на дану земельну ділянку, і визнав недійсною його державну реєстрацію, дійшовши висновку, що дані рішення селищної ради є неправомірними, оскільки відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, а ОСОБА_2 та її представники всупереч ст.125 ЗК України не надали суду доказів того, що станом на 25 грудня 2007 року за нею було зареєстровано право власності або право користування земельною ділянкою у розмірі 700кв.м., також позивачкою не було надано доказів реєстрації за нею права власності на житловий будинок.
Рішенням від 27 вересня 2011 року Ставищенський районний суд відмовив в задоволенні зустрічного позову. Вказане рішення набрало законної сили.
Судом також встановлено, що позивач, яка придбала житловий будинок по договору купівлі-продажу від 27 серпня 1991 року зареєструвала вказаний договір в комунальному підприємстві КОР «Білоцерківське МБТІ» в реєстровій книзі №14 під реєстром №1897 від 25.09.1991 p., (а.с.21).
ОСОБА_6 було доділено 0,035га., до присадибної ділянки по АДРЕСА_2, та зобов»язано її привести дану ділянку в належний порядок рішенням Ставищенської селищної ради від 23.11.1994 року за №128 (а.с.33).
Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпоряджень належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Такий спосіб захисту як відновлення права власності на земельну ділянку, що належала особі на підставі скасованого судом правовстановлюючого документа (як просить позивачка) не встановлено.
Державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, який видається на підставі рішенні повноважного органу про передачу земельної ділянки у власність, а тому визнання його недійсним без визнання незаконним рішення, на підставі якого видано державний акт, суперечить закону.
Рішення селищної ради, на підставі якого видано даний державний акт, на даний час не визнано недійсним, а тому на момент судового розгляду рішення третьої сесії п»ятого скликання Ставищенської селищної ради від 09 червня 2006 року за №37 є чинним.
Відповідно до п.25 роз»яснень, які містяться у Постанові Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ при розгляді позовів, які виникають з земельних правовідносин» сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд, зокрема: документи про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості).
Житловий будинок по АДРЕСА_1 попередньому власнику ОСОБА_5 належав на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04.05.1991 року, реєстровий №484, про що зазначено в договорі купівлі-продажу жилого будинку від 27.08.1991 р. (а.с.20).
Відповідно до копій погосподарських книг за 1953-1955, 1955-1957 р. р. площа земельної ділянки, на якій розташований вищевказаний житловий будинок, становила станом на 01 січня 1953 р. - 0,05га, на 01 січня 1954 р. - 0,09га, на 01 січня 1955- 557 р. р - 0,05га, даний будинок 1918 року побудови (а.с.26,141).
Правовідносини землекористування ОСОБА_10 регулювались ЗК УРСР в редакції 1970 року, який втратив чинність 15 березня 1991 року.
Відповідно до ч.5 ст.20 ЗК УРСР в редакції 1970 року право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.
Згідно ст.22 ЗК УРСР 1970 року приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, заборонялось.
Витягів з реєстрових книг виконкому Ставищенської селищної ради на підтвердження права користування попередніми його власниками земельною ділянкою, на якій був розташований житловий будинок по АДРЕСА_1, суду не надано.
На час успадкування ОСОБА_5 житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину від 04.05.1991 р. та на час отримання у власність позивачкою даного будинку на підставі вищевказаного договору купівлі продажу від 27 серпня 1991 року правовідносини з приводу землекористування регулювались ЗК України 1990 року. З 01 січня 2002 року правовідносини з приводу землекористування регулюються Земельним кодексом 2001 року.
Відповідно ст.22 ЗК України в редакції від 18.12.1990 року, який діяв на час придбання позивачем будинку, з якого позивач ОСОБА_2 обґрунтовує наявність у неї в користуванні земельної ділянки, та ч.3 ст.125 ЗК України 2001 року, право власності на земельну ділянку або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документів, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, забороняється.
Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені статтею 23 ЗК України 1990 року. Проте дію цієї статті зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92.
Відповідно до п.п.«г» п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України 1990 р. до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.
Частиною 4 ст.30 ЗК України 1990 року встановлено, що право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених у даній статті випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог ст.23 цього Кодексу.
Позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено, що на час придбання нею будинку по АДРЕСА_2 за продавцем - ОСОБА_5 як за землекористувачем була, закріплена належним чином із встановленням межових знаків, відповідно вимог діючого на той час законодавства, земельна ділянка розміром 700 кв.м.
Доказів про встановлення землевпорядними організаціями меж вказаної земельної ділянки в натурі попереднім землекористувачам ОСОБА_10, ОСОБА_5 та позивачці останньою суду не надано.
Позивач надала суду довідку-повідомлення управління Держкомзему Ставищенському районі від 30 червня 2011 року за №707 про те, що згідно викопіювання чергового кадастрового плану земельна ділянка ОСОБА_11, що належить їй на підставі державної акта від 17 вересня 2010 року, та земельна ділянка ОСОБА_8 (спадкоємиці ОСОБА_12), належить їй на підставі державного акта серії ЯГ №163579 від 22.11.2006 року, накладаються одна на оді загальна площа взаємного накладання земельних ділянок становить 665,93кв.м (а.с.52).
Суд не прийняв вказану довідку як належний доказ порушення права позивачки на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, оскільки рішення селищні ради, на підставі якого було видано цей державний акт скасовані вищевказаним рішенням Ставищенської районного суду від 27 вересня 2011 року, що набрало законної сили.
Таким чином, суд прийшов до правильного висновку, що позивачем всупереч вимогам ст.ст.10,57-60 ЦПК України не доведено, земельною ділянкою якої площі користувався попередній власник житлового будинку по АДРЕСА_1 та якою користується позивач ОСОБА_2. з часу придбання даного будинку, не надано доказів її виділення, встановлення меж цієї земельної ділянки. Позивачем на надано доказів про порушення її права на земельну ділянку.
З цих підстав суд відмовив в задоволенні позову, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Суд також відмовив в задоволенні решти вимог позивачки, оскільки вона не надала суду доказів про звернення з відповідними заявами до вказаних відповідачів, спору між ними фактично ще не виникло, а набуття земельної ділянки у власність або у користування із земель державної або комунальної власності здійснюється за рішенням органів виконавчої ради або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень і у судовому порядку це питання вирішується в разі відмови зазначених органів у передачі земельної ділянки у власність.
Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.
Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційні скарги ОСОБА_2 та Ставищенської селищної ради відхилити, рішення Ставищенського районного суду Київської області від 15 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді