Головуючий суду 1 інстанції - Золотарьов О.Ю.

Доповідач - Коротких О.Г.

Справа № 437/2757/13-ц

Провадження № 22ц/782/2332/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого -Коротких О.Г.

суддів: Іванової І.П., Масенко Д.Є.

при секретарі: Гайворонській Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 10.04.2013року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ „Луганські акумулятори" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ЗАТ „Луганські акумулятори" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди, посилаючись на те, що з 02.03.2011року по 26.10.2012року він перебував у трудових відносинах з відповідачем у якості головного механіка, звільнившись з посади за згодою сторін. За час роботи утворилася заборгованість по заробітній платі в сумі 20385,90грн., яку відповідач не сплатив при звільненні, а тому він просить її стягнути, а також відповідно до ст.117 КЗпП України- середній заробіток за час затримки заробітної плати в сумі 18093,60грн. на час звернення до суду. ОСОБА_2 посилається на те, що ЗАТ „Луганські акумулятори" своїми незаконними діями спричинило йому моральну шкоду, яка полягає у заниженні самооцінки, втраті інтересу до життя і нормальних зв"язків, що потребує додаткових зусиль для організації життя, а тому просить стягнути 5000грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 10.04.2013року позовні вимоги задоволено частково: суд стягнув з ЗАТ „Луганські акумулятори" на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 20385,90грн., судовий збір на користь держави; у задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи і неповно з»ясував обставини по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст..213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 02.03.2011року по 26.10.2012року перебував у трудових відносинах з ЗАТ „Луганські акумулятори" у якості головного механіка, звільнившись з посади за згодою сторін. За час роботи утворилася заборгованість по заробітній платі в сумі 20385,90грн., яку відповідач не сплатив при звільненні.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 20385,90грн. відповідно до вимог ст.47 КЗпП України, яка передбачає, що роботодавець зобов"язаний виплатити працівнику при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, а саме: в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відмовлючи позивачу у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд зазначив в своєму рішенні, що ОСОБА_2 пропустив тримісячний строк на звернення до суду з такою вимогою, виходячи з рішення Конституційного суду України від 22.02.2012року в аспекті положення ч.1ст.233 КЗпП України у зв"язку з положеннями ст.ст.116,117,237-1 цього Кодексу.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права і зробив висновки, невідповідні обставинам справи.

Так, з матеріалів справи вбачається і це зазначив суд в своєму рішенні, що ЗАТ „Луганські акумулятори" на час звільнення позивача не розрахувався з ним по заробітній платі, у зв"язку з чим стягнув належну йому суму заборгованості, а це означає, що ОСОБА_2 не пропустив строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права, виходячи з вимог ст.116,117 КЗпП України і рішення Конституційного суду України від 22.02.2012року, на яке посилається суд першої інстанції.

Крім цього, судова колегія зауважує, що суд не врахував вимоги п.20 Постанови пленуму ВС України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999року, де зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв"язку із затримкою розрахунку при звільненні., що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства в день звільнення суми, суд на підстав ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо работодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Відповідач не з"явився до суду і не надав доказів стосовно відсутності вини з невиплати заборгованості по заробітній платі при звільненні позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови у стягненні моральної шкоди на користь ОСОБА_2 судова колегія не приймає до уваги, оскільки апелянт не надав жодних доказів в обґрунтування цих вимог.

Керуючись ст..ст.209, 303, 304, 307, 309 ,316 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 10.04.2013року змінити, скасувати в частині відмови ОСОБА_2 у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку, ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ЗАТ „Луганські акумулятори" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі18093,60грн.., 200грн.- витрати на правову допомогу, а також судовий збір в сумі 170,20грн. на користь держави. В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: