№ справи:123/5338/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Шофаренко Ю.Ф.

№ провадження:22-ц/190/4237/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Пономаренко А.В.

суддів:Белинчук Т.Г., Сокола В.С.

при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 17 травня 2013 року зазначену позовну заяву ОСОБА_6 повернуто позивачу на підставі статті 121 Цивільного процесуального України у зв'язку з поданням позову неповноважною особою .

В апеляційній скарзі на вказану ухвалу представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 просить її скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд невірно розтлумачив норми сімейного законодавства, а також безпідставно послався на роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України , які через зміни, внесені у законодавство, втратили свою правову актуальність, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про неможливість звернення до суду із заявою про розірвання шлюбу через представника і постановив незаконну ухвалу.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав .

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з наявності перешкод для її розгляду, оскільки позивачем було порушено процедуру звернення до суду з заявою про розірвання шлюбу, яка на думку суду має бути подана позивачем особисто, а не через представника.

Проте такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 110 Сімейного кодексу (далі - СК) України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Наведеною нормою закону закріплено право подружжя на припинення шлюбу шляхом його розірвання у будь-який момент існування шлюбу. При цьому не є перепоною відсутність вільної згоди на розірвання шлюбу іншим з подружжя, оскільки регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння. Встановивши право одного з подружжя на пред'явлення позову про розірвання шлюбу, держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.

За змістом частини 1 статті 38 ЦПК України сторона, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження (частина 8 статті 119 ЦПК України).

При цьому чинним законодавством встановлено вичерпний перелік випадків, коли позовна або інша заява мають бути подані особисто, тобто без участі представника, наприклад: у разі подання заяви про усиновлення або реєстрацію шлюбу (частина 1 статті 28 СК України).

Таким чином, враховуючи, що процесуальне законодавство, в порядку якого в Україні здійснюється цивільне судочинство і яке у даному випадку має пріоритет перед іншими нормами права, що йому суперечать, не містить обмежень імперативного характеру щодо застосування інституту представництва під час звернення до суду з заявою про розірвання шлюбу, така заява може подаватися у загальному порядку, встановленому законом.

При апеляційному перегляд справи встановлено, що повертаючи позовну заяву представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8, який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 14 травня 2013 року , суд першої інстанції керувався пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судам законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу , визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» яким роз'яснено можливість реєстрації в державному органі РАЦС розірвання шлюбу за рішенням суду за заявою особисто одного з подружжя або їх обох, оскільки сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох , а правила ЦК про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються.

Проте суд не звернув увагу , що ці роз'яснення не розповсюджуються на відносини, що виникають в процесі розірвання шлюбу у судовому порядку та стосуються лише припинення шлюбних відносин в органах реєстрації актів цивільного стану.

Крім того, відповідно до нової редакції статті 115 СК України (частини 2 і 3), яка діє на час виникнення спірних відносин , документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду , яке набрало законної сили і надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Отже на даний час існує певна процедура державної реєстрації розірвання шлюбу за рішенням суду , яка не потребує подальшої участі у цьому питанні колишнього подружжям .

При цьому судова колегія враховує , що ані нова, ані попередня редакція вказаної норми закону не вимагала особистої подачі одним із подружжя до суду заяви про розірвання шлюбу.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність перешкод у подальшому руху справи, а доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

З викладеного вбачається порушення судом норм процесуального права і порядку, встановленого для вирішення питання про достатність підстав для повернення позовної заяви представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції , якщо останній порушив порядок , встановлений для його вирішення.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 312, статтями 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 травня 2013 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у день її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку статей 324-325 Цивільного процесуального кодексу України .

Судді:

Белинчук Т.Г. Пономаренко А.В. Сокол В.С.